Рішення

від 14.04.2015 по справі 922/881/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р.Справа № 922/881/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Левада-палас", м. Донецьк до ТОВ "Стамол", м. Харків простягнення 45408,23 грн. за участю представників:

позивача - Антоненко А.В., довіреність від 06.03.15 р.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Левада-палас" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Стамол" заборгованість за договором поставки нафтопродуктів №26/11-1 від 26.11.13р. в сумі 45408,23 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.15р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.04.15р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 16.02.15р. та 10.03.15р. сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштових повідомлень про вручення відповідачу ухвал суду про порушення провадження по справі від 16.02.15р., яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання відповідачем зазначеної ухвали 23.02.15р., та про отримання відповідачем 20.03.15р. ухвали суду від 10.03.15р., а отже відповідач мав достатньо часу підготувати відзив на позовну заяву та надати витребувані судом документи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

26 листопада 2013 року між ТОВ "ЛЕВАДА-ПАЛАС" (ПОЗИВАЧ) та ТОВ "СТАМОЛ" (ВІДПОВІДАЧ) був укладений договір поставки нафтопродуктів №26/11-1, згідно якого ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язався передати, а ПОКУПЕЦЬ - прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього нафтопродукти.

Згідно п.1. 1 Договору, товар за цим договором поставляється партіями. Під партією сторони розуміють кількість Товару, що вказана у Додатку або у підтвердженій Постачальником заявці (в залежності від виду транспорту.) Одиниця виміру кількості Товару, що поставляється за даним договором, визначається в Додатках або у підтверджених Постачальником заявках. Загальна кількість Товару, що поставляється Покупцю за цим договором, визначається сукупною кількістю всіх партій Товару. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Сторонами у відповідних додатках на кожну окрему партію товару або у підтверджених Постачальником заявках та рахунках в (залежності від виду транспорту). Загальна вартість Товару, що постачається за даним Договором (сума договору) визначається сумою вартості всіх партій Товару.

Згідно з п. 6.1 Договору , Покупець зобов'язаний оплатити Товар на умовах попередньої оплати повної вартості Партії Товару (якщо інше не передбачене Сторонами в Додатках до даного договору) в тому числі ПДВ , яка зазначена у Додатку до цього Договору або в рахунках - фактурах на кожну окрему партію Товару.

Відповідно до п. 6.2 Договору, платіжні документи за даним Договором оформляються згідно вимог чинного законодавства України, з обов'язковою вказівкою номера і дати Договору та рахунка - фактури, згідно з яким здійснюється оплата грошових коштів за Товар.

Відповідно п. 6.3. Договору, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок Постачальника.

05 грудня 2013 року між постачальником та покупцем укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки нафтопродуктів №26/11-1 від 26.11.2013 року.

Загальна вартість Товару, що поставляється згідно даної Додаткової Угоди, становить 83600,00 грн. Строк поставки Партії Товару встановлюється Сторонами - 5 днів з моменту підписання даної Додаткової угоди. Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Партії товару, яка вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та / або актах приймання - передачі ) з врахуванням базу поставки. Покупець зобов'язаний оплатити вартість Партії Товару (в тому числі ПДВ ), що відображена в даній Додатковій угоді в такому порядку: 100 % оплата вартості Товару на підставі рахунків - фактур, надісланих Постачальником, протягом 7 календарних днів .

Згідно умов вищевказаної додаткової Угоди, 06 грудня 2013 року Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято 4 тони 1117 кг Оливи індустріальної И - 20 А (ціна з ПДВ за тону 10450,00грн., а всього з ПДВ 43022,65грн.)

Товар було прийнято директором ТОВ "СТАМОЛ" Новожиловим О.В. за довіреністю №8 від 26 листопада 2013 року на отримання від ТОВ "ЛЕВАДА-ПАЛАС" матеріальних цінностей.

Факт отримання Товару Покупцем підтверджується Видатковою накладною на Товар №604 від 06 грудня 2013 року, підписаною зі сторони Постачальника - директором ТОВ "ЛЕВАДА - ПАЛАС" Чуйко О.І., зі сторони Покупця отримав за довіреністю товар директор ТОВ "СТАМОЛ" Новожилов О. В.

06 грудня 2013 року Постачальником направлено Покупцю рахунок на оплату №362, відповідно до якого Покупець повинен сплатити суму в розмірі 43022 грн. 65коп. за поставлений Товар ( Олива І 20- А) в кількості 4 т 117 кг. за ціною 10 450,00 грн. за тону.

Відповідно до п. 4 Додаткової Угоди № 1 до Договору поставки нафтопродуктів № 26/11-1 від 26.11.2013 року, Покупець зобов'язується оплатити вартість Партії Товару на підставі рахунків - фактур, надісланих Постачальником , протягом 7 (семи ) календарних днів. 15 квітня 2014 року Покупцем було сплачено за поставку Товару суму в розмірі 3 022 грн. 65 коп. (платіжне доручення вхідне Л - 000000188 від 15.04.2014 року).

01 грудня 2014 року на виконання п.4 додаткової угоди до Договору, Постачальник повторно надіслав Покупцю цінним листом з описом вкладеного рахунок на оплату №362 від 06.12.2013 року із зазначенням повних банківських реквізитів Постачальника для проведення покупцем оплати. Представник покупця отримав відповідний рахунок 12 грудня 2014 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

ТОВ "ЛЕВАДА - ПАЛАС" з метою досудового врегулювання спору 17.06.2015 року направило на адресу ТОВ "СТАМОЛ" претензію про сплату заборгованості, яку залишено відповідачем без виконання.

Таким чином, станом на звернення позивача до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 40000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 40000,00 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 40000,00 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 40000,00 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1841,10 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Судом перевірено строк нарахування пені та встановлено, що її розрахунок здійснено відповідно до чинного законодавства, а тому вона підлягає стягненню в повному обсязі в сумі 1841,10 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача річних в розмірі 2367,13грн. та інфляційних втрат в розмірі 1200,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 2367,13 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 1200,00грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1200,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 530, 548, 546, 549, 598, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 32, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМОЛ" (61017, м. Харків, вул. Червономаяцька, 16 код ЄДРПОУ 38772121, р/р 26002009200001 в ПуАТ "КБ АКОРДБАНК", м. Київ, МФО 380634) на користь ТОВ "ЛЕВАДА - ПАЛАС" (83050, м. Донецьк, Ворошиловський район, пров. Орєшкова, буд. 18, поштова адреса: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 38, р/р 26001200200222 у банку АТ КБ "СОЮЗ", м. Донецьк, МФО 380515, код ЄДРПОУ 34556935) основну суму боргу в розмірі 40000,00грн., суму річних в розмірі 2367,13грн., суму пені в розмірі 1841,10грн., суму інфляційних втрат в розмірі 1200,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко