Рішення

від 14.04.2015 по справі 922/1031/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р.Справа № 922/1031/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу", м. Луганськ до Державного закладу "Луганський державний медичний університет", м. Рубіжне про стягнення 358551,75 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 262323,39 грн. основного боргу, 23974,3 грн. пені, 5792,73 грн. 3% річних, 40899,28 грн. інфляційних нарахувань та 25562,05 грн. штрафу за договором підряду № 227 від 02 жовтня 2013 року.

Представник позивача у наданому клопотанні та представник відповідача у наданій заяві просять суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Суд, задовольняє клопотання позивача та заяву відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових документів, долучає їх до матеріалів справи та починає розгляд справи по суті.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у наданій заяві про зменшення штрафних санкцій просить відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення з Державного закладу "Луганський державний медичний університет" 23974,3 грн. пені та 25562,05 грн. штрафу за договором підряду № 227 від 02 жовтня 2013 року.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, у наданому письмовому поясненні проти заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій заперечує. Також у наданому клопотанні просить розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу", яке суд задовольняє.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу" (позивачем, підрядником) та Державним закладом "Луганський державний медичний університет" (відповідачем, замовником) було укладено договір підряду № 227.

Згідно пункту 1.1. договору підряду № 227 замовник доручає, а підрядник зобов*язується на власний ризик виконати роботи з поточного ремонту сходових клітин гуртожитку № 2 Державного закладу "Луганський державний медичний університет", за адресою: м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 18 згідно локального кошторису. який є невід*ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору підряду від 02 жовтня 2013 року розрахунок з підрядником здійснюється на підставі актів форми КБ-2в і довідки КБ-3, за фактичний виконаний об*єм робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника 100% вартості виконаних робіт, протягом 5 банківських днів, після підписання актів форми КБ-2в і довідки КБ-3.

Згідно пункту 1.2. договору підряду № 227 та угоди про договірну ціну на виконання робіт вартість передбачених робіт складає 365172,13 грн.

З матеріалів справи вбачається, що всі роботи виконанні в належний строк та належним чином.

Сторонами договору підряду № 227 від 02 жовтня 2013 року були підписані 4 довідки КБ-3 та відповідні акти КБ-2в: 06 листопада 2013 року на суму 53404,78 грн.; 07 листопада 2013 року на суму 59423,77 грн.; 08 листопада 2013 року на суму 60059,49 грн. та 11 листопада 2013 року на суму 49443,96 грн. Всьго на суму 365172,15 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 30 травня 2014 року замовник частково сплатив підряднику суму у розмірі 102848,74 грн.

Таким чином. відповідно до пункт 5.1. договору підряду від 02 жовтня 2013 року замовник прострочив виконання зобов*язання з 12 листопада 2013 року по 30 травня 2014 року.

Заборгованість Державного закладу "Луганський державний медичний університет" перед позивачем за договором підряду № 227 від 02 жовтня 2013 року складає 262323,39 грн.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або. за згодою замовника, - достроково.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов*язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов*язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 262323,39 грн. задовольнити.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов*язання позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 5792,73 грн. та інфляційні нарахування в сумі 40899,28 грн.

Суд, перевіривши розрахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу" щодо нарахування останнім вказаних сум 3% річних та інфляційних нарахувань за договором підряду № 722 від 02 жовтня 2013 року, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5792,73 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 40899,28 грн.

Відповідно до пункту 9.1. договору підряду № 227 за порушення термінів виконання зобов*язань з винної сторони стягується пеня за кожен день прострочення у розмірі 0,1 % від суми договору.

Але відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов*язань" встановлено обмеження щодо стягнення пені не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до Постанови Національного Банку України № 315 від 09 серпня 2013 року облікова ставка з 13 серпня 2013 року становить 6,5 %.

Згідно пункту 91.1 договору підряду від 02 жовтня 2013 року за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми договору.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені та штрафу за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 23974,30 грн., сума штрафа у розмірі 7% складає 25562,05 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Однак, як вбачається з наданих до суду доказів, відповідач - Державний заклад, який фінансується з Державного бюджету. У зв*язку бойовими діями на території м. Луганськ невідомими особами були захоплені будівлі, які належать Державному закладу "Луганський державний медичний університет" за адресою: м. Луганськ, квартал 50-річчя Оборони Луганська, 1-г, і відповідач був змушений евакуюватися. При евакуації Державного закладу "Луганський державний медичний університет" було неможливим евакуювати майно та документацію з окупованої території.

Відповідно до наказу МОЗ України № 875 від 21 листопада 2014 року Державний заклад "Луганський державний медичний університет" до завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей тимчасово проводить свою діяльність на території підконтрольній Україні за адресою: Луганська область,м. Рубіжне, вул. Будівельників, 32. При цьому щоб не зірвати учбовий процес та незважаючи на тяжкий матеріальний стан, відповідач змушений орендувати приміщення, витрачаючи сотні тисяч державних коштів.

За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан, обумовлений бойовими діями.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 95%, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 1198,71 грн. В частині стягнення пені у сумі 22775,59 грн. відмовити. Також суд вважає за можливе зменшити штраф у розмірі 7% на 95%, а саме стягнути з відповідача штраф у розмірі 1278,10 грн. В частині стягнення штрафу у сумі 24283,95 грн. відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесцуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, статтями 179, 193, 216, 217, 230, 233 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 47-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу "Луганський державний медичний університет" (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Будівельників, 32, ідентифікаційний код 02010675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу" (91040, м. Луганськ, кв. Дружби, 5/93, ідентифікаційний код 37523085) 262323,39 грн. основного боргу, 1198,71 грн. пені, 5792,73 грн. 3% річних, 40899,28 грн. інфляційних нарахувань та 1278,10 штрафу за договором підряду № 227 від 02 жовтня 2013 року та 7171,03 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя П.В. Хотенець