Рішення

від 17.04.2015 по справі 910/6323/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2015Справа №910/6323/15-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Україна Центр»

про стягнення 21 472,83 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Леміш О.В. (довіреність № 15/02/Г від 12.02.2015);

від відповідача Музиченко Ф.П. (керівник).

встановив :

16.03.2015 товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом від 12.02.2015 № 101 до товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Україна Центр» про стягнення заборгованості у розмірі 17 410, 24 грн., пеню в розмірі 365,62 грн., інфляцію в розмірі 539,72 грн., 3 % річних в розмірі 74,41 грн., а всього 18 389,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару та повернення сплачених коштів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6323/15-г та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.04.2015.

Крім того, 17.04.2015 через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, та остаточно просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 17 410,24 грн., пеню в розмірі 365,62 грн., інфляцію в розмірі 3 532,41 грн., 3 % річних в розмірі 164,56 грн., а всього 21 472,83 грн.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим новою ціною позову є 21 472,83 грн., з яких 17 410,24 грн. основної заборгованості, пені в розмірі 365,62 грн., інфляції в розмірі 3 532,41 грн. та 3 % річних в розмірі 164,56 грн.

В судове засідання 17.04.2015 з'явилися представники сторін. Надали пояснення по справі та додаткові докази.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини .

У відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи пояснення представників сторін, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не складався, та на підставі залученого до матеріалів справи рахунку-фактури і платіжних доручень, позивачем була внесена передплата, а відповідачем мала бути здійснена поставка товару згідно виписаного ним рахунку-фактуру.

Вказаний рахунок-фактура містить номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містить підпис представника відповідача, скріплений печатками. Платіжні доручення містять штампи банку про проведення платежів відповідно.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом прийняття передплати.

Так, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактурою № СФ-0003113 від 04.06.2014 на суму 20 395,20 грн., позивач взяв на себе обов'язок оплатити обумовлений сторонами товар (рулонні штори), а відповідач зобов'язався його поставити.

Узяті на себе зобов'язання щодо оплати товару позивач частково виконав, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 1101 від 05.06.2014 на суму 3 000,00 грн., № 1116 від 13.06.2014 на суму 2 460,24 грн., № 1389 від 19.09.2014 на суму 11 950,00 грн.

Проте відповідач, усупереч досягнутих з позивачем домовленостей, та порушуючи положення статей 525, 526, 530 ЦК України поставку товару не здійснив.

У зв'язку з тим, що виконання зобов'язань відповідача перед позивачем щодо поставки товару втратило інтерес для позивача, як кредитора за вказаним зобов'язанням, через прострочення відповідачем строків поставки товару, то позивач відповідно до ст. 530 ЦК України та ч. 2 ст. 693 ЦК України у вимозі про безпідставно отриманих коштів від 17.12.2014 № 102 просив відповідача негайно повернути 17 410,24 грн.

Вищевказану вимогу відповідач не задовольнив, спірну суму позивачу не повернув.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за договором купівлі-продажу товару, укладеного в спрощений спосіб від 04.06.2014.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт оплати обумовленого договором товару за рахунком-фактурою № СФ-0003113 від 04.06.2014 у розмірі 17 410,24 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо здійснення поставки товару за домовленістю між сторонами, відповідач не виконав.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 410,24 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 365,62 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 532,41 грн. та 3 % річних в розмірі 164,56 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом, тобто у розмірі 3 532,41 грн. та 164,56 грн. відповідно.

Разом з цим, суд не погоджується з доводами позивача про правомірність нарахування пені за несвоєчасне порушення грошових зобов'язань.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Отже враховуючи, що у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Україна Центр» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 16, офіс 73, код 38336332) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М» (35316, Рівненська область, Рівненський район, с. Грабів, вул. Адамківська, 9, код 35741279) заборгованість у розмірі 17 410 (сімнадцять тисяч чотириста десять) грн. 24 коп., 3 % річних в розмірі 164 (сто шістдесят чотири) грн. 56 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 532 (три тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складене та підписане 22.04.2015.

Суддя В.О. Демидов