Рішення

від 17.04.2015 по справі 916/302/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2015 р.Справа № 916/302/15-г

За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (м.Іллічівськ);

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП" (м. Іллічівськ);

про стягнення 3204,87 грн.

Головуючий - Волков Р.В.

Судді: Погребна К.Ф.,

Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: Запорожан Н.О. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Позивач, Порт) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП" (далі - Відповідач, Субспоживач) про стягнення за договором про спільне використання технологічних електромереж основного споживача №313-О від 13.06.2006р. 3204,87 грн. заборгованості за послуги з відшкодування витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем прийняти на себе за договором про спільне використання технологічних електромереж основного споживача №313-О від 13.06.2006р. зобов'язань, рахунки №Пр/2168 від 30.01.2013р. та №Пр/6379 від 27.02.2013р., реєстри видачі рахунків за електроенергію та актів виконаних робіт субспоживачам порту за січень та лютий 2013р.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2015р. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.02.2015р. та згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 27.02.2015р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Волкова Р.В., судді Погребної К.Ф., судді Д'яченко Т.Г.

У судовому засіданні від 17.04.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

13 червня 2006 року між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІП" укладено договір про спільне використання технологічних електромереж основного споживача №313-О (далі - Договір), згідно п.1.1 якого Порт зобов'язався здійснювати послуги з передачі електроенергії через свою розподільчу мережу Субспоживачу у відповідності з встановленими йому планами електроспоживання, у межах дозвільної потужності.

Розділом 5 Договору сторони узгодили порядок розрахунків, згідно якого вартість послуг по використанню електромереж Порту є динамічною та на 2006 рік складала 653,63 грн., плюс 20% ПДВ в місяць, та може змінюватись в залежності від змін встановленої потужності Субспоживача та кошторису витрат на утримання технологічних електромереж Порту.

Оплата за використання електромереж Субспоживачем порту здійснюється згідно затвердженого начальником Порту "розрахунку відшкодування витрат на утримання технологічних електромереж субспоживачами ІМТП" (додаток №2 до Договору). Оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку, впродовж 5-ти банківських днів з моменту виставлення.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивачем були виставлені рахунки №Пр/2168 від 30.01.2013р. на суму 1242,58 грн. (а.с.13) та №Пр/6379 від 27.02.2013р. на суму 1200,58 грн. (а.с.15). Вказані рахунки отримані представником відповідача нарочно 14.02.2013р. та 13.03.2013р. відповідно, про що зроблені відповідні записи у реєстрах видачі рахунків за електроенергію та актів виконаних робіт субспоживачам порту за січень 2013 року та лютий 2013 року (а.с.16-17).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач по виставлених Позивачем рахунках не розрахувався. Так, станом на час розгляду справи за Відповідачем рахується основний борг за надані за Договором послуги в сумі 2443,16 грн.

Відповідач визначену заборгованість не сплатив, в зв'язку з чим Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП" суму основного боргу у розмірі 2443,16 грн.

Між тим, рахунки залишились несплаченими Відповідачем, згідно чого, Позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 143,58 грн., індекс інфляції у розмірі 618,13 грн., у зв'язку з чим слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, вимогами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, п.1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем інфляційних нарахувань в розмірі 618,13 грн., встановив їх відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Щодо нарахованої суми 3% річних у розмірі 143,58 грн. суд встановив часткову помилковість її нарахування.

Так, згідно розрахунку позивача сума нарахованих 3% річних розрахована згідно розділу 5 Договору за період 05.02.2013р.-15.01.2015р. та становить 618,13 грн. Однак, позивач не врахував, що фактично відповідач отримав рахунки пізніше, а саме: рахунок №Пр/2168 від 30.01.2013р. отриманий відповідачем 14.02.2013р., а рахунок №Пр/6379 від 27.02.2013р. - 18.03.2013р.

У зв'язку з викладеним задоволенню підлягає сума нарахованих 3% річних по рахунку №Пр/2168 від 30.01.2013р. за період 19.02.2013р. по 15.01.2015р. - 70,99 грн., по рахунку №Пр/6379 від 27.02.2013р. за період 18.03.2013р. по 15.01.2015р. - 65,92 грн., що загалом становить 136,91 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню 2443,16 грн. суми основного боргу, 3% річних у розмірі 136,91 грн., інфляційні нарахування в розмірі 618,13 грн.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 547, 610-612, 625, 903 ЦК України, ст. 170 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП" про стягнення 3204,87 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП" (68000, Одеська обл., м.Іллічівськ, вул. Транспортна, 25, код ЄДРПОУ 31886166) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) суму основного боргу у розмірі 2443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 136 (сто тридцять шість) грн. 91 коп., інфляційні нарахування у розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 13 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2015 р.

Головуючий - Р.В. Волков

Суддя К.Ф. Погребна

Суддя Т.Г. Д'яченко