Рішення

від 24.03.2015 по справі 910/1419/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/1419/15-г Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Генеріо"

про повернення надмірно отриманої суми грошових коштів в розмірі 8 217,65 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бакуліна Н.В. - представник за довіреністю № б/н від 01.12.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Генеріо" про повернення надмірно отриманої суми грошових коштів в розмірі 8 217,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.12.2010 року між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №10.

За період з 15.12.2010 року по 25.12.2014 року за договором відповідачем поставлений товар на загальну суму 19 933 897,29 грн., надано знижки на поставлений товар на загальну суму 3 149 435,66 грн., позивачем повернутий товар на загальну суму 869 429,39 грн. та оплачений товар на загальну суму 15 923 249,89 грн.

Оскільки, позивачем надмірно сплачено позивачу суму грошових коштів в розмірі 8 217,65 грн., тому позивач звернувся в суд.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.02.2015 року.

В судове засідання 10.02.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.01.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 3127220, але 06.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача частково виконав вимоги ухвали суду від 28.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2015 року розгляд справи відкладено на 02.03.2015 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судове засідання 02.03.2015 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 28.01.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31271294 та протоколом судового засідання від 10.02.2015 року, але 27.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, 02.03.2015 - позивач подав документи по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2015 року розгляд справи відкладено на 24.03.2015 року.

В судове засідання 24.03.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.01.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Генеріо" (продавець) укладеного договір купівлі-продажу №10.

Згідно з ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується передавати лікарські засоби та вироби медичного призначення (у подальшому товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати їх, на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість та асортимент товару зазначаються в видаткових накладних на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої сторонами заявки.

Згідно з п. 3.6 договору доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору уповноваженими особами сторін були підписані та скріплені печатками товарно-транспортні видаткові накладні за період з 15.12.2010 року по 25.12.2014 року на загальну суму 19 933 897,29 грн.

Також, в матеріалах справи наявні підписані сторонами накладні на повернення товару, відповідно до яких позивачем повернуто відповідачу товар по договору на загальну суму 869 429,39 грн.

Сторонами підписано акти розрахунку фінансової знижки, відповідно до умов яких відповідачем надано знижки позивачу на посталений товар на загальну суму 3 149 435,66 грн.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець проводить оплату кожної товарної партії у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів не розрахунковий рахунок продавця.

Оплата кожної товарної партії проводиться через 60 календарних днів, після отримання товара покупцем (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Тобто, за поставлений товар по договору купівлі-продажу №10 від 15.12.2010 року (за період з 15.12.2010 року по 25.12.2014 року) позивачу необхідно було сплатити 15 915 032,24 грн.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень позивачем сплачено відповідачу 15 923 249,89 грн.

Оскільки, позивачем встановлено факт переплати за поставлений товар по договору на суму 8 217,65 грн., він звернувся до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів вих. №483 від 15.09.2014 року, яка направлена на адресу відповідача 16.09.2014 року.

Щодо посилання позивача на застосування до даних правовідносин ч.1 статті 1212 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за товар відповідно до умов договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012 та від 17.06.2014 року у справі №3-30гс14, від 25.02.2015 року у справі №3-11гс15.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що судом встановлено факт надмірно сплачених позивачем відповідачу коштів за поставлений товар за період з 15.12.2010 року по 25.12.2014 року по договору купівлі-продажу №10 від 15.12.2010 року в розмірі 8 217,65 грн., тому позовні вимоги позивача щодо стягнення цих коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Генеріо" (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 18; ідентифікаційний код: 37219157) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (49005, м. Дніпропетровськ, вулиця Панікахи, будинок 2; ідентифікаційний код: 31816235) суму грошових коштів надмірно отриманих у розмірі 8 217 (вісім тисяч двісті сімнадцять) грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий