Рішення

від 21.04.2015 по справі 917/438/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 р. Справа №917/438/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", місцезнаходження: вул. Каботажний спуск, 1,Миколаїв,54002; поштова адреса: вул. Фалєєвська, 9Б, м. Миколаїв, 54030

до Приватного підприємства "Этос", вул. Щорса, 31, кв.3, Кременчук, Полтавська область,39601

про стягнення грошових коштів в сумі 86 964,06 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 21.04.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь грошових коштів в сумі 86 964,06 грн. за договором підряду на виконання днопоглиблювальних робіт №0906/5П від 09.06.2010р. з яких: 67576,98 - сума, на яку збільшується основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати), 19387,08 грн. - 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, їх явка судом обов'язковою не визнавалась.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 04.03.2015 року про порушення провадження у справі не виконав.

Від відповідача вдруге до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи не раніше 30.05.2015 року у зв'язку з гострим інфарктом міокарда директора ПП "Этос" Кравченко Б.І. До клопотання додано копії листків непрацездатності.

Суд в судовому засіданні 31.03.2015 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задовольняв. При цьому суд звертав увагу відповідача на приписи ст. 69 ГПК України та ст. 28 ГПК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Суд також враховує, що відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк розгляду даного спору закінчується, клопотань про продовження строку від сторін на підставі п.3 ст. 69 ГПК України не надходило.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вже задовольняв клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

В судовому засіданні 31.03.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

09.06.2010р. між Приватним підприємством "Этос" (відповідач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "НІБУЛОН" (позивач, замовник) укладено договір підряду №0906/5П на виконання днопоглиблювальних робіт ( арк. справи 13-17).

Згідно п.1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати днопоглиблювальні роботи на території підхідного каналу та операційної акваторії, яка прилягає до причалу зернового терміналу ТОВ СП "НІБУЛОН" з відвантаження зернових і олійних культур на річковий транспорт в смт. Градизьк, Глобинський район, Полтавська область, згідно виданого Замовником проекту та технічного завдання (Додаток №1), орієнтовно в обсязі 275000 м. куб.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість розробки й перевезення на підводне звалище 1 м.куб ґрунту становить 23,0 грн., в тому числі ПДВ - 20%. Орієнтовна загальна вартість 275000,0 X 23,00 = 6325000,0 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору Замовник проводить попередню оплату у розмірі 30% від загальної вартості виконуваних робіт в сумі 1897500,00 грн., в тому числі ПДВ - 316250,0 грн., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом п'яти банківських днів від дати підписання договору. Пунктом 2.3 Договору встановлено, що Замовник щомісяця проводить оплату за виконані роботи на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт за формою КБ-2в з зазначенням обсягу вилученого ґрунту та Довідок про вартість виконаних робіт КБ-3, з урахуванням авансових платежів, не пізніше 10 числа наступного місяця за звітним.

Умовами Договору передбачено, що Замовник проводить приймання виконаних робіт один раз на місяць по наданню Підрядником актів виконаних робіт не пізніше 30 числа звітного місяця. Замовник протягом 3-х днів зобов'язаний розглянути й підписати акти або дати обґрунтовану відмову (пункт 5.5 Договору).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ СП "НІБУЛОН" згідно до положень п.2.2 Договору 11.06.2010р. здійснено попередню оплату загальною сумою 1897500,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.06.2010р. №28602. За період з липня 2010р. по вересень 2010р. ним було прийнято об'єми виконаних робіт в обсязі вилученого ґрунту 57130,0 метрів кубічних на загальну суму 1576788,0 грн.

В подальшому роботи Підрядником не виконувались та виникла різниця між сплаченою Замовником Підряднику попередньою оплатою та фактично виконаним обсягом днопоглиблювальних робіт в загальній сумі 320712,0 грн. (1897500,0 грн. - 1576788,0 грн.).

01.03.2012р. ПП "Этос" було частково повернуто суму заборгованості в розмірі 75000,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.03.2012р. №954/2849.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ СП "НІБУЛОН" в червні 2012 року звернулось в господарський суд Полтавської області з позовною заявою до ПП "Этос" та просило стягнути 251006,18 грн., з яких: 245712,0 грн. - основний борг (з урахуванням часткового повернення грошових коштів 01.03.2012р. в розмірі 75000,0 грн.), 1281,91 грн. - сума, на яку збільшується основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) та 4012,27 грн. - три проценти річних (станом на 15.06.2012р.).

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 21.08.2012р. по справі №18/1209/12 позов ТОВ СП "НІБУЛОН" задоволено в повному обсязі та стягнуто з ПП "Этос": 245712,00 грн. основного боргу, 1281,91 грн. інфляційних втрат, 4012,27 грн. 3% річних, 5020,13 грн. витрат на судовий збір. Зазначене судове рішення в апеляційному та касаційному порядку оскаржено не було та відповідно до ст.85 ГПК України набрало законної сили.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення господарського суду у справі №18/1209/12 та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

Отже, за неналежне виконання умов договору №0906/5П від 09.06.2010р. з відповідача на користь позивача стягнуто за судовим рішенням (у справі № 18/1209/12) 245 712,00 грн. основного боргу, 1 281,91 грн. інфляційних втрат, 4 012,27 грн. 3% річних, нарахованих станом на 15.06.2012р.

На виконання рішення у справі № 18/1209/12 видано наказ від 17.09.2012р., який позивачем було пред'явлено до виконання. Постановою державного виконавця Крюківського відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції від 19.10.2012р. відкрите виконавче провадження. В ході виконавчого провадження з ПП "Этос" стягнуто на користь ТОВ СП "НІБУЛОН":

- 24.05.2013р. - 19435,20 грн. (з якої ТОВ СП "НІБУЛОН" погашено частково основний борг - 9120,89 грн., інфляційні втрати - 1281,91 грн., 3% річних - 4012,27 грн. та витрати на судовий збір - 5020,13 грн.);

- 05.08.2014р. - 285,50 грн. (з якої ТОВ СП "НІБУЛОН" погашено частково основний борг-285,50 грн.).

Решта заборгованості ПП "Этос" перед ТОВ СП "НІБУЛОН" на даний час залишається не сплаченою.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 7 Постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене позивачем правомірно нараховано на суму основного боргу за період з 16.06.2012р. по 24.02.2015р. включно ( з урахуванням проплат) інфляційні втрати в сумі 67576,98 грн. та 19387,08 грн. - три проценти річних.

Судом здійснено перерахунок розміру річних та інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ ". При перевірці розрахунку завищення сум з боку позивача не виявлено.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Сплата судового збору з урахуванням положень ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 43, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Этос" (ідентифікаційний код 22541593, вул. Щорса, б. 31, кв. 3, м. Кременчук, 39601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (ідентифікаційний код 14291113, місцезнаходження: вул. Каботажний спуск, 1, Миколаїв,54002; поштова адреса: вул. Фалєєвська, 9Б, м. Миколаїв, 54030 ) 67576,98 інфляційні втрати, 19387,08 грн. - 3% річних, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2015 р.

Суддя Тимощенко О.М.