Постанова

від 21.04.2015 по справі 910/23061/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/23061/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача-1: Нікітіна-Дудікова Г.Ю. - за дов.

від позивача-2: Гибало О.В. - за дов.

від відповідача: Манаєнко Д.В. - керівник

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» та Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015

у справі № 910/23061/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» та Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Київської міської філії УДППЗ «Укрпошта»

до Житлово-будівельного кооперативу « 5-й Радянський»

про визнання права та припинення дій, що порушують право

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» (далі, позивач-1) та Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Київської міської філії УДППЗ «Укрпошта» (далі, позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» (далі, відповідач або ЖБК) про визнання права та припинення дій, що порушують право.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що в нежитлових приміщеннях, які знаходяться в будинку № 1-3 по вул. Гоголівська в м. Києві, власником яких є позивач-1, а орендарем - позивач-2, відповідачем, як балансоутримувачем будинку, було безпідставно відключено електро- та водопостачання, а також закрито доступ до місць загального користування.

Також, позивач-1 просив стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, які складаються з витрат, понесених позивачем-1 на отримання проектної документації у розмірі 5 291,97 грн., оплачених позивачем-1 послуг спеціаліста у розмірі 2 650,00 грн. та 4 000,00 грн. з оплати адвокатських послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/23061/14 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» право користування приміщеннями загального користування, опорними конструкціями будинку, механічним, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також спорудами, будівлями, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані в належному Житлово-будівельному кооперативі «5-й Радянський» будинку по вул. Гоголівська, 1-3, міста Києва або перебувають на його балансі за межами будинку.

Зобов'язано Житлово-будівельний кооператив «5-й Радянський» припинити дії, які перешкоджають Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» доступу до нежитлових приміщень, а саме: бойлерної та електрощитової, що знаходяться на першому поверсі першого під'їзду та підвалу, окремий вхід до якого знаходиться поруч з під'їздом № 2 по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» вільного доступу до цих приміщень та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» ключів від замків на дверях вказаних приміщень.

Зобов'язано Житлово-будівельний кооператив «5-й Радянський» відновити постачання електричної енергії із збереженням встановленої потужності у 8кВт, системи тепло-, водопостачання, постачання гарячої води та водовідведення належних Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» нежитлових приміщень, розташованих на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94 а, загальною площею 176,8 кв.м.

Зобов'язано Житлово-будівельний кооператив «5-й Радянський» відновити постачання електричної енергії із збереженням встановленої потужності у 8кВт, системи тепло-, водопостачання, постачання гарячої води та водовідведення орендованих Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» нежитлових приміщень, розташованих на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94 а, загальною площею 176,8 кв.м.

Зобов'язано Житлово-будівельний кооператив «5-й Радянський» припинити дії, які перешкоджають Українському державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» доступу до нежитлових приміщень, а саме: під'їзду № 1, бойлерної та електрощитової, що знаходяться на першому поверсі першого під'їзду та підвалу, окремий вхід до якого знаходиться поруч з під'їздом № 2 по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, шляхом надання Українському державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» вільного доступу до цих приміщень на час дії договору оренди нерухомого майна № 61-1283 від 26.09.2014.

Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» судовий збір у розмірі 6 699,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» судовий збір у розмірі 2 436,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачем як балансоутримувачем дій, які перешкоджають позивачу-1 у реалізації належного йому права власності, а саме, відповідач відключив енергопостачання та водовідведення спірних нежилих приміщень, припинив доступ та користування позивача бойлерною та електрощитовою, що знаходяться на першому поверсі першого під'їзду та підвалу, окремий вхід до якого знаходиться поруч з під'їздом № 2 по вул. Гоголівська, 1-3 в м. Києві, а також відмовився надавати ключі від цих приміщень.

