Рішення

від 14.04.2015 по справі 915/342/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 915/342/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», проспект Оболонський, 35- А, оф. 301, м. Київ, 04205 (код ЄДРПОУ 37859096)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРІОР ФАРМ», вул. Радянська, 12-Б, оф. 314, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 37929346)

про стягнення заборгованості в сумі 195 545, 80 грн., в тому числі: 140 207, 60 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів; 9 083, 06 грн. - пені; 13 615, 98 грн. - штрафу; 3 340, 22 грн. - 3 % річних; 27 249, 94 грн. - індексу інфляції; 2 049, 00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРІОР ФАРМ» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 195 545, 80 грн., в тому числі: 140 207, 60 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів; 9 083, 06 грн. - пені; 13 615, 98 грн. - штрафу; 3 340, 22 грн. - 3 % річних; 27 249, 94 грн. - індексу інфляції; 2 049, 00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.03.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 24.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.03.2015 року відкладено розгляд справи на 14.04.2015 року.

В судовому засіданні 14.04.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 14.04.2015 року не направили.

Ухвали господарського суду Миколаївської області про порушення провадження у справі від 10.03.2015 року та про відкладення розгляду справи від 24.03.2015 року, направлені на адресу позивача ТзОВ «Український лізинговий фонд», проспект Оболонський, 35- А, оф. 301, м. Київ, 04205, отримані ним, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. 42, 54).

14.04.2015 року на адресу господарського суду Миколаївської області від позивача ТзОВ «Український лізинговий фонд» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки повноважного представника. Позивач також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (арк. 58).

Клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача розглянуто судом та задоволено.

Ухвали господарського суду Миколаївської області про порушення провадження у справі від 10.03.2015 року та про відкладення розгляду справи від 24.03.2015 року, направлені на адресу відповідача ТзОВ «СУПЕРІОР ФАРМ», вул. Радянська, 12-Б, оф. 314, м. Миколаїв, 54029, повернуті до суду поштовою установою із відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (арк. 48-50; 55-57).

Як вбачається зі Спеціального витягу з ЄДРЮОФОП місцезнаходженням ТзОВ «СУПЕРІОР ФАРМ» є вул. Радянська, 12-Б, оф. 314, м. Миколаїв, 54029 (арк. 51-53).

За таких обставин, ухвали господарського суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Явка повноважних представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.12.13 року в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом; у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення сторін про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем в позовній заяві зазначено наступне.

18.06.2013 року між ТзОВ «Український лізинговий фонд» та ТзОВ «СУПЕРІОР ФАРМ» був укладений Договір фінансового лізингу № 1399\06\13-Н, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору).

Свої зобов'язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу автомобіль НYUNDAI Veloster, 2013 року випуску, № шасі КМНТС61СВDU138796, № двигуна G4FGDU301902, № державної реєстрації АА 2126 МХ та передав його у користування відповідачу на підставі Акту приймання-передачі від 05.07.2013 року.

Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, котра не була погашена Відповідачем добровільно.

Керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. Договору позивач (лізингодавець) повідомив відповідача (лізингоодержувача) про відмову від Договору та повернення Предмету лізингу протягом 7 днів з дати направлення Повідомлення (повідомлення вих. № 10905-12/2013 від 19.12.2013 року). Дана вимога не була виконана відповідачем добровільно.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Так, у п. 11.6 Договору сторонами погоджено, що датою розірвання Договору є дата фактичної передачі Предмета лізингу лізингоодержувачем (відповідачем) лізингодавцю (позивачу) (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу. Передача/вилучення Предмета лізингу оформляється підписанням сторонами акта повернення Предмета лізингу або підписанням уповноваженими особами лізингодавця (позивача) акта вилучення предмета лізингу.

На підставі п. 11.4 Договору та п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 04.02.2014 року за реєстровим № 171.

09.09.2014 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції була розглянута заява позивача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса щодо повернення належного позивачу (лізингодавцю) майна.

Проте, у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу відповідачем не було виконано добровільно та не повернено предмет лізингу, 25.09.2014 року було винесено постанову про розшук майна (предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу № 1399/06/13-Н від 18.06.2013 року). Встановити місцезнаходження та повернути предмет лізингу позивачу на даний час не вдалося.

Враховуючи вищевикладене, порушивши умови Договору фінансового лізингу і взяті на себе зобов'язання, не сплативши позивачу передбачені лізингові платежі згідно Договору фінансового лізингу за період з 06.09.2013 року по 27.02.2015 року (дата подачі позову) відповідач має заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 140 207,60 грн.

У зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу, відповідачу нараховано 9 083, 06 грн. - пені; 13 615, 98 грн. - штрафу; 3 340, 22 грн. - 3 % річних; 27 249, 94 грн. - індексу інфляції.

