Рішення

від 16.04.2015 по справі 917/161/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015 р. Справа №917/161/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Продресурс", вул. Профспілкова, б.7-А, м. Кременчук, Полтавська область,39603

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39607

про стягнення 17 580,61 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники сторін:

від позивача: Ковальчук Ю.А. довіреність №5 від 09.04.2015р.

Задорожна Н.С. довіреність №4 від 30.03.2015р.

від відповідача: не з"явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 18 192,10грн., з яких 10 207,45 грн. основний борг за Договором поставки товару №0043-СН від 16.01.2014р., 1867,26 грн. пеня, 4075,36 грн. індекс інфляції, 332,93 грн. 3% річних та 1 709,10 грн. сума боргу за накладною №2697 від 24.12.2013р.

Позивачем 20.03.2015р. через канцелярію суду було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якого останній просить суд стягнути з відповідача 10 207,45 грн. суму основного боргу, 958,89 грн. пені, 2329,82 грн. індексу інфляції та 268,81 грн. 3% річних.

В зв"язку з відсутністю обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, ухвалою від 31.03.2015р. суд зобов"язував позивача надати підписаний уповноваженою особою детальний розрахунок основного боргу.

Однак, позивачем вимоги ухвали суду виконані не були.

В судовому засіданні 16.04.2015р. представник позивача не підтримав дану заяву про зменшення суми позовних вимог та просить суд не розглядати вищезазначену заяву, в зв"язку з чим суд відхиляє та не розглядає вказану заяву.

Натомість позивач подав суду заяву про уточнення позовної заяви, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача:

- 10 207,45 грн. суму основного боргу за Договором поставки №0043 - СН від 16.01.2014р.;

- 1867,26 грн. пені;

- 4075,36 грн. індексу інфляції;

- 332,93 грн. 3% річних;

- 1 709,10 грн. сума боргу за накладною №2697 від 24.12.2013р.;

- 4 750, 00 грн. послуги адвоката та аудита.

Відповідно ст.22 ГПК України та пункту 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Оскільки чинний ГПК України не передбачає право позивача на "уточнення позовних вимог", суд з урахуванням конкретних обставин справи та вимог позовної заяви розцінює дане уточнення як збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 16.04.2015р., при розгляді даної заяви про уточнення позовних вимог, позивач підтвердив, що дана заява є фактично заявою про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, подана позивачем 16.04.2015р. заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

Подальший розгляд справи проводиться з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №0043 - СН від 16.01.2014р. та усної домовленості на підставі якої було поставлено товар відповідно до накладної №2697 від 24.12.2013р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, але повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.29, 58, 95). Відповідач вимог ухвал суду від 04.02.2015р., 05.03.2015р.та 31.03.2015р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

31.03.2015р. через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №4534 від 31.03.2015р.) ( а.с. 86-90) відповідно до якого проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що поставка товару є незакінченою, оскільки згідно договору підтвердженням якості та комплектності товару з боку Постачальника є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості та просить суд залишити даний позов без розгляду.

У судовому засіданні судом оглянуто оригінали документів доданих до позовної заяви.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія "Продресурс" (Постачальник за Договром, Позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод", (Покупець за Договором, Відповідач по справі) 16.01.2014р. був укладений договір №0043-СН (Далі - Договір) (а.с.10-13).

За умовами даного Договору, сторони домовилися, що в порядку та на умовах визначених Договором Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю визначений Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснити його оплату (п.п.1.1 Договору).

Відповідно до п.п.2.1. Договору Поставка товару Покупцю здійснюється протягом семи днів від дати отримання Постачальником заявки від Покупця на замовлення товару.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, ним було поставлено, а відповідачем прийнято товар по накладним №111 від 24.01.2014р., №168 від 31.01.2014р., №269 від 21.02.2014р. та №2697 від 24.12.2013р. (а.с. 14-15).

Однак, як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по оплаті отриманого товару за Договором поставки №0043 - СН від 16.01.2014р. , у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка становить 10 207,45 грн.

Саме цю суму основного боргу за Договором поставки №0043 "КЗС" від 16.01.2014р. позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд стягнути з відповідача 1 709,10 грн. заборгованість за поставлений товар відповідно до накладної №2697 від 24.12.2013р. Як зазначає позивач поставка товару за даною накладною відбувалася на підставі усної домовленості.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий товар, позивачем нараховано пеню у розмірі - 1867,26 грн., 3% річних у розмірі 332,93 грн. та індекс інфляції у розмірі 4075,36 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем відповідно до Договору поставки №0043 - СН від 16.01.2014р.було поставлено відповідачу товар на загальну суму 10 207,45грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи двостороннє підписаними накладними, товарно-транспортними накладними та дорученнями на отримання товару (а.с. 14, 109 - 114).

Однак відповідач не розрахувався за отриманий товар за договором в сумі 10 207,45 грн.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оплату за поставлений товар у повному обсязі відповідач не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Судом досліджено надані докази, зокрема, накладні №111 від 24.01.2014р., №168 від 31.01.2014р., №269 від 21.02.2014р.

На підставі вищевикладеного, матеріалами справи підтверджено, що у даному випадку мало місце порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за поставлений товар за Договором поставки №0043 - СН від 16.01.2014р., а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу сумі 10 207,45 грн . є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 1 709,10 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до накладної №2697 від 24.12.2013р. вказана вимога є безпідставною та необґрунтованою, оскільки, як вбачається з даної накладної поставка товару відбулася згідно Договору №0531-СН від 12.11.2012р., який не є предметом розгляду даного спору, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення відповідачем строків оплати отриманого товару Договором поставки №0043 - СН від 16.01.2014р., позивачем нараховано пеню у розмірі - 1867,26 грн., 3% річних у розмірі 332,93 грн. та індекс інфляції у розмірі 4075,36 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Так при укладанні Договору поставки №0043 -СН від 16.01.2014р. сторони погодили, що у випадку порушення строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов"язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вивчивши матеріали справи та надані докази, встановив що відповідачем було прострочено грошове зобов"язання за Договором поставки №0043 -СН від 16.01.2014р.

Так, позивачем нараховано до стягнення пеню в сумі 1 867,26 грн., а саме:

- за накладною №111 від 24.01.2014р. дата виникнення заборгованості 06.03.2014р. за період з березня 2014р. по грудень 2014р.;

- за накладною №168 від 31.01.2014р. дата виникнення заборгованості 13.03.2014р. за період з березня 2014р. по грудень 2014р.;

- за накладною №269 від 21.02.2014р. дата виникнення заборгованості 03.04.2014р. за період з квітня 2014р. по грудень 2014р.

Також позивачем нараховано 4075,36грн. - інфляційних втрат та 332,93- 3% відсотки річних (за період з квітня 2014р. по березень 2015р.).

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно було визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З урахуванням вищевикладеного та перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3" до стягнення підлягає пеня в сумі 1 039,53 грн., інфляційні 4075,36 грн. та 3% річних в сумі 332,93 грн., а в частині стягнення пені в розмірі 827,73грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10 207,45грн. основного боргу за Договором поставки №0043 - СН від 16.01.2014р., пені в сумі 1 039,53 грн., інфляційні 4075,36 грн. та 3% річних в сумі 332,93 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в матеріалах справи) і підлягають задоволенню.

В частині стягнення 827,73грн., суми пені та 1709,10 грн. суми боргу за накладною №2697 від 24.12.2013р. у позові відмовити.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд покласти на відповідача судові витрати за послуги адвоката та аудиту у розмірі 4 750,00 грн.

Надання послуг аудита не є складом судових витрат в порядку ст. 44 ГПК України, якою передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст. 30 вказаного Закону адвокату виплачується гонорар - форма винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Як роз'яснив Пленум у п. 6 Постанови Вищого господарського суду України 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів, як докази, у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що послуги позивачу надавалися саме адвокатом, який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати послуг адвоката та аудита позивачем у розмірі 4750,00грн.

На підставі вищевикладеного у суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката та аудита.

Керуючись ст.ст. 32- 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, 141, м.Кременчук, Полтавська область,39607; код ЄДРПОУ05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Продресурс" (вул.Профспілкова, б.7-А, м.Кременчук, Полтавська область,39603; код ЄДРПОУ36410324) 10 207,45грн. основного боргу Договором поставки №0043 - СН від 16.01.2014р., 1 039,53 грн. пені, 4075,36 грн. індекс інфляції, 332,93 грн. - 3% річних та 1572,23 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в розмірі 827,73грн. та 1 709,10 грн. суми боргу за накладною №2697 від 24.12.2013р. у позові відмовити.

Повне рішення складено 23.04.2015 р.

Суддя Погрібна С.В.