Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/2455/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/2455/15-г

За позовомПрокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради; Комунального підприємства «Київський метрополітен» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» про стягнення заборгованості у розмірі 23 698,09 грн., розірвання договору та виселення Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від прокуратуриЧистякова Н.О. посвідчення №031458 від 21.01.2015р. від позивача 1Круть В.О. дов. №225-КР-819 від 19.03.2015р. від позивача 2 -Швед Я.О. посвідчення №01023545 від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради; Комунального підприємства "Київський метрополітен" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» про стягнення заборгованості з останнього у розмірі 23 698,09 грн., з яких 22 247,58 грн. - основного боргу, 1 249,85 грн. - пені, 200,66 грн. - 3% річних; розірвання договору та виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору №196-У(Ор)-11 від 14.10.2011 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, в останнього утворилася заборгованість у розмірі 22 247,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 порушено провадження у справі №910/2455/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 23.03.2015.

13.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 35 025,73 грн., з яких: 32 823,43 грн. - основний борг, 1 767,50 грн. - пеня та 434,80 грн. - 3 % річних та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» повернути Комунальному підприємству «Київський метрополітен» по акту приймання-передачі нерухоме майно, загальною площею 7,2 кв.м.

19.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшли письмові пояснення без номеру та дати, відповідно до яких повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовльнити.

20.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли додаткові документи для долучення до метеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/2455/15-г від 09.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 розгляд справи №910/2455/15-г відкладався на 06.04.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор у судове засідання 06.04.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з урахуваннням заяви про збільшення розміру позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники позивача-1 та позивача-2 у судове засідання 06.04.2015 з'явилися, надали пояснення по суті справи, відповідно до яких просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання, призначені на 23.03.2015 та на 06.04.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/2455/15-г від 09.02.2015 не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. Тобто, зазначеною статтею не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 за №18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє клопотання прокурора про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/2455/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.04.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2011 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - Орендодавець, Позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» (далі - Орендар, Відповідач) укладено Договір №196-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі рішеня Київської міської ради від 19.02.2009 за №67/1122 переда, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), далі - Об'єкт оренди, за адресою: станція метро «Кловська», для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1. Договору Об'єктиом оренди є частина вестибюлю визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря) загальною площею 7,2 кв. м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Сторони погодили, що вартість Об'єкта оренди згідно із затвердженими 10.06.2011 звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 31.10.2010 становить 56 778,00 грн. без ПДВ (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 19.02.2009 за №67/1122 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 за №34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (Додаток №2), що є невід'ємною частиною цього Договору, становить 328,58 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за Об'єкт оренди станом на червень 2011 року складає 2 365,75 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.6. Договору орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарськоїї діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 9.5. Договору останній припиняється у разі: невиконання істотних умов договору або порушення його умов; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації Об'єкта оренди Орендарем (за участю Орендаря); банкрутства Орендаря; загибелі Об'єкта оренди.

Приписами п. 9.7. Договору передбачено, що на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

14.10.2014 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої внесли зміни до деяких пунктів Договору.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою придою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 793 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що передача Об'єкта оренди відбулася 14.10.2011, що підтверджується належним чином засвідченою копіює Акту приймання-передачі майна в орнеду, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що Відповідач у порушення умов Договору неналежним чином виконує його умови, що спричинило виникнення заборгованості у розмірі 32 823,43 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих прокурором доказів вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав Відповідачеві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь Позивача орендні платежі.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 32 823,43 грн. зі сплати орендних платежів є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Як вказує Позивач, у зв'язку із істотним порушенням умов Договору, останній звернувся до Відповідача з претензією №1 (вих. №11-03/706/1 від 11.09.2014) з вимогою про погашення наявної заборгованості. Зі слів Позивача, вказана претензія Відповідачем залишена без задоволення та належної відповіді.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1. ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписами ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи те, що орендні платежі за Договором №196-У(Ор)-11 від 14.10.2011 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, не сплачуються більше трьох місяців, положення ч. 1 ст. 782 ЦК України та п.п. 9.5.9.7. Договору, у Відповідача відсутні правові підстави для користування Об'єктом оренди.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів, Позивачем нараховано Відповідачу 1 767,50 грн. - пені та 434,80 грн. - 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Щодо стягнення штрафних санкцій та 3% річних судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що передбачений пунктом 6.2. Договору розмір неустойки є вищим за максимально дозволений законодавчо. Звідси, відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені у загальному розмірі 1 767,50 грн., суд прийшов до висновку, що указана сума була розрахована з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому є законною та обгрунтованою. Указана сума заборгованості була наведена належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 434,80 грн. - 3% річних у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 434,80 грн. - 3% річних, суд приходить до висновку, що указана вимога є законною та обгрутнованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Таким чином, вимоги прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради; Комунального підприємства «Київський метрополітен» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» пені є закониним та обгрунтованими щодо стягнення 1 767,50 грн. - пені та 434,80 грн. - 3% річних, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обгрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів сплати орендних платежів за користування майном та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором №196-У(Ор)-11 від 14.10.2011 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, у розмірі 35 025,73 грн., з яких: 32 823,43 грн. - основного боргу, 1 767,50 грн. - пені та 434,80 грн. - 3 % річних, розірвання вищевказаного Договору та виселення Орендаря є законними, обгрунтованими, буди доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню судом у повному обсязі

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно з пиписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з пунктом 1 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позовні вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради; Комунального підприємства «Київський метрополітен» задоволені у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; код ЄДРПОУ 32158802) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35; код ЄДРПОУ 03328913) заборгованість у розмірі 35 025,73 грн., з яких: 32 823,43 грн. - основного боргу, 1 767,50 грн. - пені та 434,80 грн. - 3 % річних - за Договором №196-У(Ор)-11 від 14.10.2011.

3. Розірвати Договір №196-У(Ор)-11 від 14.10.2011 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; код ЄДРПОУ 32158802) з орендованого майна частини вестибюлю станції метро «Кловська», загальною площею 7,2 кв. м., визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) згідно з Схеми тимчасового розташування МАФ.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; код ЄДРПОУ 32158802) повернути Комунальному підприємству «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35; код ЄДРПОУ 03328913) по Акту приймання-передачі нерухоме майно, а саме - орендоване майно (частини вестибюлю (переходу) станції метро «Кловська», загальною площею 7,2 кв. м., визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) згідно з Схеми тимчасового розташування МАФ.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; код ЄДРПОУ 32158802) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного бюджету України 5 481,00 грн. - судового збору.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

9. Дата складання повного тексту рішення 22.04.2015.

Cуддя А.В.Яковенко