Крім того, на підставі ст. 22, 623 ЦК України, ст. 225 ГК України, ч. 6 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 11.8 Договору позивач просить суд стягнути з відповідача 2 049, 00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 7, 10, 11, 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 11, 509, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 806 Цивільного кодексу України та ст. 193, 216, 218, 230 Господарського кодексу України та умовами Договору фінансового лізингу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.06.2013 року між ТзОВ «Український лізинговий фонд» (лізингодавець) та ТзОВ «СУПЕРІОР ФАРМ» (лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 1399/06/13-Н, який підписано та скріплено печатками сторін (арк. 11).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГК України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір фінансового лізингу (далі - Договір), а також всі додатки до нього, в тому числі загальні умови договору (далі - Загальні умови), а також всі зміни і доповнення до нього сукупно іменуються як Договір (арк. 13-24).

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов Договору фінансового лізингу (Додаток № 3 до Договору) за умовами Договору лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (далі по тексту - «Предмет лізингу»), найменування і характеристики якого вказані в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору, далі - «Графік платежів»), а також інші платежі відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Загальних умов Договору фінансового лізингу термін користування лізингоодержувачем Предметом лізингу (строк лізингу) зазначений у п. 5 Договору і починається з дати підписання Сторонами Акта прийому-передачі Предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року.

Відповідно до п. 3 Договору фінансового лізингу предметом лізингу є автомобіль НYUNDAI Veloster, 2013 року випуску, детальний опис згідно Специфікації (Додаток № 2 до Договору), загальною вартістю 204 900 грн., в т. ч. ПДВ.

Відповідно до п. 5 Договору фінансового лізингу строк лізингу становить 36 місяців з моменту підписання стронами акту прийому-передачі (арк. 11).

Відповідно до п. 8 Договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього договору становить 317 607, 27 грн. (арк. 11).

Відповідно до п. 3.4 Загальних умов Договору фінансового лізингу приймання лізингоодержувачем Предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання Сторонами Акта прийому-передачі Предмета лізингу. Одночасно з Актом прийому-передачі Предмета лізингу лізингоодержувачу передається реєстраційна, технічна документація, документи зі страхування, а також оформляється весь необхідний для цілей бухгалтерського і податкового обліку комплект документів (видаткова накладна, податкова накладна).

На виконання умов Договору фінансового лізингу позивач ТзОВ «Український лізинговий фонд» (лізингодавець) придбав предмет лізингу автомобіль НYUNDAI Veloster, 2013 року випуску, № шасі КМНТС61СВDU138796, № двигуна G4FGDU301902, № державної реєстрації АА 2126 МХ та передав його у користування відповідачу ТзОВ «СУПЕРІОР ФАРМ» (лізингоодержувач), про що між сторонами складено, підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі предмету лізингу від 05.07.2013 року (арк. 26).

Відповідно до п. 2.1 Загальних умов Договору фінансового лізингу всі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на е-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу.

Відповідно до п. 2.1 Загальних умов Договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів на дату укладання Договору визначається п. 8.1 Договору і може змінюватися відповідно до умов цього Договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 2.4 Загальних умов Договору фінансового лізингу всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів

Відповідно до п. 2.5 Загальних умов Договору фінансового лізингу якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

Відповідно до п. 2.7 Загальних умов Договору фінансового лізингу датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок Лізингодавця.

Додатковою угодою № 1 до Договору фінансового лізингу від 05.07.2013 року сторони погодили новий Графік внесення лізингових платежів (арк. 25).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідач ТзОВ «СУПЕРІОР ФАРМ» взяті на себе за Договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів належним чином не виконував. Так, станом на 01.10.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів становила 23 092, 43 грн. (2-4 чергові лізингові платежі згідно Графіку).

01.10.2013 року позивач звернувся до відповідача із Листом-вимогою № 7206-10/2013 року, в якій вимагав погасити заборгованість в розмірі 23 092, 43 грн. та повідомляв, що у разі непогашення заборгованості протягом 20 днів з дати направлення цієї вимоги або не здійснення викупу предмета лізингу, позивач ТзОВ «Український лізинговий фонд» буде змушене відмовитись від договору (арк. 27).

Факт направлення та одержання 11.10.2013 року відповідачем Листа-вимоги підтверджується поданими суду Списком згрупованих внутрішніх листів, поштовою квитанцією, Описом вкладення у цінний лист, Повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 29-31).

