Ухвала

від 20.04.2015 по справі 447/266614

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 447/266614 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/783/1499/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Орсан" про стягнення коштів.

Стягнуто з Фермерського господарства "Орсан" (ЄДРПОУ 30439275) в користь ОСОБА_2 80000 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на постанови Пленуму Верховного Суду України, вважає, що позов повинен був бути задоволений у повному обсязі, оскільки відповідач визнав позов, що не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб. Апелянт також вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що у випадку зміни продавцем вартості будівель, зазначених в попередньому договорі купівлі-продажу від 30.10.2013 року, сторони зобов'язані вносити зміни до попереднього договору, адже відповідач отримав кошти у розмірі 160 000 грн. та визнав цей факт.

Просить рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, зокрема представника відповідача, котрий належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлений про час та місце розгляду справи, але не з'явився в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 160000 грн. на підставі умов попереднього договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 30 жовтня 2013 року, укладеного між ним та Фермерським господарством "Орсан".

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що 30.10.2013 року сторони уклали попередній договір купівлі-продажу нежитлових будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1(свинарник та овочесховище), відповідно до умов якого договір купівлі - продажу(основний договір) буде укладено до 30.12.2013 року за ціною 80000 гривень, з яких на момент укладення попереднього договору відповідачу було передано грошове забезпечення у розмірі 40000 грн., яке буде зараховане в основну суму оплати за будівлі.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі - продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Доказів того, що до визначеного сторонами строку - 30.12.2013 року - був укладений основний договір купівлі - продажу нежитлових будівель, вказаних у попередньому договорі купівлі-продажу від 30.10.2013 року, сторонами не подано, а відтак припинились зобов'язання, встановлені попереднім договором.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є в продавця на момент укладення договору або буде створений ( придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, тобто зазначена норма допускає укладення договору купівлі - продажу майна, яке не є об'єктом права власності продавця на момент укладення договору.

Разом з тим, виходячи з аналізу положень ст.ст. 657, 662 ЦК України, ч.1 ст.55 Закону України "Про нотаріат", норма ч.1 ст.656 ЦК містить виключення, а саме - не може бути укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, яке не є об'єктом права власності продавця на момент укладення договору, оскільки такий договір не може бути посвідчений нотаріально через відсутність у продавця документа про належність йому квартири на праві власності, хоча цей договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що Фермерське господарство "Орсан" було власником нежитлових будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1(свинарник та овочесховище) станом на 30.12.2013 року, то це свідчить про те, що у визначений попереднім договором строк - до 30.12.2013 року, відповідач не мав можливості укласти договір купівлі - продажу даних будівель.

У підтвердження передачі 120000 гривень позивачем надана суду розписка, відповідно до якої 30.12.2013 року ОСОБА_4 отримав від позивача вищевказану суму, зазначивши, що дана сума йому передана в рахунок оплати вартості предмета попереднього договору купівлі-продажу.

Проте зміни у попередній договір купівлі - продажу від 30.10.2013 року щодо ціни предмета договору сторонами не вносилися.

Крім того, згідно прибуткового касового ордеру №23, 120000 грн., які було прийнято від ОСОБА_2, поступили у ФГ "Орсан" лише 30.12.2014 року.

Враховуючи викладене та положення ст.11 ЦПК України, колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про часткове задоволення позову, виходячи з підстав, визначених позивачем.

Доводи апелянта у тій частині, що є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що у випадку зміни продавцем вартості будівель, зазначених в попередньому договорі купівлі-продажу від 30.10.2013 року, сторони зобов'язані вносити зміни до попереднього договору, на думку судової колегії, є безпідставними.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до позову. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відтак, колегія суддів вважає, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову у повному обсязі, твердження апелянта про те, що відповідач визнав позов повністю, оскільки визнання відповідачем позову суперечить закону(зазначеним вище нормам права).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2014 року року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: