Рішення

від 24.04.2015 по справі 904/1862/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.15р. Справа № 904/1862/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТО", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛТІМА", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором на перевезення вантажів в розмірі 10000грн.00коп., пені в розмірі 666грн.52коп., 3% річних в розмірі 521грн.10коп. та суми інфляційних витрат в розмірі 2930грн.00коп.

Представники:

Від позивача: Міловідова А.О., дов. № від 02.01.2014р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Літо» м. Запоріжжя звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Септима» м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 10000грн., пені в розмірі 666грн.52коп., 3% річних в сумі 521грн.10коп. та інфляційної складової в розмірі 2930грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору №101-02/2803 від 27.04.2012р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом відносно оплати наданих на підставі заявки №1394 від 13.05.2013р. послуг з перевезення вантажу; акт №ЛТ-0000384 надання послуг по рахунку №ЛТ-0000384 від 22.05.2013р., рахунок фактуру-№ЛТ-0000384 від 22.05.2013р., міжнародну товарно-транспортну накладну №0559886 від 17.05.2013р.; банківську виписку по рахунку; норми Цивільного кодексу України та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956р. в м. Женеві.

Позивач зазначає, що на підставі договору №101-02/2803 від 27.04.2012р. та узгодженої заявки від 13.05.2013р. автомобілем IVECO LD440Е державний номер 11860HP, напівпричепом VAN HOOL державний номер АР8940Х з використанням міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0559886 було здійснено перевезення вантажу (сталь в рулонах) в міжнародному сполученні.

На виконання пункту 2.2.8 договору на адресу відповідача були направлені оригінали документів. Платіжним дорученням №2023 від 09.07.2013р. відповідач здійснив часткову оплату рахунку в розмірі 3500грн.

На підставі пункту 5.5 договору позивач нарахував пеню в розмірі 666грн.52коп. за період з 10.06.2013р. по 08.12.2013р. на суму боргу в розмірі 10000грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем також було нараховано 3% річних в сумі 521грн.10коп. за період з 10.06.2013р. по 05.03.2015р. та інфляційної складової в розмірі 2930грн. за червень 2013р. по січень 2015р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

У письмових поясненнях від 14.05.2015р. позивач вказав, що необхідні для сплати документи були надіслані на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням 27.05.2013р. Враховуючи термін доставки пошти в межах України (протягом 3 робочих днів) та термін сплати відповідно до умов заявки від 13.05.2013р. (протягом 5-7 банківських днів за фактом отримання оригіналів документів), позивач починає відлік часу нарахування штрафних санкцій з 10.06.2013р.

В судове засідання від 21.04.2015р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, яка фактично згідно положень Господарського процесуального кодексу України є заявою про віднесення на відповідача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. В цій заяві позивач просить віднести на відповідача наступні витрати:

- добові витрати на 1 добу на 2 особи (водій вантажних автотранспортних засобів Колісник О.Ф. та референт з основної діяльності Міловідова А.О.) в розмірі 487грн.20коп.;

- витрати на пальне в розмірі 189грн.96коп., понесені підприємством під час проїзду автомобілем ЗАЗ 110207 державний номер 58403НЕ від місця знаходження ТОВ «Літо» до господарського суду Дніпропетровської області та назад.

У зв'язку з нез'явленням відповідача та ненаданням витребуваних документів, розгляд справи відкладався.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом..

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 49127, м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів, буд. 5, кв.31.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 11.03.2015р., 31.03.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Оскільки вказані ухвали було надіслано за належною адресою і повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На день розгляду справи у судовому засіданні 21.04.2015р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 21.04.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтіма» (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Літо» (далі - перевізник) був підписаний договір №101-02/2803 від 27.04.2012р. (далі - договір), предметом якого є надання послуг з перевезення експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажовласників за дорученням експедитора.

В договорі сторони встановили, що умови кожного перевезення, у тому числі. вартість автоперевезення та умови оплати, визначаються в письмовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору.

В заявці №1394 від 13.05.2013р. до договору №101-02/2803 від 27.04.2012р., узгодженій сторонами, були визначені: маршрут перевезення - сел. Шексна (Росія)-Донецьк (Україна); параметри автомобілю - тип тент, кількість 1шт., г/п 20т, обсяг 86м3, довжина 2,45м, висота 2,65м, документи CMR; дата завантаження - 14.05.2013р.; адреса - сел. Шексна Вологодська обл.; митне оформлення - м. Череповець; контактні особи завантаження; строки доставки - 20.05.2013р.; адреса - Донецьк, вул. Ревякіна, 24д; контактні особи вивантаження; найменування - сталь в рулонах; вага брутто - 20т; спосіб завантаження вантажу - верхній; дані автомобілю - ІВЕКО 11860 ПР АР 8940 ХТ.

Також в заявці було визначено вартість послуг - 13500грн., яка сплачується протягом 5-7 банківських днів за фактом отримання оригіналів документів (рахунок, акт, договір, CMR.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А №0559886 та акту №ЛТ-0000384 від 22.05.2013р. надання послуг за рахунком №ЛТ-0000384 від 22.05.2013р. згідно договору №101-02/2803 від 27.04.2013р.(підписаного представниками сторін без зауважень і заперечень, засвідчених печатками підприємств) позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з перевезення вантажу, визначеного в заявці.

За умовами заявки №1394 від 13.05.2013р. оплата наданих послуг має бути здійснена протягом 5-7 банківських днів за фактом отримання оригіналів документів (рахунок, акт, договір, CMR).

На адресу відповідача 27.05.2013р. згідно з умовами договору та заявки №1394 від 13.05.2013р. був направлений необхідний пакет документів, у тому числі, рахунок №ЛТ-0000384 від 22.05.2013р. та акт №ЛТ-0000384 від 22.05.2013р.

Платіжним дорученням №2023 від 09.07.2013р. відповідачем було перераховано 5000грн. на рахунок позивача згідно призначення платежу «оплата за авто послуги згідно рахунку №389 та №384 від 22.05.29013р.»

Внаслідок часткової оплати вартості наданих послуг, непогашеною залишилась сума боргу в розмірі 10000грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Відповідно до пункту 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України №1149 від 12.12.2007р. (зареєстрований: Мін'юст України, 19.12.2007р. за №1383/14650), (в редакції, чинній на момент спірних відносин), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3.

При цьому, Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Пунктом 4.2 вищезгаданих нормативів було передбачено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно чинного законодавства, банківський день - дата, коли банківська система України дозволяє перерахування коштів.

Позивач направив на адресу відповідача з міста Запоріжжя до міста Дніпропетровськ рекомендоване поштове відправлення 27.05.2013р. Таким чином, строк доставки поштової кореспонденції відповідачу - 31.05.2013р., строк оплати (протягом 5-7 банківських днів за фактом отримання оригіналів документів) до 11.06.2013р.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання., доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення суми боргу в розмірі 10000грн, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в повному обсязі в цій частині.

На підставі пункту 5.5 договору позивач нарахував пеню в розмірі 666грн.52коп. за період з 10.06.2013р. по 08.12.2013р. на суму боргу в розмірі 10000грн.

Судом встановлено, що датою початку періоду прострочення виконання грошового зобов'язання є 12.06.2013р. З урахуванням викладеного, суд присуджує до стягнення суму пені в розмірі 658грн.08коп. за період з 12.06.2013р. по 08.12.2013р. в задоволенні позовних вимог про стягнення 08грн.44коп. пені слід відмовити.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем також вирахувано суму 3% річних в сумі 521грн.10коп. за період з 10.06.2013р. по 05.03.2015р. та суму інфляційної складової в розмірі 2930грн. за червень 2013р. - січень 2015р.

Враховуючи помилковість визначення позивачем дати, з якої починається відлік порушення грошового зобов'язання, суд присуджує до стягнення суму 3%річних в розмірі 519грн.45коп. за період з 12.06.2013р. по 05.03.2015р. В задоволенні позовних вимог про стягнення 01грн.65коп. 3%річних слід відмовити.

Слід також зазначити, що за загальним правилом, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.

З урахуванням викладеного сума інфляційної складової, яка присуджується судом до стягнення становить 2912грн.12коп. за період липень 2013р. - січень 2015р. В задоволенні позовних вимог про стягнення 17грн.88коп. інфляційної складової слід відмовити.

Позивач також заявив про віднесення на відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме:

- добові витрати на 1 добу на 2 особи (водій вантажних автотранспортних засобів Колісник О.Ф. та референт з основної діяльності Міловідова А.О.) в розмірі 487грн.20коп.;

- витрати на пальне в розмірі 189грн.96коп., понесені підприємством під час проїзду автомобілем ЗАЗ 110207 державний номер 58403НЕ від місця знаходження ТОВ «Літо» до господарського суду Дніпропетровської області та назад (відстань 180км).

В обґрунтування правомірності заявлених сум позивач додав до заяви наказ №30/т від 31.03.2015р., копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЯТС №497413 від 19.11.2003р., посвідчення про відрядження №118 та №119, виданих на ім'я Колісника О.Ф. та Міловідової А.О., подорожній лист службового легкового автомобілю №436479, фіскальний чек від 18.03.2015р. на суму 538грн.27коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Як зазначено в пункті 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд подаються заінтересованими особами.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про віднесення на відповідача понесених витрат в розмірі 677грн.16коп. з наступних підстав.

Наказом №30/т від 31.03.2015р. у зв'язку з виробничою необхідністю (участь в судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області) було вирішено направити у відрядження двох працівників - Колесника О.Ф., Міловідову А.О.

Згідно з матеріалами справи, в судовому засіданні від 31.03.2015р. брав участь лише представник позивача за довіреністю Міловідова А.О. Документального підтвердження фактичного несення ТОВ «Літо» витрат на оплату добових Міловідової А.О. (платіжні доручення, касові ордери) до заяви не додано. Інший працівник ТОВ «Літо» (Колесник О.Ф.) участь в судовому засіданні не брав. Позивачем не доведено пов'язаність з розглядом справи витрат у вигляді добових Колеснику О.Ф. та витрат на пальне в розмірі 189грн.96коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору, розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Септима» м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості в розмірі 10000грн., пені в розмірі 666грн.52коп., 3% річних в сумі 521грн.10коп. та інфляційної складової в розмірі 2930грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Септима» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 37007462, місцезнаходження - 49127, м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів, буд. 5, кв. 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» м. Запоріжжя (Ідентифікаційний код 13607028, місцезнаходження - 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 48) суму боргу в розмірі 10000грн., суму пені в розмірі 658грн.08коп., 3%річних в розмірі 519грн.45коп., інфляційну складову в розмірі 2912грн.12коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1823грн.38коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 08грн.44коп. пені, 01грн.65коп. 3%річних, 17грн.88коп. інфляційної складової відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 21.04.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 24.04.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова