Рішення

від 22.04.2015 по справі 903/304/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2015 р. Справа № 903/304/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси", м. Ківерці, Ківерцівського району, Волинської області

до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі Волинської філії УДП "Укрінтеравтосервіс", м. Ківерці, Ківерцівського району, Волинської області

про стягнення 25333,22 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: Поетова А.С.- представник (дов. № к-189 від 29.12.2014р.),

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 25 333,22 грн., з них: 12 789,25 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки №341/Л-12 від 15.10.2012р. товар, 3 275,78 грн. пені, 4 910,36 грн. процентів річних, 4 357,83 грн. збитки.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові пояснення та докази міг надіслати поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд визнав зібрані матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Факт належного повідомлення відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення суду представнику відповідача 07.04.2015р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

в с т а н о в и в:

15.10.2012 року між товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" як постачальником і Волинською філією УДП "Укрінтеравтосервіс" як покупцем було укладено договір поставки №341/Л-12 (надалі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору.

Згідно із п. 2.3., 2.4., 2.5., 2.6., 2.7. договору поставки покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання цього товару. Розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний в даному договорі, або повідомлений постачальником додатково. Датою оплати за товар вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок або в касу постачальника. У випадку наявності суми заборгованості за товар постачальник має право не відвантажувати покупцю наступну партію товару до моменту повного розрахунку за товар. При надходженні грошових коштів від покупця спочатку зараховуються відсотки за неправомірне користування чужими коштами, пеня, вартість тари(упакування), а потім платежі по видаткових накладних за товар від першої до останньої ( в хронологічному порядку) незалежно від призначення платежу вказаного в платіжних документах.

Всі безготівкові розрахунки за товар та інші платежі на користь постачальника здійснюються покупцем на поточний рахунок за банківськими реквізитами постачальника, що вказані в розділі 12 цього договору. У випадку здійснення покупцем безготівкового платежу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки банків постачальника, що не вказані в розділі 12 даного договору, вважається, що покупець не виконав свого грошового зобов'язання перед постачальником.(п. 2.8, 2.9. договору)

На виконання умов договору №341/Л-12 від 15.10.2012р. позивач за період з 25.12.2013р. по 29.01.2014р. передав відповідачу товар на загальну суму 21 792,67 грн., що підтверджується видатковими накладними №МР-0098214 від 25.12.2013р. на суму 9476,15 грн., №МР-0098271 від 25.12.2013р. на суму 6305,86 грн., №МР-00004674 від 18.01.2014р. на суму 168,48 грн., №МР-00004675 від 18.01.2014р. на суму 2178,77 грн., №МР-00007142 від 29.01.2014р. на суму 3663,41 грн.

В порушення умов договору відповідач отриманий згідно із зазначеними видатковими накладними товар оплатив на суму 9003,42 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів (а.с. 20-29). На момент звернення позивача з позовом до суду залишок заборгованості складав 12789,25 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки позивач товар передав, відповідач товар прийняв, але не оплатив його у повному обсязі, позовна вимога про стягнення з відповідача 12789,25 грн. залишку заборгованості за переданий товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3275 грн. 78 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору визначено, що у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого п. 2.3. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.6.6. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання продовжується протягом всього терміну позовної давності.

Пунктом 11.4. договору визначено, що термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу,пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

Отже, п.6.6. договору передбачено більшу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено п.6 ст.232 ГК України.

З огляду на викладене, у зв'язку з неоплатою відповідачем товару у строки, визначені п. 2.3. договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 3275,78 грн. пені підлягає до задоволення.(розрахунок знаходиться в матеріалах справи - а.с. 6)

Пеня нарахована позивачем за зобов'язаннями щодо прострочення оплати товару окремо за кожною накладною.

Звертаючись з позовом до суду, позивач також просить стягнути з відповідача 4910 грн. 36коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із п.3 ст. 692 Цивільного Кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як передбачено ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 11.5. договору визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами - 30 процентів.

З огляду на викладене, зважаючи на допущене відповідачем порушення строків оплати отриманого товару, з нього на підставі п.3 ст. 692 Цивільного кодексу України слід стягнути 4910,36 грн грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за простроченими зобов'язаннями окремо за кожною накладною.

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача 4352 грн. 83 коп. збитків.

На обґрунтування стягнення збитків позивач посилається на п. 6.4. договору, згідно з яким у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець відшкодовує постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становлять 20% від суми заборгованості.

Вимога позивача про стягнення 4352 грн. 83 коп. збитків до задоволення не підлягає.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 611 цього Кодексу визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ст. 114 вказаного Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Зазначеною нормою також визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу ст. 22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно могли бути ним отримані.

Також позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, можливе лише за наявності складу цивільного правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами договору, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач у встановленому законом порядку не довів наявності збитків, що виключає можливість застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір на підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

.

Керуючись ст.ст. 22, 114, 526, 536, 549, 599, 610, 611, 623, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі Волинської філії УДП "Укрінтеравтосервіс" (45200, Волинська обл., м. Ківерці, вул. Комунальна, 14, код 21741574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (45200, Волинська обл., м. Ківерці, вул. Шевченка, 35, код 35184264) 20975 грн. 39 коп., з них: 12 789 грн. 25 коп. заборгованості, 3275 грн. 78 коп. пені, 4910 грн. 36 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1512 грн. 70 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 4357 грн. 83 коп. збитків відмовити.

Повне рішення складено: 24.04.2015р.

Суддя І. О. Якушева