Рішення

від 20.04.2015 по справі 910/4217/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015Справа №910/4217/15-г Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомКомунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" доВідділу культури та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації простягнення 34 933 грн 77 коп. Представники: від позивача: Масько А.М., довіреність №02-2536/1 від 29.12.2014 від відповідача: Кудрявцева І.Й., довіреність №38/343 від 17.03.2015 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" з вимогами до Відділу культури та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 34 933 грн 77 коп. заборгованості за договором про надання послуг № 17 від 06.11.2013 та № 17 від 12.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 порушено провадження у справі № 910/4217/15-г, розгляд справи призначений на 19.03.2015.

18.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін у судове засідання 19.03.2015 не з'явились. Представник позивача вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 розгляд справи відкладено на 20.04.2015 на задоволення клопотання відповідача.

01.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4 243 грн 34 коп. інфляційних втрат та 606 грн 43 коп. 3% річних та яка прийнята судом до розгляду.

20.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання 20.04.2015 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 13.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (виконавець) та Відділом культури та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) було укладено договори №17 про надання послуг від 06.11.2013 та №17 про надання послуг від 12.03.2014, відповідно до яких виконавець, як розробник і власник, надає замовникові у платне користування програмне забезпечення та здійснює інформаційно-технологічне його супроводження (п. 1.1. договорів).

П. 2.3.3. договорів встановлює обов'язок замовника вчасно та у повному обсязі сплачувати надані виконавцем послуги, що передбачені договорами.

Відповідно до п. 3.5. договорів вартість послуг, що обумовлені в акті приймання-передачі послуг, оплачуються замовником протягом п'яти днів з дня отримання вказаних актів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач обов'язки, покладені на нього договором, належним чином не виконував, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 494 грн 91 коп. 3% річних та 2 384 грн 11 коп. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечує, вказує, що основну заборгованість ним було сплачено, що підтверджується також не заперечується позивачем; просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки відповідач є бюджетною організацією та не має бюджетних призначень на сплату інфляційних втрат та відсотків річних.

Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 606 грн 43 коп. 3% річних та 4 243 грн 34 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 606 грн 43 коп. 3% річних та 4 243 грн 34 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу культури та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03115, м.Київ, пр-т Перемоги, буд. 112, ідентифікаційний код 37498578) на користь Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (02192, м. Київ, вул. Космічна, буд. 12-А, ідентифікаційний код 04013755) заборгованість у розмірі 606 (шістсот шість) грн 43 коп. 3% річних, 4 243 (чотири тисячі двісті сорок три) грн 34 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.04.2015

Суддя Н.Б. Плотницька