Рішення

від 21.04.2015 по справі 922/1442/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 922/1442/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпою К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Лідіс" м. Харків про стягнення 68716,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - Железнякова І.М., довіреність від 14.10.2010 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДІС" про стягнення заборгованості за Договором № б/н від 27.09.2013 року в розмірі 68716,94 грн. (142398,66 грн. - заборгованість за кредитом, 19627,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6690,96 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Витрати по сплаті судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року розгляд справи було відкладено на 21 квітня 2015 року.

У судовому засіданні 21 квітня 2015 року був присутній представник позивача, який підтримує позов в повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання відповідач свого представника не направив, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне.

27 вересня 2013 року Наукове-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДІС" (далі відповідач), приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", (надалі -Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., шляхом реєстрації зави через систему інтернет-клієнт-банкінг, які разом складають Договір банківського обслуговування № б/н від 27.09.2013 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до умов договору, 27.09.2013 року відповідачу було відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № 26008060737293.

Розділом 3.2.2. зазначених умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "Приватбанк" надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ"Приватбанк" заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "Заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1. 73 Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання його повернення, сплати процентів і винагороди.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюється автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші на виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов). Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках та довідці про перелік здійснених платежів.

Після отримання ПАТ КБ "Приватбанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват -24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91 Умов), ПАТ КБ "Приватбанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75 Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного в черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28 % річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36 % річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.2.7.5. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами", змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років. ( п. 3.2.2.10.7. Умов).

За приписами п. 3.2.2.10.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1.- 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, матеріали справи свідчать про виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 27.09.2013 року, а саме своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом. Вказане підтверджується виписками по рахунках відкритих для обслуговування відповідача.

Факт кредитування рахунку на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 27.09.2013 року відповідачем не спростований.

Як вбачається з наданої позивачем Виписки, прострочена заборгованість на рахунку відповідача з'явилась 20.03.2014 року і не була погашена в момент, коли відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 27.09.2013 року в частині повного та своєчасного погашення заборгованості та сплати процентів за користування коштами.

03 січня 2014 року на адресу відповідача Банком була направлена претензія №30927HAFSS065 від 24.12.2014 року з повідомленням про наявність заборгованості та посилаючись на умови договору, ст. 526 ЦК України, Банк вимагав негайного погашення простроченої заборгованості в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами договору.

Зазначену претензію відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 1069 ЦК України).

За своєю правовою природою Договір банківського обслуговування б/н від 27.09.2013 року є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку відповідно до умов Договору банківського обслуговування б/н від 27.09.2013 року, позивачем відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 14.01.2015 року за відповідачем рахується 42398,66 грн. заборгованості за кредитом, 19627,32 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача в сумі 42398,66грн. заборгованості за кредитом та 19627,32 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем, та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років. ( п. 3.2.2.10.7. Умов).

За приписами п. 3.2.2.10.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1.- 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п., п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 строків повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.2.2., 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2, винагороди, передбаченої п. п. 3.2.2.6.5., 3.2.2.9.4.-3.2.2.9.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 3.2.2.10.1 Умов).

У зв'язку з невиконанням Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДІС" у строк зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивачем нараховано пеню в сумі 6690,96грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені є виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 6690,96 грн. судом задовольняється.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДІС" 42398,66 грн. заборгованості за кредитом, 19627,32 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 6690,96 грн. пені обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДІС" (61099, Харківська область, м. Харків, вул. Автогенна, буд. 7, код ЄДРПОУ 14349344) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) - 42398,66 грн. заборгованості за кредитом, 19627,32 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6690,96 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.04.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/1442/15