Рішення

від 12.03.2015 по справі 910/28986/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015Справа №910/28986/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, 04071)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Трейд» (вул. Колекторна, 3, м. Київ, 02660)

про стягнення 381 056,00 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Вітошко В.О. - представник, довіреність №908/41 від 22.12.2014;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом №889/41 від 11.12.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Трейд» про стягнення 381 056,00 грн. заборгованості за Договором №293/8 від 20.12.2008, частину заборгованості якої в розмірі 335 313,00 грн. стягнути на розрахунковий рахунок №26008110794980 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300131, код 03149949, а іншу частину боргу в розмірі 45 743,00 грн. - за рахунок майна відповідача, а саме: крісло офісне - 4 шт.; стіл офісний - 2 шт.; стілець металевий з роздільним пластмасовим сидінням та спинкою - 15 шт.; стіл 6-ти містний - 7 шт.; стіл 4-х містний - 1 шт.; крісло офісне - 29 шт.; крісло м'яке - 4 шт.; диван м'який - 3 шт., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 621,12 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди №293/8 від 20.12.2008 із змінами та доповненнями до нього в частині сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість в зазначеному вище розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2014 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/28986/14 та призначено справу до розгляду на 28.01.2015.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2015 розгляд справи відкладено на 24.02.2015.

Ухвалою господарського суду від 24.02.2015 за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляд спору у справі №910/28986/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 12.03.2015.

У судові засідання 28.01, 24.02 та 12.03.2015 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Копії ухвал господарського суду міста Києва від 29.12.2014, від 28.01.2015 та від 24.02.2015, що направлялись судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням на належну адресу, вказану у позовній заяві, що відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому, відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладені в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК , зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищезазначені приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, викладені в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , господарський суд констатує, що відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи.

До початку судового засідання 28.01.15р., на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2014 представником позивача подано до господарського суду міста Києва письмові пояснення №3/41 від 27.01.2015 та наведений розрахунок позовних вимог.

Письмові пояснення позивача №3/41 від 27.01.2015 разом з доданими до них документами судом долучено до матеріалів справи.

24.02.2015 до початку судового засідання представником позивача подано до господарського суду міста Києва письмові пояснення №7/41 від 24.02.2015, в яких останній зазначає про відсутність будь-яких інших правовідносин, укладених між сторонами правочинів, крім спірних правовідносин за Договором №293/8 від 20.12.2008, зазначених у позові. Крім того, позивачем зазначено, що станом на 24.02.2015 жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору, відповідно даний Договір вважається пролонгованим на той самий строк, а отже є чинним.

Письмові пояснення позивача №7/41 від 24.02.2015 разом з доданими до них документами судом долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.02.2015 представником позивача подано суду клопотання від 24.02.2015 про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

До початку судового засідання 12.03.2015р. представником позивача подано до господарського суду міста Києва заяву №10/41 від 05.03.2015 про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Трейд» суму заборгованості в розмірі 381 056,00 грн. за Договором оренди №293/8 від 20712.2008 виключно за рахунок грошових коштів.

Документи, витребувані ухвалами суду від 29.12.2014, 28.01.2015 та 24.02.2015 р. позивачем надані не в повному обсязі, відповідачем витребувані зазначеними ухвалами документи суду не надані.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 28.01.2015, 24.02.2015 р. та 12.03.2015 до суду не надходило.

Про поважність причин неявки уповноваженого представника відповідача суд належним чином не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях та не надано суду відзиву на позовну заяву, та/або будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України , здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України , суд не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, визначені статтями 20 , 22 , 60 , 74 та частиною 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Представник позивача в судових засіданні повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено

Аналізуючи подану позивачем заяву від №10/41 від 05.03.2015 про зміну позовних вимог (зміну предмету позову) суд зазначає, що згідно частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу .

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України .

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з яким нормами матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів матеріального правовідношення.

Враховуючи вищевикладене, судом розцінено вказану заяву представника позивача як заяву про зміну предмету позову.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК , і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Отже, дослідивши зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви №10/41 від 05.03.2015 про зміну позовних вимог, враховуючи, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , зокрема, відповідачу було надано можливість надання доказів щодо нового предмета позову та наведенні його доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про зміну позовних вимог (зміну предмету позову) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

В судовому засіданні 12.03.2015 судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті та роз'яснено процесуальні наслідки, пов'язані з переходом до вказаної стадії судового процесу.

В судовому засіданні 12.03.2015 уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві з врахуванням заяви №10/41 від 05.03.2015 про зміну позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.12.2008 між Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівельний - судноремонтний завод», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дека-Трейд» (орендар) укладено Договір оренди №293/8 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у орендне користування без права передачі в суборенду належні орендодавцю на правах власності нежитлові приміщення, загальною площею 302,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Набережна - Лугова, 8.

Розділами 2-5 Договору сторони узгодили порядок розрахунків, права, обов'язки та відповідальність сторін.

Строк дії Договору встановлений сторонами з 20.12.2008 по 31.12.2009 (пункт 8.1 Договору).

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України .

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України .

У відповідності до умов Договору сторонами складено акт прийому-передачі об'єкту оренди (додаток№2) від 20.12.2008, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди, який знаходиться в приміщенні клубу за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.

01.03.2009 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої орендодавець додатково передає орендарю нежитлові приміщення, площею 64,4 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Набережна - Лугова, 8, на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.1. Додаткової угоди №1 від 01.03.2009 встановлено, що за оренду додатково наданих площ орендар проводить оплату з розрахунку: за 1 кв.м. - 40,00 грн. з ПДВ

Актом прийому - передачі об'єкта оренди від 01.03.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення площею 64,4 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Набережна - Лугова, 8.

Згідно наявним в матеріалах справи матеріалам встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2012 у справі №5011-7/11414-2012 встановлено факт наявності простроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Трейд» перед Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», за Договором оренди №293/8 від 20.12.2008 в сумі 161 216,00 грн. за користування майном (оренда приміщення) за період вересень 2011 - липень 2012 згідно Договору №293/8 від 20.12.2008 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Трейд» на користь Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» 161 216,00 грн. основного боргу, а також 3 224,32 грн. судового збору.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено судом, строк дії Договору встановлений сторонами з 20.12.2008 по 31.12.2009 (пункт 8.1 Договору).

Пунктом 6.5 Договору сторони передбачили, що в разі закінчення строку дії Договору оренди орендар сплачує орендну плату за всі дні фактичного перебування на об'єкті оренди.

В силу ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Доказів того, що сторонами підписувався акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна, а також наявності листування щодо припинення дії Договору сторонами суду не надано.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів припинення дії спірного Договору станом на час розгляду даної справи, господарський суд дійшов висновку про те, що Договір оренди №298/8 від 20.12.2008 не припинив свою дію та вважається продовженим.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору за використання орендованих приміщень орендар сплачує орендну плату незалежно від результатів його господарської діяльності в гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця наперед наступним чином: за період з 20.12.2008 по 31.03.2009 - в розмірі 40 916,13 грн. з ПДВ до 01.01.2009. З 01.04.2009 по 30.06.2009 місячна орендна плата встановлюється в розмірі 12 080,00 грн. з ПДВ.

У відповідності до умов Договору, позивачем були виставлені відповідачу для оплати рахунки за оренду нежитлових приміщень за серпень 2012 - вересень 2014, а саме:

№933 від 31.08.2012 на суму 14 656,00 грн., №1024 від 28.09.2012 на суму 14 656,00 грн., №1101 від 31.10.2012 на суму 14 656,00 грн., №1132 від 30.11.2012 на суму 14 656,00 грн., №1205 від 31.12.2012 на суму 14 656,00 грн., №24 від 31.01.2013 на суму 14 656,00 грн., №105 від 28.02.2013 на суму 14 656,00 грн., №234 від 29.03.2013 на суму 14 656,00 грн., №291 від 30.04.2013 на суму 14 656,00 грн., №374 від 31.05.2013 на суму 14 656,00 грн., №406 від 28.06.2013 на суму 14 656,00 грн., №482 від 31.07.2013 на суму 14 656,00 грн., №574 від 30.08.2013 на суму 14 656,00 грн., №629 від 30.09.2013 на суму 14 656,00 грн., №755 від 31.10.2013 на суму 14 656,00 грн., №842 від 29.11.2013 на суму 14 656,00 грн., №964 від 31.12.2013 на суму 14 656,00 грн., №96 від 31.01.2014 на суму 14 656,00 грн., №174 від 28.02.2014 на суму 14 656,00 грн., №297 від 31.03.2014 на суму 14 656,00 грн., №388 від 30.04.2014 на суму 14 656,00 грн., №511 від 30.05.2014 на суму 14 656,00 грн., №608 від 30.06.2014 на суму 14 656,00 грн., №686 від 31.07.2014 на суму 14 656,00 грн., №803 від 29.08.2014 на суму 14 656,00 грн., №924 від 30.09.2014 на суму 14 656,00 грн., всього на суму 381 056,00 грн. (копії рахунків залучені до матеріалів справи).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до умов пункту 2.3 Договору плата орендної плати здійснюється орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно до 5-го числа поточного місяця. Днем внесення оплати вважається дата отримання банківського підтвердження на перерахування коштів. Підставою для проведення платежу є рахунок, виставлений орендодавцем.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору відповідач свої договірні зобов'язання в частині перерахування коштів за оренду нежитлових приміщень в обумовлені Договором строки (терміни) належним чином не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за оренду нежитлових приміщень за період серпень 2012 - вересень 2014, що в сумі становить 381 056,00 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525 , 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 124 , пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України та ст. 4-2 , 4-3 Господарського процесуального кодексу України , основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 381 056,00 грн. заборгованості за оренду нежитлових приміщень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 , пунктами 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України , ст. 11, частинами 1, 4 ст. 202, ст. 251, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, ст. ст. 610, 612, 629, частиною 1 ст. 626, ст. ст. 629, 759, 762, частиною 1 ст. 763, ст. 764, частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, ст. ст. 193, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Трейд» (02660, м. Київ, Дарницький район, вул. Колекторна, буд. 3, код ЄДРПОУ 35944933) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Набережно - Лугова, буд. 8, код ЄДРПОУ 03149949) 381 056,00 грн. (триста вісімдесят одну тисячу п'ятдесят шість гривень нуль копійок) основного боргу та 7 621,12 грн. (сім тисяч шістсот двадцять одну гривню дванадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 20 квітня 2015 року.

Суддя А.М. Селівон