21.10.2013 року відповідачем частково були погашені 2-4 чергові лізингові платежі в сумі 16 512 грн., що підтверджується розрахунком позивача, викладеним в позовній заяві (арк. 4 на звороті).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. 11.2, п. 11.2.1 Загальних умов Договору фінансового лізингу лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір (відмовитися від цього Договору) та вилучити Предмет лізингу у випадках, коли Лізингоодержувач: не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого Графіком платежів або Загальними умовами.

Відповідно до п. 11.3 Загальних умов Договору фінансового лізингу у разі виникнення будь-якої з підстав, передбачених п.п. 11.2.1-11.2.8 цих Загальних умов, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення з вимогою усунути існуючі порушення або достроково викупити Предмет лізингу, сплативши лізингодавцю суму викупу, розраховану відповідно до ст. 8 Загальних умов.

Відповідно до п. 11.4 Загальних умов Договору фінансового лізингу у разі якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення згідно з п. 11.3. Загальних умов лізингоодержувач не усуне визначені в повідомленні порушення або не викупить Предмет лізингу, сплативши лізингодавцю суму викупу згідно з п. 8.5 Загальних умов, а також при настанні обставин, передбачених п. 11.2.9 Загальних умов, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоотримувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю: лізингоодержувач зобов'язаний за свій кошт протягом терміну, передбаченого в повідомленні, повернути Предмет лізингу лізингодавцю за адресою, вказаною в повідомленні. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) Предмета лізингу лізингодавцю лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання/знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладенням на лізингоодержувача понесених витрат.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до п. 11.6 Загальних умов Договору фінансового лізингу датою розірвання Договору є дата фактичної передачі Предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу. Передача/вилучення Предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю оформляється підписанням Сторонами акта повернення Предмета лізингу або підписанням уповноваженими особами лізингодавця акта вилучення Предмета лізингу.

19.12.2013 року позивач ТзОВ «Український лізинговий фонд» направив на адресу відповідача ТзОВ «СУПЕРІОР ФАРМ» Повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу № 1095-12/2013 на підставі п. 11.2.1, п. 11.4 Загальних умов Договору, мотивоване незадоволенням вимоги лізингодавця відповідно до Листа-вимоги № 7206-10/2013 року від 01.10.2013 року щодо сплати заборгованості з лізингових платежів. В Повідомленні позивач також зазначив про необхідність повернення предмету лізингу та роз'яснив відповідачу про те, що датою розірвання Договору є дата фактичного повернення (вилучення) предмету лізингу за Актом повернення, крім того, повернення (вилучення) предмету лізингу та розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих на дату розірвання договору, але не сплачених платежів, передбачених договором (арк. 28, 30).

Враховуючи, що вимога позивача про повернення предмету лізингу не була виконана відповідачем, на підставі п. 11.4 Договору та п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 04.02.2014 року за реєстровим № 171 (арк. 32).

09.09.2014 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції була розглянута заява позивача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса щодо повернення належного позивачу (лізингодавцю) майна (арк. 35).

Проте, у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу відповідачем не було виконано добровільно та не повернено предмет лізингу, 25.09.2014 року було винесено постанову про розшук майна боржника (предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу № 1399/06/13-Н від 18.06.2013 року).

Доказів повернення позивачу предмету лізингу станом на день розгляду справи суду не подано.

Відповідно до п. 11.8 Загальних умов Договору фінансового лізингу вилучення Предмета лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з Договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови лізингодавця від цього Договору (розірвання договору) лізингоодержувач зобов'язаний протягом терміну, зазначеного в повідомленні про відмову від Договору (його розірвання), сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів; витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з виконанням цього Договору (у тому числі, у зв'язку з вилученням Предмета лізингу, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати у зв'язку з оплатою юридичних послуг тощо), а також передбачені Договором або чинним законодавством України штрафні санкції. З моменту прийняття рішення про відмову від Договору (його розірвання) і направлення відповідного повідомлення лізингоодержувачу право лізингоодержувача на придбання у власність предмета Лізингу припиняється.

Відповідно до п. 11.9 Загальних умов Договору фінансового лізингу у разі вилучення Предмета лізингу, розірвання Договору з причин, зазначених у Договорі та/або законодавстві України, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, оскільки є платою за володіння і користування Предметом лізингу.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням взятих на себе за Договором фінансового лізингу зобов'язань в частині внесення лізингових платежів, відповідач за період з 06.09.2013 року по 27.02.2015 року (дата подачі позову) має перед позивачем заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 140 207,60 грн. ( винагорода (комісія) + платіж, що відшкодовує вартість предмета лізингу) (4-21 чергові лізингові платежі згідно Графіку).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи ТзОВ «СУПЕРІОР ФАРМ» не подано суду доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги ТзОВ «Український лізинговий фонд» про стягнення з ТзОВ «СУПЕРІОР ФАРМ» 140 207, 60 грн., яка підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 7.1, п. 7.1.1 Загальних умов до Договору фінансового лізингу за невиконання або неналежне виконання умов Договору лізингоодержувач несе таку відповідальність: за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.1, п. 7.1.2 Загальних умов до Договору фінансового лізингу за невиконання або неналежне виконання умов Договору лізингоодержувач несе таку відповідальність: у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 Договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів -у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10 % від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15 % від суми простроченої заборгованості.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення платежів по кожному окремому зобов'язанню за період з 06.03.2014 року по 27.02.2015 року. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку (по кожному платежу). Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 5). Розмір пені, нарахований та заявлений до стягнення позивачем становить 9 083, 06 грн. Перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою Бази «Законодавство», судом встановлено, що пеня нарахована арифметично правильно. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення пені в сумі 9 083, 06 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу штраф відповідно до п. 7.1.2 Загальних умов до Договору фінансового лізингу в розмірі 15 % від суми простроченої заборгованості понад 20 днів, а саме: простроченої заборгованості за період з березня 2014 року по лютий 2015 року, яка становить 90 773, 92 грн. (10-21 чергові лізингові платежі).

Розмір штрафу становить 90 773, 92 грн. Х 15 % = 13 616, 09 грн.

Позивачем ТзОВ «Український лізинговий фонд» заявлено до стягнення штраф у розмірі 13 615, 98 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд, не виходячи за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення штрафу в сумі 13 615, 98 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 3 340, 22 грн. - три проценти річних за прострочку оплати лізингових платежів (4-21 чергові лізингові платежі) за період з 06.09.2013 року по 28.02.2015 року.

Розрахунок суми трьох відсотків річних у сумі 3 340, 22 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 6). Отже, три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних правомірно нараховані позивачем та підлягають стягненню.

Позивачем нараховано відповідачу 27 249, 94 грн. - індексу інфляції за період з вересня 2013 року по лютий 2015 року. Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що інфляційні втрати позивачем нараховано арифметично правильно, період визначено правильно, індекс інфляції застосовано правильно. Таким чином, вимога про стягнення 27 249, 94 грн. - індексу інфляції підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право: вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 11.8 Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови лізингодавця від цього Договору (розірвання договору) лізингоодержувач зобов'язаний протягом терміну, зазначеного в повідомленні про відмову від Договору (його розірвання), сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів; витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з виконанням цього Договору (у тому числі, у зв'язку з вилученням Предмета лізингу, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати у зв'язку з оплатою юридичних послуг тощо), а також передбачені Договором або чинним законодавством України штрафні санкції.

Відповідно до п. 7.4 Загальних умов Договору фінансового лізингу у будь-якому разі лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати будь-які документально підтверджені витрати, що понесені лізингодавцем (в тому числі судові, позасудові) та не сплачені (не компенсовані) лізингоодержувачем.

Як вказано вище, у зв'язку з відмовою від Договору фінансового лізингу, невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення предмету лізингу, лізингодавець звернувся за вчиненням виконавчого напису до нотаріуса.

За вчинення виконавчого напису нотаріуса на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати в розмірі 2 049, 00 грн., про що позивачу ТзОВ «Український лізинговий фонд» виставлено рахунок (арк. 32-33).

Факт оплати коштів за вчинення нотаріальної дії позивачем ТзОВ «Український лізинговий фонд» підтверджується платіжним дорученням № 1474 від 07.02.2014 року на суму 2 049 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість, підставність та підтвердженість належними доказами вимоги про стягнення з відповідача 2 049 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки вимоги позивача підтверджені належними і допустимими доказами у справі та є обґрунтованими.

Судовий збір в сумі 3 910, 91 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРІОР ФАРМ», вул. Радянська, 12-Б, оф. 314, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 37929346) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», проспект Оболонський, 35- А, оф. 301, м. Київ, 04205 (код ЄДРПОУ 37859096):

- 140 207, 60 грн. (сто сорок тисяч двісті сім грн. 60 коп.) - заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 1399/06/13-Н від 18.06.2013 року ;

- 9 083, 06 грн. (дев'ять тисяч вісімдесят три грн. 06 коп.) - пені;

- 13 615, 98 грн. (тринадцять тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 98 коп.) - штрафу;

- 3 340, 22 грн. (три тисячі триста сорок грн. 22 коп.) - 3 % річних;

- 27 249, 94 грн. (двадцять сім тисяч двісті сорок дев'ять грн. 94 коп.) - індексу інфляції;

- 2 049, 00 грн. (дві тисячі сорок дев'ять грн. 00 коп.) - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса;

- 3 910, 91 грн. (три тисячі дев'ятсот десять грн. 91 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 20.04.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш