Постанова

від 21.04.2015 по справі 910/17265/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/17265/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача: Гусинська О.С. - директор;

Якобчук В.Т. - представник

від відповідача: Тарещов А.О. - представник

розглянувши в відкритому судовому засідання матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 року у справі № 910/17265/14 (суддя: Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджістикс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

про стягнення 129 286,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджістикс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення 129 286,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 у справі № 910/17265/14 позов задоволено повністю.

На підставі рішення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджистікс» 129 286,00 грн. - основного боргу, 9125,45 грн. - пені, 6395,49 грн. - 3% річних, 25072,98 грн. - інфляційних втрат та 3399,92 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 у справі № 910/17265/14 скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджістикс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» було укладено Договір № 09/09/09-Т від 01.02.2012р. про транспортно-експедиторське обслуговування (надалі - Договір), згідно якого позивач зобов'язався надавати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування відповідачу, а відповідач зобов'язався розраховуватись за отримані від позивача послуги.

На виконання умов Договору в період з жовтня по листопад 2012 року позивач надав відповідачу послуги по здійсненню організації перевезення та супроводження вантажів відповідача, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що за вказаний період, позивачем було надано послуг на суму 129 286,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач за отримані послуги не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 129 286,00 грн., а також нараховано: 9125,45 грн. - пені, 6395,49 грн. - 3% річних, 25072,98 грн. - інфляційних втрат.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, відповідачем в графі товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) «Автопідприємство» зазначено, що автопідприємством при перевезенні вантажів відповідача виступає саме позивач.

Окрім цього, як правильно зазначено в рішенні суду першої інстанції, факт надання послуг підтверджується також актами приймання-передачі послуг, які були відправлені на адресу відповідача, докази чого наявні в матеріалах справи, проте відповідач не повернув їх позивачу.

Крім того, сторони умовами договору визначили, що:

- за виконання зобов'язань експедитора по договору замовник виплачує експедитору плату та відшкодовує витрати експедитора на виконання замовлення, які були узгоджені із замовником на стадії погодження заявки на перевезення (п.4.2);

- вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) погоджуються перед кожним перевезенням на основі проведення аукціону, а при неможливості проведення аукціону - згідно специфікації до договору та відображається у заявці (п.4.3);

- оплата вартості перевезення, яка заявлена на аукціоні, проводиться по цінам аукціона (п.4.3.1)

- експедитор в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, документи, передбачені в п.3.2.12 договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язаний оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання (п.4.5);

- підставою для оплати рахунку-фактури є надані експедитором замовнику документи, передбачені п.3.2.12 договору та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг (п.4.6);

- фактичною датою виконання грошових зобов'язань замовника перед експедитором є дата списання коштів з банківського рахунку замовника (п.4.9).

Пунктом 3.2.12 Договору визначено перелік документів, які експедитор зобов'язаний в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, передати замовнику, а саме: оригінали товарно-транспортних накладних, підписаних перевізником та вантажоотримувачем, подорожній лист вантажного автомобіля, оригінал відповідного рахунку на оплату, оригінал акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податкову накладну та інші документи передбачені договором та законодавством.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Зазначені ТТН позивач надав суду і суд їх прийняв у якості належного та допустимого доказу виконання перевезення позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як свідчать викладені в позові обставини на підставі Експедиторського договору позивачем відповідачу неодноразово було направлено на адреси відповідача всі первинні документи, визначені умовами договору, у тому числі акти виконаних робіт, проте відповідач вартість отриманих послуг не сплатив.

Позивач стверджує, що в усіх вищевказаних Актах зазначено, що доручення відповідача (Замовника) було виконане Експедитором та сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо якості надання послуг, однак, відповідач безпідставно їх не підписав і своєчасно не заявив своїх заперечень, тому вони вважаються підписаними в розумінні п. 4.7 Експедиторського договору.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг своєчасно (в строки, передбачені п. 4.5. Експедиторського договору) не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 129 286,00 грн., що свідчить про порушення відповідних ст. 12 Закону «Про транспортно-експедиційну діяльність», ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону «Про транспортно-експедиційну діяльність» Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 129 286,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того правомірними та обґрунтованими є вимоги щодо стягнення пені у розмірі - 9125,45 грн., 3% річних - 6395,49 грн., інфляційних втрат - 25 072,98 грн. та судового збору у розмірі 3 399,92 грн.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає, що положенням ст. 257 Цивільного кодексу встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки. При цьому, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 Цивільного кодексу України). Так, відповідно до п1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України - про стягнення неустойки (штрафу, пені); и.6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України - у зв'язку з перевезенням вантаж, пошти (стаття 925 Цивільного кодексу України) встановлюється спеціальна позовна давність тривалістю один рік.

Враховуючи, що відносини, які регулюються укладеним договором є відносинами з транспортного експедирування (надання послуг), яке передбачено положенням ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, норма п.6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до позовних вимог щодо невиконання зобов'язань відповідачем відповідно до Договору не розповсюджується, внаслідок чого застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 року по справі № 910/17265/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/17265/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко