Рішення

від 16.04.2015 по справі 911/5221/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"16" квітня 2015 р. Справа № 911/5221/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМАКС», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «МЕГАБУД», м. Фастів про стягнення 57797,96 грн. за участю представників:

позивача:адвокат Камінська Д.В. - ордер на надання правової допомоги серії КВ № 134800 від 02.02.2015р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМАКС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «МЕГАБУД» (далі - відповідач) про стягнення 57797,96 грн., з яких 48504,60 грн. основний борг, 9293,36 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.07.2013р. № 037 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2015р., в який відповідно до вимог ст. 22 ГПК України збільшив розмір заявленої до стягнення суми пені з 9293,36 грн. до 13090,49 грн. та просить у зв'язку з цим збільшити загальну суму позовних вимог з 57797,96 грн., до 61595,09 грн.

За вказаних обставин суд розглядає остаточні вимоги позивача, в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2015р., а саме про стягнення з відповідача 61595,09 грн., з яких 48504,60 грн. основний борг та 13090,49 грн. пеня.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 01.07.2013р. № 037 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати у власність (повне володіння, користування) відповідачу - покупцю цемент, у подальшому товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору кількість товару, найменування та інші дані про товар, визначається письмовими заявками покупця на відвантаження товару. Загальна кількість товару визнається на підставі видаткових накладних на товар.

Згідно п. 3.1 договору ціна товару, що продається за цим договором, вказана у рахунках - фактурах продавця з урахуванням авто доставки і включає в себе ПДВ.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується виконати 100% передоплату товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р., але у будь-якому випадку до повного розрахунку (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 138613 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 22.11.2013р. № ЦМ-0000874 на суму 20331,20 грн., від 22.11.2013р. № ЦМ-0000875 на суму 19419,40 грн., від 28.11.2013р. № ЦМ-0000894 на суму 26907,80 грн., від 30.11.2013р. № ЦМ-0000900 на суму 24938,70 грн., від 02.12.2013р. № ЦМ-0000915 на суму 22696,60 грн., від 10.12.2013р. № ЦМ-0000929 на суму 24046,30 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію від 28.10.2014р. № 146, якою вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення у лист від 29.10.2014р. та фіскальним чеком «Укрпошта» від 29.10.2014р. № 1701. Вказану претензію відповідач отримав 31.10.2014р., про що свідчить підпис представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану претензію про сплату заборгованості залишив без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 48504,60 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартість поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 48504,60 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 48504,60 грн. заборгованості.

Позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача за порушення строку оплати поставленого товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нараховується, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, яка за розрахунком позивача з простроченої суми за загальний період прострочки з 28.11.2013р. по 28.11.2014р. складає 13090,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи з дня початку строку прострочення.

Оскільки розмір пені був розрахований позивачем більше ніж за шість місяців, то судом здійснено власний розрахунок пені.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат та зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а також з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування пені, стягненню підлягає пеня нарахована за загальний період прострочення з 28.11.2013 по 11.06.2014р. в розмірі 3722,24 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 9368,25 грн. суд відмовляє, оскільки вона всупереч положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована на прострочену суму боргу більше ніж за 6 місяців та без урахування здійснених відповідачем часткових проплат, в зв'язку з чим вимоги в цій частині є безпідставні.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 48504,60 грн. основного боргу, 3722,24 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5200 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 5200 грн., позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 21.10.2014р., додатковий договір (до договору про надання правової допомоги від 21.10.2014р.) від 11.11.2014р. № 1, платіжні доручення від 21.10.2014р. № 615 на суму 1000 грн., від 14.11.2014р. № 644 на суму 4200 грн., ордер на надання правової допомоги серії КВ № 134789 від 25.11.2014р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4676 від 25.10.2011р., виданого на ім'я Приймак О.Ю., ордер на надання правової допомоги серії КВ № 134800 від 02.02.2015р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4345 від 13.06.2012р., виданого на ім'я Камінська Д.В.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро «Приймак та партнери» укладено договір про надання правової допомоги від 21.10.2014р. (далі - договір), за умовами якого бюро приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: надати послуги з правового консультування щодо господарських відносин клієнта - позивача з ТОВ «Компанія «Мегабуд»; підготувати претензію щодо сплати боргу та за необхідності позовну заяву до господарського суду Київської області щодо стягнення боргу; приймати участь та представляти інтереси клієнта в усіх державних органах України (в тому числі прокуратурі, органах досудового слідства, податкових органах але не виключно) в судах всіх інстанцій у спорах що випливають з відносин із ТОВ «Компанія «Мегабуд» в порядку стягнення заборгованості (щодо виконання договору купівлі-продажу) (п. 1 договору).

На виконання умов договору адвокати адвокатського бюро «Приймак та партнери» надали позивачу передбачені договором послуги з виконання правової роботи.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвокатського бюро грошові кошти в розмірі 5200 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.10.2014р. № 615 на суму 1000 грн., від 14.11.2014р. № 644 на суму 4200 грн., оригінали яких залучені до матеріалів справи.

Згідно сформованим Витягів з Єдиного реєстру адвокатів України, що міститься на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, адвокат - Приймак О.Ю. діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 25.10.2011р. № 4676, адвокат - Камінська Д.В. діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 13.06.2012р. № 4345. Копії витягів міститься в матеріалах справи.

Статус осіб, які представляли інтереси позивача за вказаним договором, відповідають вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд, з урахуванням обставин справи, обмежує розмір відшкодування судових витрат з оплати послуг адвоката до 1218 грн., з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, які дорівнюють розміру однієї мінімальної заробітної плати у 2015р.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «МЕГАБУД» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Ломоносова, 36, ідентифікаційний код 38036735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМАКС» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 7, літера Б, ідентифікаційний код 33945935) 48504 (сорок вісім тисяч п'ятсот чотири) грн. 60 коп. основного боргу, 3722 (три тисячі сімсот двадцять дві) грн. 24 коп. пені, 1549 (одну тисячу п'ятсот сорок дев'ять) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 20.04.2015р.