Постанова

від 22.04.2015 по справі 826/2253/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2015 року                     № 826/2253/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за участю третьої особи - Фонду державного майна України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (надалі – ПАТ «Луганськтепловоз», позивач) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі – Комісія, відповідач), за участю третьої особи - Фонду державного майна України (надалі – Фонд, третя особа) про визнання протиправною бездіяльності, що втілилася у невчиненні дій, передбачених п.31-1 ст.8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», зобов'язання подати позов до суду про припинення юридичної особи - ВАТ «Рембуд» (код за ЄДРПОУ 13397861).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ПАТ «Луганськтепловоз» володіє контрольним пакетом акцій ВАТ «Рембуд». Згідно п.31-1 ст.8 Закону Комісія зобов'язана звертатися до суду з позовом про припинення акціонерного товариства, оскільки ВАТ «Рембуд» не подавало до Комісії більше двох років підряд інформації, передбаченої законом, проте Комісія не виконала покладений на неї обов'язок внаслідок чого відбулося порушення прав позивача.

Позивач зазначає, що у ВАТ «Рембуд» відсутні органи управління, повноваження яких нині закінчені, Наглядова рада, Правління, у тому числі Голова Правління та головний бухгалтер, Ревізійна комісія. На проведення загальних зборів акціонерів товариства з метою переобрання органів управління не має грошових коштів та кандидатур на посади в ці органи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях, пояснив суду, що звернення до суду з позовом про припинення акціонерного товариства є правом позивача, а не обов'язком.

Окрім того, відповідач зазначив, що згідно чинного законодавства, рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів вирішують загальні збори акціонерного товариства, якщо інше не передбачено законом.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що у Реєстрі корпоративних прав держави ПАТ «Луганськтепловоз» не обліковується, у зв'язку з відсутністю частки держави у його статутному капіталі. З огляду на зазначене, оскільки державна частка в статутному капіталі ПАТ «Луганськтепловоз» відсутня, Фонд просив у подальшому розглядати дану справу без участі його представника.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ВАТ «Рембуд» (код ЄДРПОУ 13397861) створено 17.10.1995р. відповідно до Указу Президента України від 19.05.1995р. № 382/95 і наказу Фонду від 29.09.1995p. № 23-АТ при створенні Державної холдингової компанії «Лугансктепловоз» шляхом перетворення МГП «Рембуд» в акціонерне товариство, із статутним фондом 17 500,00 млн.крб. (175 000,00грн.).

Контрольний пакет акцій у розмірі 51% загальною вартістю 8 925,00 млн.крб. (89 250,00 грн.) передано до статутного фонду ДХК «Луганськтепловоз» (правонаступником якої є ПАТ «Луганськтепловоз», м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, код за ЄДРПОУ 05763797).

ПАТ «Луганськтепловоз» звернулось до Комісії із заявою від 01.07.2014р. №826-399 у якій просило Комісію звернутись до суду із позовом про припинення ВАТ «Рембуд» на підставі ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

У вказаній заяві зазначалось, що ВАТ «Рембуд» не привело свою діяльність у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008p., не внесло зміни в Статут (редакція від 22.09.1999p., зі змінами зареєстрованими 18.04.2001р.) відповідно до норм Закону, у тому числі не змінило назву на публічне або приватне; - не привело у відповідність з вимогами Закону внутрішні положення товариства; - не провело дематеріалізацію і не перевело випуск акцій у бездокументну форму існування.

Також у заяві зазначено, що ведення реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Рембуд» у відповідності до договору на ведення реєстру від 22.04.2003р. № 550-8/29 здійснював реєстратор - Акціонерно-комерційний банк «Укрсоцбанк», код за ЄДРПОУ 000390194, ліцензія АД № 075864 від 12.10.2012 p., адреса: вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150.

В зв'язку з відсутністю керівних органів товариства реєстратор не передавав реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ «Рембуд», знерухомлення випуску цінних паперів не проведено.

У ВАТ «Рембуд» відсутні органи управління: Наглядова рада, Правління, у тому числі Голова Правління та головний бухгалтер, Ревізійна комісія. На проведення загальних зборів акціонерів товариства з метою переобрання органів управління немає грошових коштів та кандидатур на посади в ці органи.

Окрім того, позивач у заяві, поданій до Комісії зазначає, що ВАТ «Рембуд» не має ні юридичної, ні фактичної адреси.

Комісія листом від 11.08.2014р. відмовила у задоволенні заяви позивача, зазначивши, що звернення до суду про припинення юридичної особи – емітента є правом Комісії, а не обов'язком.

Також, вказаним листом Комісія повідомила позивача, що добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється рішенням загальних зборів.

Позивач вважаючи, що відповідачем порушено його охоронювані права та інтереси, в зв'язку із не зверненням до суду із адміністративним позовом про припинення ВАТ «Рембуд», з підстав, що не пов'язані з банкрутством, тому ПАТ «Луганськтепловоз» звернулось до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Абзацом першим ст. 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» зазначено, що Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Комісія, як орган державного регулювання ринку цінних паперів діє в межах повноважень наданих їйЗаконом України «Про державне регулювання ринку х паперів в Україні» (далі - Закон) та Положенням «Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку» затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011р№. 1063/2011.

Перелік повноважень Комісії, спрямованих на захист інтересів держави та інвесторів визначений статтею 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та пунктом 6 Положення.

Відповідно до пункту 31-1 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Комісія має право, серед іншого, звертатися до суду з позовом (заявою) про припинення акціонерного товариства внаслідок:

- допущення при його створенні порушень, які неможливо усунути;

- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Комісії інформації, передбаченої законом;

- неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Комісією звіту про результатиприватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства;

- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що чинним законодавством не передбачений обов'язок Комісії представляти інтереси інвестора в судах. Окрім того, у відповідності до покладених завдань на Комісію визначено право, а не обов'язок вчиняти певні дії, у тому числі й щодо звернення до суду про припинення юридичної особи - емітента.

Процедура ліквідації юридичної особи, в тому числі акціонерного товариства, передбачена статтями 110-112 Цивільного кодексу України, статтею 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та статтею 88 Закону України «Про акціонері товариства».

Зокрема, відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про акціонері товариства» добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актам законодавства, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Інші підстави та порядок ліквідації товариства визначаються законодавством.

Частина 3 статті 88 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає, що рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, вирішують загальні збори акціонерного товариства, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 4 статті 88 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що з моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами.

Провівши аналіз зазначених норм права, суд приходить до висновку, що добровільна ліквідація акціонерного товариства з підстав, що не пов'язані з банкрутством, здійснюється рішенням загальних зборів.

Таким чином, позивач, як власник 51 % акцій ВАТ «Рембуд», тобто контрольного пакету акцій цього емітента, має право та можливість скликати загальні збори акціонерів, винести на порядок денний зборів питання, що стосується діяльності акціонерного товариства, в т.ч. питання ліквідації цього товариства.

Окрім того, щодо тверджень позивача про те, що ВАТ «Рембуд» немає ні юридичної, ні фактичної адреси суд зазначає наступне.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначає, що місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

В той же час, згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр (http//irc.gov.ua) місцезнаходженням ВАТ «Рембуд» є м. Луганськ, вул. Фрунзе, б. 107.

Таким чином твердження позивача щодо відсутності у ВАТ «Рембуд» юридичної та фактичної адреси є помилковим та таким, що не відповідає дійсності.

Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що з боку Комісії не було допущено протиправної бездіяльності, а отже, позовні вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» є необґрунтованими.

Слід також окремо зазначити, що позивач ні у позовній заяві ні безпосередньо у судовому засіданні не пояснив суду, яким чином бездіяльність Комісії порушує його охоронювані законом права та інтереси.

Судом у судовому засіданні запропоновано позивачу протягом двох тижнів надати відповідні докази, проте станом на час вирішення справи по суті позивачем доказів суду не надано.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Одночасно, ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Крім того, в ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд акцентує увагу, що за змістом наведеної норми Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Натомість, в адміністративному позові позивач не надає жодних пояснень в чому полягає його порушене право. Як наслідок, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушеного права позивача.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити .

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги той факт, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень виконав покладений на нього законом обов'язок і довів суду правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                       В.П. Шулежко