У частині позовних вимог про зобов'язання відповідача в особі Голови правління вчинити відповідні дії, суд відзначив, що стороною у справі є сама юридична особа (тобто, ЖБК «5-й Радянський»), а відтак задоволення позовних вимог про зобов'язання такої особи вчинити певні дії стосується будь-якої особи, яка уповноважена чинним законодавством України та/або статутними документами діяти від імені відповідача, що виключає необхідність додаткової конкретизації таких осіб в резолютивній частині рішення та, відповідно, відмовив позивачам у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Водночас, суд відмовив у стягненні з відповідача витрат на отримання проектної документації та витрат на оплату послуг спеціаліста, оскільки останні не є судовими витратами та задовольнив вимоги про відшкодування коштів на оплату послуг адвоката, оскільки останні є доведеними.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/23061/14 скасувати частково та стягнути з відповідача на користь позивача-1 суму судових витрат на отримання проектної документації у розмірі 5 291,97 грн. та оплату послуг спеціаліста у розмірі 2 650,00 грн. В іншій частині рішення суду позивач-1 просив залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач-1 зазначив, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» на отримання проектної документації мають бути компенсовані йому відповідачем, оскільки вказаний документ є належним та допустимим доказом у справі, яким підтверджуються зазначені позивачами підстави позову, та міг бути отриманий ним тільки шляхом звернення до проектної організації, за проектом якої відбувалось будівництво. Також, на думку позивача-1, витрати на оплату послуг спеціаліста також пов'язані з розглядом справи, оскільки необхідна для справи інформація міститься у проектній документації у вигляді креслень, для розуміння яких та для відбору потрібних документів і знадобились послуги спеціаліста в області будівництва.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Житлово-будівельний кооператив «5-й Радянський» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/23061/14 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

За твердженнями відповідача, спірний будинок є власністю ЖБК, а позивачу-1 не належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше 1 квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у нежитловому будинку та які перебувають у спільному користуванні виключно членів ЖБК, за рахунок внесків яких і був збудований вищевказаний будинок.

Також, відповідач зазначив, що не є виробником і виконавцем послуг з постачання електричної енергії, тепло-, водопостачання, постачання гарячої води та водовідведення, а тому зобов'язання відповідача відновити постачання вказаних послуг, про що зазначено у резолютивній частині рішення, є безпідставними.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 (головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Станік С.Р. та Корсакова Г.В.) апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2015.

06.03.2015 представник позивача-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду залишити без змін.

06.03.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу позивача-1, просив у її задоволенні відмовити, у задоволенні позову відмовити повністю.

10.03.2015 представник позивача-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення, у яких наголосив на тому, що ЖБК зобов'язаний забезпечити функціонування внутрішньобудинкових систем для безперебійного отримання послуг з водопостачання споживачем.

10.03.2015, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Власова Ю.Л. на лікарняному, відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» та Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі № 910/23061/14 апеляційні скарги позивача-1 та відповідача було прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.; об'єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.04.2015.

У судовому засіданні, призначеному на 07.04.2015, після заслуховування пояснень представників сторін, судом оголошено перерву до 21.04.2015.

14.04.2015 позивач-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення, у яких наголосив на тому, що з метою усунення порушень та безперервного забезпечення орендованих нежитлових приміщень, позивачі повинні мати доступ до приміщень загального користування, в яких знаходяться електрощитові та бойлерна.

У судовому засіданні 21.04.2015 позивач-1 надав суду для огляду та долучення до матеріалів справи оригінал висновку спеціаліста Черніна Я.О., інженера технічного нагляду за будівництвом будівель і споруд. Вказаний документ був оглянути колегією суддів та долучений до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що ним зроблено запит до начальника ПАТ «Київенерго» з приводу з'ясування обставин складання представником ПАТ «Київенерго» акту від 16.10.2014. Представники позивачів проти задоволення вказаного клопотання заперечили.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на те, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для всебічного, повного і об'єктивного вирішення спору по суті, а складений 16.10.2014 ПАТ «Київенерго» акт не є єдиним доказом, на основі якого ґрунтуються вимоги позивачів.

Представники позивачів у судовому засіданні підтримали доводи, викладені позивачем-1 у апеляційній скарзі, просили її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги відповідача просили відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю, у задоволенні апеляційної скарги позивача-1 просив відмовити.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.1965 рішенням Виконавчого комітету Радянської районної ради депутатів трудящих № 24 «Про затвердження житлового будівельного кооперативу «П'ятий Радянський» при РЖУ Радянського району» затверджено житлово-будівельний кооператив «П'ятий Радянський» при РЖУ Радянського району та статут житлово-будівельного кооперативу «П'ятий Радянський» (том 2, а.с. 11).

Згідно пункту 1 Статуту відповідача, затвердженого зборами членів кооперативу 17.05.1971, житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей у житлі шляхом будівництва жилого багатоквартирного будинку з господарськими будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою державного кредиту, а також для подальшої експлуатації та управління цим будинком. Відповідно до пункту 26 вказаного статуту відповідача в обов'язки правління входить, зокрема, забезпечення безумовного додержання кооперативом і всіма його членами діючого законодавства, що стосується діяльності кооперативу і вимог цього статуту, управління будинком. Зобов'язання, довіреності, договори та інші угоди і грошові документи підписуються головою правління або його заступником.

30.09.1969 рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1784 «Про введення в експлуатацію жилих та інших будинків громадського призначення за ІІІ-й квартал 1969» було затверджено акт державної приймальної комісії про введення в експлуатацію будинку Кооперативу і дозволена його експлуатація за призначенням, відповідачу передано на баланс будинок за адресою вул. Гоголівська, 1-3 в м. Києві.

Крім квартир членів кооперативу проектом будівництва було заплановано будівництво на першому та другому поверхах вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 553,5 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2011 у справі № 6/133, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» право власності на вбудовані нежилі приміщення, розташовані на 1-му поверсі літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94 а, які складаються з приміщень за номерами: 1 - тамбур площею 2,8 кв.м, 2 - основна площею 92,6 кв.м, 3 - підсобна площею 7,3 кв.м, 4 - коридор площею 3,4 кв.м, 5 - кабінет площею 17,2 кв.м, 6 - кабінет площею 9,6 кв.м, 7 - коридор площею 8,6 кв.м, 8 - умивальника площею 2,0 кв.м, 9 - убиральня площею 1,5 кв.м, 10 - убиральня 1,6 кв. м, 11 - кабінет площею 30,2 кв.м, загальною площею 176,8 кв.м., які складають окрему одиницю права власності.

На підставі вказаного рішення суду Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було зареєстроване право власності позивача-1 на спірне нежитлове приміщення, що підтверджується витягом № 31302229 від 14.09.2011 (том 1, а.с. 22).

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Так, 26.09.2014 між позивачем-1 (орендодавець) та позивачем-2 (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 61-1283 (далі, Договір) (том 1, а.с. 23-26).

Згідно пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудовані нежилі приміщення, розташовані на 1-му поверсі літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в м. Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94 а, загальною площею 176,8 кв.м, відповідно до даних технічного паспорту. Майно передається в оренду з метою розміщення відділення поштового зв'язку.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що оскільки на момент укладання договору орендар вже користується майном, протягом 10 днів з моменту підписання договору сторони складають акт приймання-передавання, в якому фіксують стан об'єкта оренди.

06.10.2014 між позивачами було підписано акт приймання-передавання майна (том 1, а.с. 27).

Як зазначили позивачі у позовній заяві, у зв'язку з відключенням орендованого за Договором приміщення від електро- та водопостачання, листами № 66-4-50 від 23.09.2014, № 66-4-52 від 06.10.2014 та № 13-12/252 від 14.10.2014 позивач-2 звертався до відповідача з вимогою відновити постачання води та електричної енергії. Також, 16.10.2014 представником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» було складено акт, за змістом якого було встановлено факт відключення електропостачання орендованого позивачем -2 приміщення персоналом відповідача.

Листом від 17.10.2014 позивач-1, як власник нерухомого майна, звернувся до Голови ЖБК «5-й Радянський» з вимогою надання йому права вільного доступу до приміщень загального користування, а також безперешкодного користування системами електро-, водо, теплопостачання та ін. Однак, жодних відповідей на вказаний лист не отримав.

Спір у справі виник у зв'язку із неправомірними, на думку позивачів, діями відповідача по відключенню спірного нежитлового приміщення від електро- та водопостачання, а також закриттю доступу до місць загального користування.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивачів з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що будинок за адресою: вул. Гоголівська, 1-3 у місті Києві був побудований відповідачем та з 1969 року балансоутримувачем будинку, де знаходиться спірне нежитлове приміщення, є ЖБК.

Згідно статті 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

У відповідності до статті 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Відповідач, посилаючись на статтю 384 Цивільного кодексу України, зазначає що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю, а тому у позивача-1 відсутнє право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення.

Вказані доводи відповідача не приймаються колегією суддів до уваги та спростовуються наступним.

Частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Вказана норма Цивільного кодексу України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування власниками зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі статтею 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 (далі, Рішення КСУ) положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до Рішення КСУ допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 не можна керуватись у контексті спірних правовідносин, які виникли між сторонами даного спору, оскільки вказаним рішенням надане роз'яснення, офіційна інтерпретація положень статті 1 та пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», який визначає правові основи приватизації державного житлового фонду.

Колегія суддів не приймає вказані доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ за конституційним зверненням громадянина Гуляка Володимира Олександровича щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вирішуючи порушене в конституційному зверненні питання, Конституційний Суд України виходить з такого.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13), кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно з Житловим кодексом Української РСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (частина третя статті 9).

Отже, приватизація, купівля-продаж, спадкування, інші цивільно-правові угоди є однаковими юридично значимими підставами набуття права власності на квартиру.

Зі змісту пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що в ньому не встановлено обмежень щодо набуття права власності на допоміжні приміщення будинку залежно від підстав набуття права власності на житло. Наведене відповідає Конституції України та узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні, згідно з якою у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями.

Відповідно пункту 4 мотивувальної частини зазначеного Рішення КСУ за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Під поняттям «МЕШКАНЦІ» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт- допоміжні приміщення.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до роз'яснень пункту 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення» у разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним: рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції вірно послався на Рішення КСУ саме в контексті того, що вказаним рішенням дається офіційне тлумачення того, хто є співвласниками допоміжних приміщень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що співвласниками допоміжних приміщень багатоквартирного будинку виступають як власники квартир у ньому, так і власники нежитлових приміщень у цьому будинку.

Зазначене свідчить, що визначення скаржником правового режиму допоміжних приміщень як власності виключно ЖБК є помилковим та не відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, власник як житлового, так і нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку (у даному випадку - позивач-1) разом з іншими власниками має право спільної власності на допоміжні приміщення цього будинку, його технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою до яких зокрема відносяться підвали, горища, кладовки, колясочні, спільні коридори, сходові клітини, електричні, водопостачальні, теплові, каналізаційні, теле-, радіокомунікаційні мережі, інші інженерні комунікації, які знаходяться в будинку та призначені для забезпечення потреб усіх власників жилих і нежилих приміщень такого будинку. При цьому, такий власник має право користуватись даним спільним майном.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Із позовом про усунення перешкод у користуванні майном може звернутися також особа, яка відповідно до закону або договору має право володіння та користування майном, у тому числі у випадку, коли зазначені перешкоди чиняться власником такого майна.

Як підтверджується матеріалами справи, з моменту прийняття будинку в експлуатацію, спірні нежитлові приміщення були підключені до загальних систем електро-, тепло-, водопостачання, каналізації.

Листом від 17.10.2014 (том 1, а.с. 44-46) позивач-1, як власник нерухомого майна, звернувся до Голови ЖБК з вимогою надання йому права вільного доступу до приміщень загального користування, передання ключів від підвалу та горища, а також безперешкодного користування системами електро-, водо-, теплопостачання та ін.

В той же час, як станом на момент звернення позивачів до суду, так і станом на момент прийняття рішення у даній справі, відповідач відмовляється надати доступ позивачу-1 як власнику нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3, до приміщень загального користування, а також до приміщень бойлерної та електрощитової.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, з 10.09.2014 електропостачання відділення поштового зв'язку позивача-2, яке знаходиться у спірному нежитловому приміщенні, було припинено, у зв'язку з чим позивач-1 та позивач-2 неодноразово звертались до відповідача з вимогами припинити протиправні дії та відновити постачання води та електроенергії до відділення поштового зв'язку Київ-54 (том 1, а.с. 40-43, 83-87, 177). Втім, такі вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

Факт відключення позивача-2 від електропостачання та водопостачання підтверджується наступними документами:

- актами позивача-2 про відсутність електроживлення у відділенні поштового зв'язку Київ-54 за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 1/3 (том 1, а.с. 47-65);

- актами, складеними позивачами за участі спеціалістів з енергетики про намагання підключити електропостачання та водопостачання у спірних нежитлових приміщеннях від 16.10.2014 та про встановлення причин відсутності електропостачання та водопостачання у спірних нежитлових приміщеннях від 10.11.2014 (том 1, а.с. 174-175);

- актом від 16.10.2014, складеним уповноваженим представником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», яким встановлено факт відключення електропостачання орендованого позивачем-2 приміщення від систем електропостачання персоналом відповідача (том 1, а.с. 82).

- актом, складеним 11.11.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві під час виконання ували Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/23061/14, яким встановлено, що станом на момент здійснення виходу державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3 для виконання вказаної ухвали, електропостачання та водовідведення у спірних нежитлових приміщеннях відсутні. Вказаний акт складено за участі Голови ЖБК «5-й Радянський» (том 1, а.с. 193).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у позивача-2 як орендаря спірних нежитлових приміщень та споживача житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були укладені прямі договори з ПАТ «Київенерго» (том 1, а.с. 34-38) та ПАТ АК «Київводоканал» на постачання теплової енергії та послуги водопостачання та водовідведення (том 1, а.с. 191) відповідно.

Згідно Додатку 6А до договору, укладеного 14.02.2012 між ПАТ «Київенерго» та позивачем-2 № 4272, сторони за участю ЖБК підписали Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (том 1, а.с. 38).

Твердження відповідача з приводу того, що він не є виробником і виконавцем послуг з постачання електричної енергії, тепло-, водопостачання, постачання гарячої води та водовідведення, а тому зобов'язання відповідача відновити постачання вказаних послуг, про що зазначено у резолютивній частині рішення, є безпідставними та не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач, як балансоутримувач будинку у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», повинен забезпечити функціонування внутрішньобудинкових систем для безперебійного отримання позивачами послуг з електро- та водопостачання.

Посилання відповідача на листи-відповіді позивачу-2 (том 2, а.с. 19-24) щодо приведення договірних відносин між сторонами у відповідність до норм чинного законодавства та з вимогами надати відповідні договори не спростовують факту не вчинення відповідачем дій з відновлення електро- та водопостачання.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності у власника нерухомого майна загальною площею 176,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3, доступу до приміщень загального користування, позивачі позбавлені можливості самостійно відновити електропостачання чи водовідведення таких приміщень.

В той же час, вимоги усунення допущених правопорушень, відновлення енергопостачання належних позивачеві нежилих приміщень, забезпечення можливості доступу до технічних приміщень, відповідачем були залишені без задоволення.

Отже, позивач-1 є власником нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку по вул. Гоголівська, 1-3 в м. Києві і відповідно нарівні з іншими власниками має право спільної власності на допоміжні приміщення цього будинку, його технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою до яких зокрема відносяться фундамент, несучі конструкції, підвали, горища, кладовки, колясочні, спільні коридори, сходові клітини будинку, електричні, водопостачальні, теплові, каналізаційні, теле-, радіокомунікаційні мережі, інші інженерні комунікації, які знаходяться в будинку та призначені для забезпечення потреб усіх власників жилих і нежилих приміщень такого будинку.

Відтак позивач-1, як співвласник, нарівні з іншими власниками має право вільного доступу та користування даним спільним майном.

В той же час, відповідач як балансоутримувач в порушення вказаних норм права вчиняє дії, які перешкоджають позивачу-1 у реалізації належного йому права власності, а саме відповідач відключив енергопостачання та водовідведення спірних нежилих приміщень, припинив доступ та користування позивача бойлерною та електрощитовою, що знаходяться на першому поверсі першого під'їзду та підвалу, окремий вхід до якого знаходиться поруч з під'їздом № 2 по вул. Гоголівська, 1-3 в м. Києві, а також відмовився надавати ключі від цих приміщень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що дії відповідача з обмеження та припинення прав позивачів користуватись спільним майном суперечать вказаним вище нормам чинного законодавства України, порушують право спільної власності позивача-1 на спільне майно будинку по вул. Гоголівська, 1-3 в м. Києві, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання за позивачем-1 права користування приміщеннями загального користування, зобов'язання ЖБК «5-й Радянський» припинити дії, які перешкоджають позивачам у доступі до таких приміщень, зобов'язання відповідача відновити постачання електричної енергії, тепло-, водопостачання та водовідведення спірних нежитлових приміщень.

Наведені відповідачем у апеляційній скарзі доводи є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача в особі Голови правління вчинити перелічені дії з огляду на те, що стороною у справі є сама юридична особа (тобто, ЖБК «5-й Радянський»), а відтак задоволення позовних вимог про зобов'язання такої особи вчинити певні дії стосується будь-якої особи, яка уповноважена чинним законодавством України та/або статутними документами діяти від імені відповідача, що виключає необхідність додаткової конкретизації таких осіб в резолютивній частині рішення.

Стосовно заявлених позивачем-1 до стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом даної справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом першої інстанції задоволені вимоги позивача-1 про стягнення з відповідача 4 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На думку відповідача, кошти, сплачені за договором про надання адвокатських послуг, які надійшли на рахунок фізичної особи, а не на рахунок, відкритий цією особою для ведення незалежної професійної діяльності, не відносяться до судових витрат та не повинні стягуватись з відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги зазначені доводи апелянта з огляду на наступне.

Згідно пункту 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як підтверджується матеріалами справи, між адвокатом Нікітіною-Дудіковою Г.Ю. (виконавець) (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 5198/10 від 17.07.2014) та позивачем-1 (замовник) було укладено договір про надання адвокатських послуг, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець надає юридичні послуги замовнику, а саме: консультує з питань, складає необхідні документи, приймає участь в судовому розгляді в Господарському суді міста Києва у справі за позовом замовника до ЖБК «5-й Радянський» про визнання права та припинення дій, що порушують право, до моменту прийняття рішення судом першої інстанції включно.

Визначальною умовою при встановленні факту оплати адвокатських послуг на підставі платіжного документа є саме визначення призначення платежу як сплату за адвокатські послуги.

Так, позивачем-1 було оплачено вартість наданих згідно договору про надання адвокатських послуг від 14.11.2014, що підтверджується квитанцією від 06.01.2015 з призначенням платежу «за адвокатські послуги за дог. б/н від 14.11.2014».

Будь-яких інших документів, в тому числі, підтвердження подальшого використання коштів, сплачених адвокату за надання адвокатських послуг, чинним законодавством України не вимагається.

Посилання відповідача на пункт 4.5. Постанови НБУ від 12.11.2003 № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» в контексті розгляду даної справи є необгрунтованим, оскільки сфера дії даного нормативного акту не розповсюджується на надання останнім адвокатських послуг.

Стосовно заявлених позивачем-1 вимог про стягнення з відповідача витрат позивача на отримання доказів та висновку експерта суд відзначає наступне.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні зазначених вимог відмовлено.

Позивач-1 у апеляційній скарзі зазначив, що не погоджується із такими висновками суду, оскільки зазначені витрати позивача пов'язані з розглядом справи та мають бути йому відшкодовані.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи позивача-1 та погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат позивача на отримання доказів та висновку експерта з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Колегія суддів зазначає, що понесені позивачем витрати на отримання проектної документації у розмірі 5 291,97 грн. з метою подання її як доказ у даній справі не є судовими витратами, оскільки надання таких доказів відбувалося виключно з ініціативи позивача, а не на виконання вимог ухвали суду. Крім того, у випадку неможливості самостійно подати суду вказану проектну документацію у зв'язку з її відсутністю у нього, позивач-1 міг звернутись до суду із клопотанням про витребування зазначеного доказу у відповідача.

Крім того, оплачені позивачем-1 послуги спеціаліста у розмірі 2 650,00 грн. також не можуть бути включені до складу судових витрат та покладатися на відповідача, з огляду на те, що вказана особа не викликалася судом в порядку статті 31 Господарського процесуального кодексу України для дачі висновку з питань, що виникали під час розгляду справи, а була залучена самим позивачем-1 для роз'яснення отриманої з ініціативи того ж позивача-1 проектної документації.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а заперечення скаржників, викладені у апеляційних скаргах, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» та Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» та Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/23061/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/23061/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/23061/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх