Рішення

від 14.04.2015 по справі 910/2082/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/2082/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІШЕС ФУД"

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР ТРЕЙД"

2. Приватного підприємства "Компанія "Еліта"

Про стягнення 169 016,22 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Качан В.В . - представник (дов. № б/н від 15.05.2014 р.)

від відповідача 1 Пихтін К.В. - представник (дов. № 1598 від 24.02.2015 р.)

від відповідача 2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІШЕС ФУД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР ТРЕЙД" та Приватного підприємства "Компанія "Еліта" про стягнення 169 016,22 грн. (168 916, 22 грн. - основний борг, 100, 00 грн. - сума в рахунок виконання зобов'язань за договором поруки).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого за договором № 673 від 14.04.2014 р. товару, у зв'язку з чим у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем. Разом з тим, з огляду на укладення між позивачем (кредитором) та відповідачем 2 (поручитель) договору поруки № 12/14 від 02.12.2014 р., згідно з умовами якого поручитель поручаться за виконання відповідачем 1 грошових зобов'язань за договором № 673 від 14.04.2014 р., позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 168 916, 22 грн., а також 100 грн. лише з відповідача 2 в рахунок виконання зобов'язань за договором поруки.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1 суму 4 900, 00 грн. - коштів в якості витрат на оплату юридичних послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/2082/15-г та призначено розгляд справи на 02.03.2015 р.

Представник відповідача 2 у судове засідання 02.03.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

02.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача 1 клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи. Дане клопотання судом задоволено.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача 2, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 16.03.2015р., про що виніс відповідну ухвалу від 02.03.2015р.

16.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача 1 клопотання про витребування доказів.

Згідно даного клопотання, відповідач 1 просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес Фуд» додатки до Договору поставки № 673, укладеного між ТОВ «Амстор Трейд» та ТОВ «Делішес Фуд» 14 квітня 2014 року, а також, генеральну довіреність ТОВ «Амстор Трейд» зі зразками підписів матеріально відповідальних осіб та зразком печатки (штампу).

Також, представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач 1 заперечує проти позовних вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання 16.03.2015р. представник відповідача 2 повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про витребування доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість останнього, а тому з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору у справі, клопотання про витребування доказів судом задовольняється.

Окрім того, представники позивача та відповідачів 1 у судовому засіданні 16.03.2015 р. подали суду клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання відповідача 2, невиконанням вимог ухвали суду, необхідністю витребування доказів, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 31.03.2015р., про що виніс відповідну ухвалу від 16.03.2015р.

31.03.2015р. відділом діловодства суду від представника позивача одержано письмові пояснення щодо інформації зазначеної у відзиві на позовну заяву та додаткові документи для долучення до матеріалів справи, на виконання ухвали суду від 16.03.2015р.

У судове засідання 31.03.2015р. представники відповідача 1 та 2 не з'явились, вимоги ухвал суду не виконали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Натомість, 31.03.2015р. відділом діловодства суду від відповідача 1 одержано клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання обґрунтоване неможливістю представника прибути у судове засідання у зв'язку із участю останнього в іншому судовому засіданні. Інший представник, який міг би з'явитися у судове засідання - відсутній.

Розглянувши у судовому засіданні 31.03.2015 р. вказане клопотання представника відповідача 1, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача 1 бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, посадової особи, тощо. Таким чином відповідач 1 мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідача 1 та 2, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.04.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу від 31.03.2015р.

Представник відповідача 2 у судове засідання 14.04.2015 р. вкотре не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/2082/15-г про порушення провадження у справі від 04.02.2015 р., від 02.03.2015 р., від 16.03.2015 р. та від 31.03.2015р. були направлені відповідачу 2 за адресою, вказаній у позовній заяві (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 414), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 04.02.2015 р., так само, як і інші ухвали суду вручені відповідачу належним чином.

При цьому, в матеріалах справи також міститься поштове повернення ухвали про порушення провадження у справі з причиною повернення «за закінченням терміну зберігання», а також повідомлення про вручення ухвал суду від 02.03.2015 р., 16.03.2015 р. та 31.03.2015 р.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача 2 в судових засіданнях 02.03.2015 р., 16.03.2015 р., 31.03.2015 р. та 14.04.2015 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.04.2015 р. та за відсутності представника відповідача 2, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник відповідача 1 у даному засіданні заявив клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою визначення факту існування заборгованості відповідача 1 перед позивачем.

Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні 14.04.2015 р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки в даному випадку суд не вбачає необхідності у застосуванні спеціальних знань для визначення факту існування заборгованості, тим більше, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачем надано первинні документи на підтвердження факту поставки за спірним договором.

За таких обставин, в задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.04.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір № 673 (далі-Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставляти товару на умовах DDP (рампа торгового центру в місці поставки - згідно замовлення покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов Договору.

За змістом п. 2.5. Договору, постачальник зобов'язується надавати разом з кожною партією товару до торгового центру покупця документи, в тому числі товарно-транспортну накладну (за формою згідно Додатку А).

При цьому, відповідно до п. 2.6. Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Дата підписання накладної зазначається на штампі покупця «приймання товару». В разі повернення товару право власності на товар переходить від покупця до постачальника в момент підписання товарної або товарно-транспортної накладної.

Як передбачено п. 5.6. Договору в редакції Протоколу розбіжностей від 14.04.2014 р., покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар за вирахуванням сум, які передбачені даним Договором, які настануть після спливу 37 (тридцяти семи) календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату товарів два рази на тиждень по робочих вівторках та четвергах (в день, який настане раніше після спливу строку оплати).

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями представника позивача, позивач виконав свій обов'язок за Договором належним чином, зокрема, на замовлення відповідача передав останньому товар на загальну суму 167 601, 72 грн., що підтверджується наступними товарними (транспортними) накладними: - №4901 від 02.12.2014р. на суму 1 376, 16 грн.; - № 4942 від 02.12.2014 р. на суму 2 675, 04 грн.; - № 4958 від 02.12.2014 р. на суму 3 502, 92 грн.; - № 4908 від 03.12.2014р. на суму 3 526, 92 грн.; - № 4916 від 03.12.2014р. на суму 7 342, 80 грн.; - № 4955 від 03.12.2014 р. на суму 1920, 00 грн.; - № 5067 від 03.12.2014р. на суму 2890,08 грн.; - № 4513 від 04.12.2014 р. на суму 6466,44 грн.; - № 4515 від 04.12.2014 р. на суму 8924,58 грн.; - №4892 від 04.12.2014р. на суму 17254,56 грн.; - № 4921 від 04.12.2014р. на суму 3728,28 грн.; - № 4939 від 04.12.2014р. на суму 3053,28 грн.; - № 4946 від 04.12.2014р. на суму 3631,50 грн.; - №4947 від 04.12.2014р. на суму 3912,42 грн.; - №4951 від 04.12.2014р. на суму 1381,80 грн.; - №4952 від 04.12.2014р. на суму 502,50 грн.; - №5065 від 04.12.2014р. на суму 1131,12 грн.; - №5066 від 04.12.2014р. на суму 1295,28 грн.; - №5284 від 04.12.2014р. на суму 2574,00 грн.; - №5286 від 05.12.2014р. на суму 810,00 грн.; - №5282 від 08.12.2014р. на суму 1269, 30 грн.; - №5413 від 09.12.2014р. на суму 2039,70 грн.; - №5381 від 11.12.2014р. на суму 562, 80 грн.; № 5386 від 11.12.2014 р. на суму 2915, 16; № 5388 від 11.12.2014 р. на суму 1042, 20 грн.; № 5390 від 11.12.2014 р. на суму 451, 20 грн.; № 5391 від 11.12.2014 р. на суму 1782, 00 грн.; № 5393 від 11.12.2014 р. на суму 600, 96 грн.; № 5406 від 11.12.014 р. на суму 8 253, 24 грн.; № 5408 від 11.12.2014 р. на суму 2 225, 04 грн.; № 5477 від 11.12.2014 р. на суму 9 854, 40 грн.; № 5656 від 11.12.2014 р. на суму 882, 00 грн.; № 5658 від 12.12.2014 р. на суму 522, 00 грн.; № 5670 від 12.12.2014 р. на суму 230, 40 грн.; № 5723 від 16.12.2014 р. на суму 4 801, 80 грн.; № 5731 від 16.12.2014 р. на суму 2 976, 30 грн.; № 5733 від 16.12.2014 р. на суму 1 453, 80 грн.; № 5745 від 17.12.2014 р. на суму 6 105, 00 грн.; № 5729 від 18.12.2014 р. на суму 1 168, 80 грн.; № 5730 від 18.12.2014 р. на суму 1 945, 20 грн.; № 5732 від 18.12.2014 р. на суму 1 761, 00 грн.; № 5735 від 18.12.2014 р. на суму 3 376, 20 грн.; № 5736 від 18.12.2014 р. на суму 150, 00 грн.; № 5744 від 18.12.2014 р. на суму 566,40 грн.; № 5746 від 18.12.2014 р. на суму 1941,60 грн.; № 5912 від 18.12.2014 р. на суму 4 742, 40 грн.; № 5950 від 22.12.2014 р. на суму 144, 00 грн.; № 5956 від 24.12.2014 р. на суму 792, 00 грн.; № 5968 від 24.12.2014 р. на суму 288, 00 грн.; № 5970 від 24.12.2014 р. на суму 990, 00 грн.; № 5971 від 24.12.2014 р. на суму 278, 40 грн.; № 5972 від 24.12.2014 р. на суму 364, 80 грн.; № 5973 від 24.12.2014 р. на суму 348, 00 грн.; № 5975 від 24.12.2014 р. на суму 1575, 30 грн.; № 5976 від 24.12.2014 р. на суму 525, 60 грн.; № 6107 від 25.12.2014 р. на суму 2 319, 96 грн.; № 6101 від 26.12.2014 р. на суму 944, 40 грн.; № 6108 від 26.12.2014 р. на суму 1534, 80 грн.; № 6178 від 27.12.2014 р. на суму 1346,40 грн.; № 6147 від 30.12.2014 р. на суму 1418,40 грн.; № 6150 від 30.12.2014 р. на суму 1978,50 грн.; № 6151 від 30.12.2014 р. на суму 1612, 50 грн.; 3 6162 від 30.12.2014 р. на суму 238, 50 грн.; № 6163 від 30.12.2014 р. на суму 2470, 50 грн.; № 6165 від 30.12.2014 р. на суму 690, 90 грн.; № 6307 від 31.12.2014 р. на суму 250, 20 грн.; № 6308 від 31.12.2014 р. на суму 2321, 52 грн.; № 6309 від 31.12.2014 р. на суму 3657, 96 грн.

Відповідач 1, у свою чергу, частково повернув позивачеві товар за накладною № 5733 від 16.12.2014 р. на суму 120, 00 грн., однак вартості решти поставленого товару за Договором не сплатив, оскільки доказів іншого суду не надав.

За таких обставин, сума боргу за поставлений відповідно до Договору товар складає 167 481, 72 грн.

Разом з тим, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" (кредитор) та Приватним підприємством «Компанія «Еліта» (поручитель, відповідач 2) укладено договір поруки № 12/14, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником (Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор Трейд») грошових зобов'язань, що виникли за Договором № 673 від 14.04.2014 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд".

При цьому, за змістом п. 2.1. договору поруки № 12/14, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 100, 00 грн.

За таких обставин, з урахуванням укладеного договору поруки № 12/14, позивач просить суд стягнути 168 916, 22 грн. з відповідача 1 та 100, 00 грн. з відповідача 2 внаслідок невиконання відповідачем 1 свого обов'язку по оплаті поставленого товару за Договором.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача та відповідача 1, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору № 673 від 14.04.2014 р., між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений позивачем товар в повному обсязі, відповідач 1 не виконав.

Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 167 481, 72 грн. (з урахуванням повернутого за накладною № 5733 від 16.12.2014 р. товару на суму 120, 00 грн.).

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про існування заборгованості у розмірі 169 016, 22 грн., оскільки в обґрунтування зазначеної суми позивач посилається окрім вказаних судом накладних, також на накладну № 6146 на суму 1 534, 50 грн., однак така накладна, підписана сторонами, як належне підтвердження передання у власність відповідача 1 товару за Договором в порядку п. 2.6. Договору, в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, позивач довів належними та допустимими доказами існування у відповідача 1 заборгованості за Договором на суму 167 481, 72 грн.

Факт порушення відповідачем 1 договірних зобов'язань в цій частині судом встановлено.

При цьому, за змістом ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд звертає увагу, що відповідно до договору поруки № 12/14, Приватне підприємство «Компанія «Еліта», відповідач 2, поручився за виконання відповідачем 1 свого обов'язку по оплаті поставленого товару за спірним Договором, однак лише в межах суми 100, 00 грн.

За таких обставин, зважаючи на прострочення відповідачем 1 сплати вартості поставленого за Договором товару у сумі 167 481, 72 грн., а також умови договору поруки № 12/14, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1 суми 167 381, 72 грн. (167 481, 72 грн., - 100, 00 грн.) та з відповідача 2 - 100, 00 грн., а отже позовні вимоги задовольняються частково в зазначених сумах.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач 2 доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, у судові засідання не з'явився.

Доводи відповідача 1 стосовно неналежного оформлення первинних документів отримання відповідачем 1 товару саме за Договором є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а твердження про передчасність вимог відносно товару, поставленого за період з 22.12.2014 р. по 31.12.2014 р. також не спростовують факту несплати його вартості.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми на оплату юридичних послуг в розмірі 4900 грн. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) від 11.07.2013 р. N 6-рп/2013, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката .

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 4900, 00 грн., позивач надав договір про надання юридичних послуг № б/н від 03.12.2014р., укладений між ТОВ "Делішес Фуд" та Адвокатом Турбаєвою Катериною Борисівною, предметом якого є надання за плату юридичних послуг.

Також, позивачем додано Додаток - заявку №1 до Договору про надання юридичних послуг від 12.01.2015 р. та акт виконаних робіт по Заявці №1 від 12.01.2015 р., згідно якого зазначено, що виконавець - адвокат Турбаєва К.Б. виконав юридичні послуги, в обсязі і на умовах, передбачених Договором про надання юридичних послуг від 03.12.2014р. та заявкою №1 від 12.01.2015 р. на суму 4900 грн., та надано квитанцію до прибуткового касового ордера №45 від 23.01.2015 р. згідно якої адвокатом Турбаєва К.Б. отримано від ТОВ "Делішес Фуд" 4900 грн.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву №б/н від 29.01.2015р. підписано представником позивача В.В. Качан на підставі Довіреності №б/н від 15.05.2014р.

До матеріалів справи у якості додатку №12 до позову, позивачем додано вказану довіреність, з якої вбачається, що Генеральний директор підприємства позивача п. Озджан Айше Михайлівна уповноважила п. Качан Вікторію Віталіївну представляти інтереси товариства позивача, зокрема, у судах з правом підписувати та подавати позовні зави.

У судових засіданнях інтереси позивача представлені також представником Качан В.В. Адвокат Турбаєва К.Б. у судові засідання не з'являлась, клопотань, заяв чи інших документів які б свідчили про участь останньої у процесі розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, та з процесу розгляду даної справи у суді, адвокатом Турбаєвою К.Б. не вчинялося будь-яких дій, які б свідчили про здійснення представництва інтересів ТОВ "Делішес Фуд" на виконання умов укладеного договору про надання правової допомоги.

З огляду на наведене відсутні підстави для покладення на відповідача 4900,00 грн. витрат позивача в якості оплати послуг адвоката, оскільки представництво інтересів позивача у суді здійснено представником за довіреністю Качан В.В.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, суд вважає за доцільне покласти судові витрати по сплаті судового збору на відповідача 1, з вини якого виник спір, однак пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, 10, ідентифікаційний код 39135315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 9, ідентифікаційний код 38993847) 167 381 (сто шістдесят сім тисяч триста вісімдесят один) грн. 72 коп. основного боргу та 3 349 (три тисячі триста сорок дев'ять) грн. 63 коп. судового збору.

3. Стягнути з приватного підприємства "Компанія "Еліта" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 414, ідентифікаційний код 33062357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 9, ідентифікаційний код 38993847) 100 (сто) грн. 00 коп. основного боргу

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 20.04.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева