Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/2451/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/2451/15-г Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом прокурора Солом'янського району м. Києва в інтресах держави в особі Київської міської ради, комунального підприємства "Київський метрополітен"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М"

про стягнення 49 667,86 грн. та розірвання договору №197-У (Ор)-11 від 14.10.2011 року та виселення

Представники сторін:

від прокуратури: Некрасов О.М. - службове посвідчення № 002627 від 05.09.2012 року;

від позивача-1: Круть В.О. - представник за довіреністю № 225-КР-534 від 27.02.2015 року;

від позивача2: Швед Я.О. - представник за довіреністю № 156-Н від 31.10.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги прокурора Солом'янського району м. Києва в інтресах держави в особі Київської міської ради, комунального підприємства "Київський метрополітен" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" про стягнення 49 667,86 грн., розірвання договору №197-У (Ор)-11 від 14.10.2011 року та виселення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході перевірки проведеною Прокуратурою району встановлено, що між комунальним підприємством "Київський метрополітен" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 197-У(Ор)11 від 14.10.2011 року відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київради від 19.02.2009 року № 67/1122 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПП «Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро «Площа Льва Толстого», для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 1.2. об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПП «Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 10.2 кв.м згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

П. 3.6. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендаря.

Проте, за період з травня 2014 року по листопад 2014 року у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 49 667,86 грн. з я яких: 46 627,78 грн. - заборгованість по орендній платі, 3% річних у сумі 420,56 грн. 2 619 грн. - пеня за прострочення грошового зобов'язання, У в'язку з чим прокурор звернувся до суду про стягнення вищезазначених сум, розірвання договору №197-У (Ор)-11 від 14.10.2011 року та виселення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.02.2015 року.

20.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач 2 подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 23.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31271073.

Прокурор та представники позивачів 1, 2 у судове засідання з'явились.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2015 року розгляд справи відкладено на 16.03.2015 року.

11.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач 1 подав пояснення по справі.

13.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва прокурор подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких станом на 10.03.2015 року заборгованість відповідача збільшилась і становить загалом 73 409,13 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31272240, але 13.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Прокурор та представники позивачів 1, 2 у судове засідання з'явились.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2015 року розгляд справи відкладено на 06.04.2015 року за клопотанням представника відповідача.

18.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва прокурор подав клопотання про те, що при складанні позовної заяви було допущено технічні помилки в прохальній частині заяви та просить стягнути заборгованість, розірвати договір, виселити відповідача з орендованого майна та зобов'язати повернути майно по акту приймання-передачі КП «Київський метрополітен» орендоване майно.

Представник відповідача в судове засідання 06.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31735576.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення.

Представник позивача 1 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення.

Представник позивача 2 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача 1 та позивача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між комунальним підприємством "Київський метрополітен" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 197-У(Ор)11 від 14.10.2011 року відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київради від 19.02.2009 року № 67/1122 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПП Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро «Площа Льва Толстого», для торгівля непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 1.2. об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПП Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 10,2 кв.м згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності з п.3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі майна в оренду від 14.10.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв частину вестибюлю станції метро «Площа Льва Толстого», визначена тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 10.2 кв.м.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і відповідно до рішення Київради від 19.02.2009 року № 67/1122 діє з 14.10.2011 року до 13.10.2012 року.

Відповідно до п. 9.3. договору після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Між сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 14.10.2011 року сторони доповнили п. 3.4. та розділ 8 договору.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 19.02.2009 року №67/1122 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2009 року №34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (Додаток 2), що є невід'ємною частиною цього договору, становить 488,03 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на липень 2011 року складає 4 978,13 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

П. 3.6. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендаря.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Проте, за період з травня 2014 року по лютий 2015 року у відповідача виникла заборгованість по орендній платі 68 793,29 грн.

Відповідачеві 11.09.2014 року надіслана претензія № 1 за вих. 11-03/706/2 щодо сплати заборгованості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, станом на 10.03.2015 року факт наявності заборгованості за період з травня 2014 року по лютий 2015 року включно за договором у відповідача перед позивачем в сумі 68 793,29 грн. за оренду приміщення належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 704,52 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, в порядку встановленому чинним законодавством України з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 3 704,52 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 911,32 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд приходить до висновку про стягнення 3 % річних в розмірі 911,32 грн. за розрахунком позивача.

Також позивач просить розірвати договір, виселити відповідача з орендованого майна та зобов'язати повернути майно по акту приймання-передачі КП «Київський метрополітен» орендоване майно.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Цивільного кодексу України.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до п. 6.7. договору при невиконанні або порушенні однією зі сторін умов договору та з інших підстав, передбачених законодавством України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

П. 9.5. договору передбачено, що договір припиняється у разі невиконання істотних умов договору або порушення його.

Оскільки відповідачем порушена така істотна умова договору як орендна плата договір може бути розірваний на вимогу однієї зі стороні достроково за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених чинними законодавчими актами України (п. 9.7 Договору).

Відповідно до п. 9.5. договір припиняється в тому числі у разі невиконання істотних умов договору або порушення його.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за договором № 197-У(Ор)11 від 14.10.2011 року за період з травня 2014 року по лютий 2015 року у відповідача виникла заборгованість по орендній платі 68 793,29 грн.

Оскільки договором прямо передбачена можливість припинення договору у разі невиконання істотних умов договору або порушення його, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору № 197-У(Ор)11 від 14.10.2011 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 4.14 договору, орендар після припинення дії договору оренди та вразі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 днів передати майцо по акту приймання передачі орендодавцю.

Отже, з припиненням договору № 197-У(Ор)11 відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідачем не надано, то вимога позивача про повернення майна за актом приймання-передачі позивачу є обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, який опублікований 21.01.2014 року, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Ціна позову становить 73 409,13 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1 827,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п.4.46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1 827,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 32158802) на користь комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість за оренду приміщення в розмірі 68 793 (шістдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 29 коп., три проценти річних в розмірі 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. 32 коп., пеню в розмірі 3 704 (три тисячі сімсот чотири) грн. 52 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 32158802) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Розірвати договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №197-У (Ор)-11 від 14.10.2011 року укладений між комунальним підприємством "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М"" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 32158802).

5. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 32158802) з орендованого майна (частини вестибюлю станції метро «Площа Льва Толстого» загальною площею 10,2 кв.м визначена тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) згідно схеми тимчасового розташування МАФ.

6. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 32158802) повернути комунальному підприємству "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) по акту приймання-передачі нерухоме майно, а саме орендоване майно (частини вестибюлю станції метро «Площа Льва Толстого» загальною площею 10,2 кв.м визначена тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) згідно схеми тимчасового розташування МАФ.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий