Рішення

від 17.04.2015 по справі 910/7098/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2015Справа №910/7098/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП МОСТ»

До Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»

Про зобов'язання вчинити дії, стягнення 7 904,61 грн.,

Суддя: Спичак О.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гаджимурадов О.Ш. - директор; Бившев С.В. - представник за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП МОСТ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 7 904,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору №20/00025 про розрахунково-касове обслуговування від 07.04.2005 року, не виконав платіжні доручення позивача та не здійснив перерахування коштів з рахунку позивача, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахування грошових коштів на підставі поданих платіжних доручень та стягнути пеню за прострочення виконання зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року порушено провадження у справі №910/7098/15-г. Розгляд справи призначено на 17.04.2015 року.

В судовому засіданні 17.04.2015 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.2015 року не з'явився, проте, 15.04.2015 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи те, що про день, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого відповідач 03.04.2015 року отримав копію ухвали про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду на 17.04.2015 року, та не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, господарський відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляд справи та вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.04.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП МОСТ» (клієнт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк, відповідач) укладений договір № 20\00025 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26002201025980 та зобов'язався здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язався оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Додатковою угодою до договору № 20\00025 на розрахунково-касове обслуговування від 07.04.2005 року, сторони погодили відкриття поточних рахунків в іноземній валюті: №26100202025840 в доларах США, №26001203025978 в Євро, №26001204025643 в рублях.

Відповідно до п. 2.1 договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2).

Відповідно до п. 3.1.1 договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк має право визначати і контролювати напрями використання клієнтом грошових коштів на рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3.1.3).

Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (п. 3.2.1).

Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.3.2); здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 9:00 до 15:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3); забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок (п. 3.3.4).

Відповідно до п. 8.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1067 Цивільного кодексу України, Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що в період з 29.01.2015 року по 03.02.2015 року позивач звертався до відповідача з платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів з, відкритого у відповідача, рахунку позивача № 26002201025980, а саме:

- 29.01.2015 року з платіжним дорученням №10 на суму 91 410,00 грн., призначення платежу «оплата за електронні комплектуючі згідно рахунку №3 від 27.01.2015 року»;

- 29.01.2015 року з платіжним дорученням №11 на суму 115 200,00 грн., призначення платежу «оплата за комплектуючі згідно рахунку №4 від 27.01.2015 року»;

- 30.01.2015 року з платіжним дорученням №16 на суму 50 400,00 грн., призначення платежу « 101;податок на прибуток 2014»;

- 03.02.2015 року з платіжним дорученням №17 на суму 60 000,00 грн., призначення платежу «оплата за комплектуючі згідно рахунку №4 від 27.01.2015 року»;

- 03.02.2015 року з платіжним дорученням №18 на суму 59 400,00 грн., призначення платежу «оплата за комплектуючі згідно рахунку №5 від 02.02.2015 року».

Вказані платіжні доручення були отримано відповідачем, а саме: платіжне дорученням №10 від 29.01.2015 року на суму 91 410,00 грн. отримано відповідачем 29.01.2015 року; платіжне доручення №11 від 29.01.2015 року на суму 115 200,00 грн. - 29.01.2015 року; платіжне доручення №16 від 30.01.2015 року на суму 50 400,00 грн. - 30.01.2015 року; платіжне доручення №17 від 03.02.2015 року на суму 60 000,00 грн. - 03.02.2015 року; платіжне доручення №18 від 03.02.2015 року на суму 59 400,00 грн. - 03.02.2015 року, що підтверджується відмітками відповідача на зазначених платіжних дорученнях.

Проте, як зазначав позивач, свої зобов'язання з перерахування коштів за зазначеними платіжними дорученнями відповідач не виконав.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідачем не надано суду доказів перерахування коштів згідно зазначених вище платіжних доручень з рахунку позивача № 26002201025980, відкритому у відповідача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити дії підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України

Приписами пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Відповідно до частини першої пункту 2.19 вказаної Інструкції, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахування грошових коштів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 7 904,61 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Судом встановлено, що відповідачем порушені зобов'язання за договором № 20\00025 на розрахунково-касове обслуговування від 07.04.2005 року, щодо виконання доручень позивача на переказ коштів, адже всупереч умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не перерахував кошти з, відкритого у нього, рахунку позивача, згідно поданих останнім платіжних доручень, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, в сумі 7 904,61 грн.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; код ЄДРПОУ 09807856) здійснити переказ коштів на загальну суму 376 410 (триста сімдесят шість тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. згідно, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП МОСТ» (02140, м. Київ, вул. Гмирі, буд. 11, оф. 49, код ЄДРПОУ 33443085), платіжних доручень: №10 від 29.01.2015 року на суму 91 410 (дев'яносто одна тисяча чотириста десять) грн. 00 коп.; №11 від 29.01.2015 року на суму 115 200 (сто п'ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.; №16 від 30.01.2015 року на суму 50 400 (п'ятдесят тисяч чотириста) грн. 00 коп.; №17 від 03.02.2015 року на суму 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.; №18 від 03.02.2015 року на суму 59 400 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП МОСТ» (02140, м. Київ, вул. Гмирі, буд. 11, оф. 49, код ЄДРПОУ 33443085) 7 904 (сім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 61 коп. - пені, 7 686 (сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 29 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

21.04.2015 року.