Рішення

від 14.04.2015 по справі 910/4579/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/4579/15-г Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Престиж"

до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 53 367,24 грн.

Представники:

від позивача: Цапів І.М. - представник за довіреністю № б/н від 14.10.2014 року;

від відповідача: Мезецький М.С. - представник за довіреністю № 1 від 31.12.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Престиж" до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 53 367,24 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.08.2013 року на автодорозі Н-10 «Стрий-Івоно-Франківськ-Чернівці-Мамалига» сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Камаз 5511, д.н. 12759ВІ, під керуванням водія Лупашко В.Т. та транспортного засобу марки ВАЗ А07903, д.н. ВХ4571АІ, під керуванням Дацюка А.І.

Постанвою Новоселицького районного суду Чернівецьої області від 20.01.2014 року Лупашка В.Т. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

В наслідок зіткнення , автомобіль марки ВАЗ А07903, д.н. ВХ4571АІ, завдані механічні ушкодження .

Цивільно-правова відповідальність водія Камаз 5511, д.н. 12759ВІ, на момент ДТП застрахована у приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4422237, строк дії з 23.07.2013 року по 22.072014 року.

20.02.2014 року позивач подав відповідачеві заяву про отримання страхового відшкодування вх. № 1072 від 03.03.2014 року.

Відповідно до аварійного сертифікату № 33/09/14 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ), вартість матеріального збитку становить 41 647,42 грн.

Відповідач у листі вих. № 2060-у від 09.10.2014 року вказав, що після розгляду наданих документів, за страховим випадком, що стався 07.08.2013 року складено страховий акт № 1073-13 та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.

Відповідач не сплатив позивачеві страхове відшкодування, тому останній звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.03.2015 року.

У судовому засіданні 23.03.2015 року оголошено перерву до 14.04.2015 року.

09.04.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 14.04.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 40 647,42 грн, пеню в розмірі 5033,37, три проценти річних в розмірі 354,04 грн та індекс інфляції в розмірі 8247,06 грн.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині основної суми заборгованості та заперечував проти штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

07.08.2013 року на автодорозі Н-10 «Стрий-Івоно-Франківськ-Чернівці-Мамалига» сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Камаз 5511, д.н. 12759ВІ, під керуванням водія Лупашко В.Т. та транспортного засобу марки ВАЗ А07903, д.н. ВХ4571АІ, під керуванням Дацюка А.І.

Постанвою Новоселицького районного суду Чернівецьої області від 20.01.2014 року Лупашка В.Т. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

В наслідок зіткнення , автомобіль марки ВАЗ А07903, д.н. ВХ4571АІ, завдані механічні ушкодження .

Цивільно-правова відповідальність водія Камаз 5511, д.н. 12759ВІ, на момент ДТП застрахована у приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4422237, строк дії з 23.07.2013 року по 22.072014 року.

20.02.2014 року позивач подав відповідачеві заяву про отримання страхового відшкодування вх. № 1072 від 03.03.2014 року.

Відповідно до аварійного сертифікату № 33/09/14 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ), вартість матеріального збитку становить 41 647,42 грн.

Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" у листі вих. № 2060-у від 09.10.2014 року вказало, що після розгляду наданих документів, за страховим випадком, що стався 07.08.2013 року складено страховий акт № 1073-13 та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та визнані відповідачем (додаткове пояснення вих.. № 246-ю від 14.04.2015 року), тому вимога позивача щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі 40 647,42 грн. визнається судом такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 8 247,06 грн. та три проценти річних у розмірі 354,04 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, тому судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На спільному засідання судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-112цс13, у постанові від 25.12.2013 Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого при здійснені страховиком страхової виплати у вигляді відшкодування шкоди за договором добровільного страхування на користь потерпілої особи (згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України) відбувається заміна кредитора - страхувальник передає страховикові, який здійснив таку страхову виплату, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 514 Цивільного кодекс України зміна кредитора у зобов'язанні (в т.ч. внаслідок переходу права вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування») у передбачений чинним законодавством спосіб не виключає нарахування інфляційних витрат та 3% річних, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 8247,06 грн. та трьох процентів річних у розмірі 354,04 грн. є обґрунтованими за розрахунком позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5033,37 грн., нараховану позивачем (потерпілою особою) на суму страхового відшкодування, від виплати якого відповідач ухиляється.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, як вже було зазначено, виходячи зі змісту п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 40647.42 30.12.2014 - 05.02.2015 38 14.0000 % 0.077 %* 1184.90 40647.42 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 1129.22 40647.42 04.03.2015 - 14.04.2015 42 30.0000 % 0.164 %* 2806.34 Всього: 5120,46 грн. Проте, оскільки позивач просить стягнути відшкодування шкоди в розмірі 5 033,37 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відшкодування шкоди в розмірі 5 033,37 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Престиж" (31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул.. Копачівська, 2, код ЄДРПОУ 32810276) страхове відшкодування в розмірі 40 647 (сорок тисяч шістсот сорок сім) грн. 42 коп., три проценти річних в розмірі 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 04 коп., індекс інфляції в розмірі 8247 (вісім тисяч двісті сорок сім) грн. 06 коп., пеню в розмірі 5033 (п'ять тисяч тридцять три) грн.. 37 коп., судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3 Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 17.04.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий