Ухвала

від 22.04.2015 по справі 916/1669/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"22" квітня 2015 р. № 916/1669/15

Суддя господарського суду Одеської області Гуляк Г.І., розглянувши позовну заяву (вх.№1763/15 від 21.04.2015р.) товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями „Чорноморська інвестиційна група” до публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” та реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації” Одеської міської ради про визнання недійсними звітів від 30 травня 2011 року про оцінку приміщення, визнання недійсною державну реєстрацію права власності та зобов'язання скасувати державну реєстрацію

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями „Чорноморська інвестиційна група” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” та Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про визнання недійсними звітів від 30 травня 2011 року про оцінку приміщення, визнання недійсною державну реєстрацію права власності та зобов'язання скасувати державну реєстрацію, в прийнятті до розгляду якої суд відмовляє з огляду на наступне.

Даючи офіційне тлумачення статей 55, 64 та 124 Конституції України Конституційний суд України у рішенні від 25.12.1997р. вказав, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадяни України вважають, що їх права є порушеними; відмова суду у прийнятті позовних заяв, оформлених відповідно до чинного законодавства, порушенням пава на судових захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Статтею 124 Конституції України юрисдикція судів при здійснені правосуддя поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; водночас, виконуючи статтю 19 Конституції України, суд зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Підвідомчість – це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції; для вирішення питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір – господарським, слід виходити з визначення, наведеного у статті 3 Господарського кодексу України.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність не господарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності не господарюючих суб'єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами (ст.3 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, оспорюванні звіти від 30 травня 2011 року про оцінку приміщень літ. „А”, розташованих за адресою: м. Одеса вул.. Грецька, б.5 загальною площею 1 298,10 кв.м. та загальною площею 2 653.10 кв.м. не є правочином, оскільки не створює, змінює або припиняє зобов'язання, крім того не наданий до позовних матеріалів.

Також, суд зазначає, що оспорюванні звіти від 30.05.2011 року, які відсутні в позовних матеріалах, невідомо ким складені та є підтвердженням вартості переданого в іпотеку майна, що є лише доказом, а не окремим предметом спору.

При цьому слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, звіти до іпотечного договору, оскільки такі звіти лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

З огляду на те, що звіт не носить характеру акту в розумінні статті 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Крім того суд доходить висновку, що вимога щодо зобов'язання Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області скасувати державну реєстрацію права власності за ПАТ „ВТБ Банк” на нежитлові приміщення розташовані у місті Одеса вул.. Грецька, 5, при цьому відповідач у даному спорі виступає як суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим господарський суд зазначає, що з 1 вересня 2005 року набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який поширює юрисдикцію адміністративних судів на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. При цьому публічно-правовим є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Приймаючи до уваги те, що позивачем пред'явлено вимогу до відповідача як суб'єкта владних повноважень, відповідно дана вимога є публічно-правовою, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не господарського.

Згідно положень п. 17 Постанови Пленуму ВГСУ від 24 жовтня 2011 року N 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” (із змін. та доповнен.) до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, зокрема, про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.62 Господарського-процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 ГПК. Перелік підстав відмови в прийнятті позовної заяви, встановлений частиною першою цієї статті, є вичерпним. ГПК не передбачає права судді на таку відмову з тих мотивів, що позов поданий до підприємства або організації, які не є належними відповідачами з такого спору: якщо ці обставини виявлено в процесі розгляду справи, позов задоволенню не підлягає. На підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

З урахуванням викладеного, у прийнятті позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями „Чорноморська інвестиційна група” слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.62, 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИВ:

1.          У прийнятті позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями „Чорноморська інвестиційна група” до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” та Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про визнання недійсними звітів від 30 травня 2011 року про оцінку приміщення, визнання недійсною державну реєстрацію права власності та зобов'язання скасувати державну реєстрацію – відмовити.

Додаток: позовна заява з додатком на 15 арк., в т.ч. квитанція №ПН33110 від 20.04.2015р. про сплату судового збору в сумі 3654 грн., заява про забезпечення позову за вх.№2-2180/15 від 21.04.2015р., на 10 арк., в т.ч квитанція №ПН33012 від 20.04.2015р про сплату судового збору в сумі 1827грн.

Суддя Г.І. Гуляк