Постанова

від 22.04.2015 по справі 909/10/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 909/10/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузь В.Л.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергобуд", м. Івано-Франківськ

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.15

у справі № 909/10/15

за позовом Приватного підприємства "Заграва", м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергобуд", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості на суму 50 672,35 грн. (36 350,01 грн. з врахуванням заяви про уточнення суми позову)

представники сторін - не з'явилися.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/10/15 розподілено до розгляду в складі колегії - головуючий суддя Кузь В.Л., судді Галушко Н.А., Данко Л.С.

У зв'язку з перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці розпорядженням голови суду від 30.03.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 909/10/15, сформувавши її в наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л. судді - Галушко Н.А. та Юрченко Я.О.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.15 у справі № 909/10/15 (суддя Грица Ю.І.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Гідроенергобуд" на користь ПП "Заграва" заборгованість на суму 36 350,01 грн. та 1827 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.15 у справі № 909/10/15 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, скаржник зіслався на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

- судом не було взято до уваги, що позивач всупереч п. 5.1. договору на виконання електромонтажних робіт № 08061209 від 08.06.12 не надав відповідачу у встановлений строк податкової накладної, а тому обов'язок оплатити виконані роботи у відповідача ще не настав;

- суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 65,77 ГПК України не провів належним чином дій по підготовці справи до розгляду, а саме не викликав представників сторін для уточнення обставин справи і з'ясування матеріалів, що можуть бути подані додатково, а також у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи не відклав її розгляд.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, участі свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 30.03.15, причини неявки суду не повідомив.

Скаржник участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні також не забезпечив, натомість подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Норми статті 22 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. З врахуванням того, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши подане клопотання відповідача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не знайшла підстав для його задоволення, з огляду на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.15 представники сторін не викликались, обставини щодо зайнятості представника відповідача в іншому судовому засіданні не були документально підтверджені, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для правильного вирішення спору по суті, інших клопотань на розгляд суду не надходили, а тому суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.15 у справі № 909/10/15, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.06.12 між сторонами був укладений договір № 08061209 на виконання електромонтажних робіт, за умовами якого замовник - ТОВ "Гідроенергобуд", доручає, а виконавець - ПП "Заграва", зобов'язується своїми силами і засобами на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору роботи, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

На виконання умов укладеного між сторонами договору на виконання електромонтажних робіт № 08061009 від 08.06.12 позивачем, як виконавцем було здійснено будівництво ЗТП 2х400кВА для електропостачання культурно-розважального комплексу з надбудовою житлових приміщень по вул. Пасічна в м. Івано-Франківську, про що був складений, підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року на суму 324 353,03 грн. та довідка про вартість цих робіт за жовтень 2012 року.

За умовами п. 3.2.4 договору остаточний розрахунок проводиться протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Як зазначав позивач (з врахуванням заяви про уточнення заявленої до стягнення суми коштів від 17.02.15) в порушення взятих на себе договірних зобов'язань (п. 3.2.4. договору) відповідач провів частково оплату коштів за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, в зв'язку з чим на день звернення до суду у нього утворилася заборгованість на суму 36 350,01 грн., несплата якої слугувала підставою звернення з позовом до суду.

Доказів на погашення цієї суми боргу або доказів на її спростування ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не подано.

Разом з тим, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач не спростовує факту виконання позивачем підрядних робіт і їх подальше прийняття відповідачем за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року на суму 324 353,03 грн.

Згідно з ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст. 174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на невиконання відповідачем умов договору № 08061209 від 08.06.12 щодо оплати у повному обсязі вартості виконаних робіт на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 36 350,01 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.02.15).

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Умовами договору на виконання електромонтажних робіт від 08.06.12 погоджено, що замовник перераховує на рахунок виконавця передоплату у розмірі 100 % протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору. Остаточний розрахунок після підписання акту виконаних робіт (п. 3.2.1) .

Пунктом 3.2.4. договору від 08.06.12 передбачено обов'язок замовника (відповідач у справі) оплатити виконані роботи протягом 5 банківських днів після підписання між сторонами акту виконаних робіт.

Тобто, зазначені пункти договору не ставлять обов'язок як оплати відповідачем прийнятих робіт в залежність від надання податкової накладної позивачем.

Посилання скаржника на п. 5.1. договору не звільняє його від виконання взятого на себе договірного обов'язку щодо оплати вартості робіт, які ним були прийняті без зауважень, що підтверджується підписаним між представниками сторін актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, оскільки надання позивачем податкової накладної не впливає на настання у відповідача обов'язку щодо оплати вартості виконаних робіт і ця умова міститься в розділі «Порядок здачі - приймання робіт».

Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, викладених в ст.ст. 65, 77 ГПК України, суд апеляційної інстанції вказує, що необхідність вчинення дій, передбачених ст. 65 ГПК України, є правом, а не обов'язком судді.

Обставина щодо неналежного повідомлення відповідача судом першої інстанції про час та місце судового розгляду справи не підтверджена матеріалами справи, оскільки, відповідно до поштового конверта та повідомлення про вручення, ухвала суду від 27.01.15 була надіслана на юридичну адресу відповідача - м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 26 (дана адреса зазначена у виписці щодо відповідача з ЄДРЮОФОП та вказана відповідачем у поданій апеляційній скарзі) та повернута на адресу суду «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та є доказом того, що адресат належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Судовий збір слід покласти на скаржника в порядку ст.ст. 49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергобуд", м. Івано-Франківськ залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.15 у справі № 909/10/15 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 23.04.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Юрченко Я.О.