Рішення

від 16.04.2015 по справі 922/1765/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 922/1765/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем-Ес-Ай", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамол", м. Харків про стягнення 3 351,43грн. за участю представників сторін:

позивача - Щепоткіна Т.Б., директор;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 952,40грн., пеню в розмірі 538,54грн., штраф в розмірі 459,27грн., 3% річних в розмірі 34,68грн., збитки від інфляції в розмірі 366,54грн., за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № П14111 від 25.07.2014р. та договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує повністю та надав докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу після подання позову до суду в розмірі 500,00грн.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЕМ-ЕС-АЙ" (позивач) поставив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамол" (відповідач) за його замовленням товар, а саме оливу моторну на суму 7 952,40грн. та виставив відповідачу рахунок-фактуру № 1870 від 23.07.2014р. на вказану суму.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною № 1648 від 23.07.2014р.

25.07.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару на умовах товарного кредиту (відстрочення платежу) № П14111 (далі договір), відповідно до якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити відповідачу товар: запчастини, масла, автомобільну хімію, рідину та інші змащувальні матеріали для автомобілів, сільськогосподарської техніки, обладнання, станків та агрегатів, в асортименті, зазначеному у видаткових накладних на кожну партію товару, а відповідач прийняти товар та оплатити його вартість згідно рахунків-фактур або видаткових накладних.

За умовами п.1.2 договору сторони погодили, що постачання товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціни та строки поставки товару узгоджуються сторонами згідно замовлення відповідача до моменту поставки і відвантаження товару та визначаються у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.3 сторони погодили порядок розрахунків, а саме: відповідач зобов'язався здійснювати оплату вартості товару на підставі рахунку-фактури або видаткової накладної шляхом перерахування 100% загальної суми на поточний рахунок позивача протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно із п.3.2 договору факт приймання товару відповідачем підтверджується накладною. Приймання товару свідчить про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості та ціни товару.

На виконання умов цього договору позивачем було поставлено товар на суму 1 530,90грн., що підтверджується видатковою накладною № 1767 від 08.08.2014р.

Частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощений спосіб, предметом якого була поставка оливи моторної за видатковою накладною № 1648 від 23.07.2014р. та договір поставки № П14111 від 25.07.2014р., предметом якого була поставка товару на умовах товарного кредиту.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивачем за договором поставки № П14111 від 25.07.2014р. та договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 483,30грн.

Видаткові накладні та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підтверджують поставку товару, оформлені належним чином та наявні в матеріалах справи.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього, на момент звернення позивача до суду з позовом, утворилась заборгованість в розмірі 1 952,40грн.

Позивач неодноразово звертався на адресу відповідача з вимогами (вих. № 11/20 від 25.11.2014р. та від 02.02.2015р.) сплатити заборгованість, однак дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач, вже після звернення позивача до суду з позовом, частково сплатив суму основного боргу в розмірі 500,00грн., що підтверджується копією банківської виписки, наявною у справі.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1 452,40грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості за спірними договорами на загальну суму 1 452,40грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 1 452,40грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 500,00грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.3 договору, сторони погодили, що у разі порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період її нарахування, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У разі порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання за цим договором більш ніж на 14 календарних днів, відповідач зобов'язався додатково сплатити штраф за користування чужими коштами у розмірі 30% від вартості неоплаченого в строк товару.

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 538,54грн. та штраф в розмірі 459,27грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого за договором № П 14111 від 25.07.2014р.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені та штрафу за видатковою накладною № 1767 від 08.08.2014р., даний розрахунок відповідає умовам договору та вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 08.08.2014р. по 19.03.2015р., за кожною видатковою накладною окремо, 3% річних в розмірі 34,68грн. та збитки від інфляції в розмірі 366,54грн.

Нарахування 3% річних та збитків від інфляції не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача, часткова сплата суми основного боргу в розмірі 500,00грн. здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу суму судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 827,00грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 181, 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.1.1 ч.1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стамол", код ЄДРПОУ 38772121 (61017, м. Харків, вул. Червономаяцька, 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ЕМ-ЕС-АЙ", код ЄДРПОУ 19344541 (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури,1) - 1 452,40грн. основного боргу, 538,54грн. пені, 459,27грн. штрафу, 34,68грн. 3% річних, 366,54грн. збитків від інфляції, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 500,00грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Повне рішення складено 21.04.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк