Рішення

від 16.04.2015 по справі 916/268/14-908/5446/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/122/14-4/8/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015 Справа № 916/268/14-908/5446/14

За позовом Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 11) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах,

позивач-1 Міністерство інфраструктури України, (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14)

позивач-2 Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", (юридична адреса: 68091, Одеська область, м. Іллічівськ, смт.Олександрівка, вул..Судноремонтна, 35; фактична адреса: 65026, м.Одеса, вул. Приморська, буд. 7)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест", (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Чорноморська, 6)

до відповідача-2 Приватного підприємства "Гідротехнічне підприємство "Гідротехпром", (86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Донецька, 80)

про стягнення 5029372,99 грн., розірвання договору бербоут - чартеру №34Р/11 від 29.04.2011р., зобов'язання повернути майно

суддя Зінченко Н.Г.

Представники сторін:

від позивача-1 - не з'явився;

від позивача-2 - не з'явився;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2- не з'явився;

від прокуратури - Мошков-Масинець Д.І., посвідчення №015959 від 04.04.2013р.

Заявлено позов Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, Міністерства інфраструктури України, м. Київ та Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", м. Іллічівськ, Одеська область до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест", м. Маріуполь, Донецька область та Приватного підприємства "Гідротехнічне підприємство "Гідротехпром", м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 5029372,99грн., розірвання договору бербоут-чартеру №34Р/11 від 29.04.2011р., зобов'язання повернути майно.

Статтею 1 Закону України від 12.08.2014 р. № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов'язано забезпечити розгляд: господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2014р. (с. Мойсеєнко Т.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №916/268/14-908/5446/14, присвоєно справі номер провадження 2/122/14 та призначено розгляд справи на 22.01.2015р. Ухвалою Голови господарського суду Запорізької області від 22.01.2015р. розгляд справи № 916/268/14-908/5446/14, у зв'язку із хворобою судді Мойсеєнко Т.В., переносився на 02.02.2015 р.

02.02.2015р. відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, справу №916/268/14-908/5446/14, в зв'язку з перебуванням судді Мойсеєнко Т.В. на лікарняному, передано судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.02.2015р. справу №916/268/14-908/5446/14 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 2/122/14-4/8/15, судове засідання призначено на 25.02.2015р. Ухвалою суду від 25.02.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 01.04.2015р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р., на підставі ст., ст. 69, 77 ГПК України продовжено процесуальний строк вирішення спору у справі № 916/268/14-908/5446/14 на п'ятнадцять днів, до 17.04.2015 р., розгляд справи відкладено на 16.04.2015 р.

В судовому засіданні 16.04.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням прокурора судове засідання 16.04.2015 р. здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивачі в судове засідання 16.04.2015 р. не з'явилися.

14.04.2015р. від позивача-2 господарським судом Запорізької області через канцелярію суду отримано клопотання, в якому останній просить розглядати справу №916/268/14-908/5446/14, призначену на 16.04.2015р., без участі уповноваженого представника ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", у зв'язку з участю представника підприємства в інших судових засіданнях у Господарському суді Одеської області та скрутним фінансовим становищем позивача-2. Крім того, в зазначеному клопотанні надані додаткові пояснення до позову.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку представника прокуратури з цього приводу, судом клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача-2 задоволено.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивачів.

В судовому засіданні 16.04.2015 р. прокурор підтримав позовні вимоги, які ґрунтуються на положеннях ст., ст. 193, 231 ГК України, ст., ст. 509, 525, 526, 530, 611, 625 ЦК України, ст. 203, 212 Кодексу Мореплавства України і полягають в тому, що Чорноморською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області встановлено, що 29.04.2011р. між Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест" укладено договір бербоут - чартеру №34Р/11. Відповідно до умов договору судновласник зобов'язався на обумовлений час, за обумовлену плату (фрахт), на умовах договору надати фрахтувальнику судно гзс «Куяльник», вартість якого складає 4 956 000, 00 грн. Відповідно до акту прийому-передачі від 23.11.2011р., передав у чартер ТОВ «ТЕК «Транс Інвест» судно гзс «Куяльник», таким чином Судновласник взяті на себе зобов'язання перед Фрахтувальником виконав належним чином. У п.10 частини II Договору зазначено, що судно упродовж строку дії звору перебуває у повному володінні та абсолютному господарському веденні та користуванні для усіх цілей Фрахтувальника та у всіх відносинах під його повним контролем, включаючи безпеку мореплавства, до якої судновласник відношення не має. Пунктом 1 Додаткових умов Договору передбачено, що судно гзс «Куяльник» передається у чартер в стані «як є». Під час передачі у фрахт судна, стан гзс «Куяльник» потребував ремонту, воно було виведено з експлуатації «off-hire». Метою виведення судна в «off-hire» було проведення ремонту за рахунок Фрахтувальника. У відповідності до п. 4 Додаткових умов Договору, під час проведення ремонту фрахтова ставка не нараховувалась. З ремонту судно було введено в експлуатацію 17.07.2012р., про що складено Акт виведення судна гзс «Куяльник» «оn-nire». Таким чином, Судновласник з 17.07.2012р. почав нараховувати фрахтувальнику фрахтову ставку. Відповідно до боксу 22 укладеного Договору фрахтова ставка, яку ТОВ «Транс Інвест» має сплачувати ДП «Чоразморшлях» становить 900 доларів США за добу. Пунктом 11 частини II Договору передбачено, що Фрахтувальник сплачує і судноновласнику оренду судна на умовах люмпсум у сумі, що вказана у боксі 22, яка має сплачуватися не пізніше, ніж кожні 30 поточних днів авансом, перший платіж люмпсум вноситься в дату та час здачі судна Фрахтувальнику. Крім того, у боксі 26 Договору зазначено, що Судновласником виставляється рахунок для сплати фрахтової плати, з зазначенням в ньому отримувача та банківських рахунків. Судновласником, на виконання умов Договору, на адресу Фрахтувальника направлялися рахунки для сплати на загальну суму 7 606, 00 грн. Зазначена сума, з урахуванням уточнень, стягнута рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2013р. в розмірі 2339663, 38 грн. Зазначене рішення фрахтувальником виконано, частково, а саме погашено заборгованість у розмірі 616 000, 00 грн. Проте, рішення про стягнення не зупиняє дію договору і як наслідок не звільняє Сторін від виконання обов'язків по Договору. Тому Судновласником, після постановлення рішення про стягнення з Фрахтувальника заборгованості у розмірі 2 339 663, 38 грн., на виконання умов укладеного Договору, на адресу Фрахтувальника направлялися рахунки з серпня 2013 року по жовтень 2014 року для сплати. Таким чином, загальна сума фрахту, належна до сплати складає 4103217, 96 грн. У відповідності до ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України, фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Так, позивач просить стягнути суму 4 103 217,96 грн. основного боргу, 59 451,76 грн. - три відсотки річних, 366 654,72 грн. - інфляційні нарахування, 237 701,54 грн. - штрафу та 262 347,01 грн. пені. Згідно з п.3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. 18.03.2014 року між ТОВ «ТЕК «Транс Інвест» та ПП «ГП «Гідротехпром» було укладено договір бербоут - чартеру судна гзс «Куяльник». Отже, судно гзс «Куяльник» було передано в субчартер. Договір суборенди (субчартер) є похідним від договору оренди (чартер) й може зберігати свою чинність поряд із договором оренди. Якщо договір, на підставі якого укладався договір суборенди, припинив свою дію, зокрема шляхом його розірвання, то дія останнього також припиняється. Таким чином, у випадку розірвання договору бербоут чартеру гзс «Куяльник» від 29.04.2011р., зобов'язання повернути судно виникає у суборендатора - ПП «ГП «Гідротехпром». На підставі викладеного, прокурор просить суд позов задовольнити, стягнути з ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Транс Інвест" на користь ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" суму 4 103 217,96 грн. основного боргу, 59 451,76 грн. - три відсотки річних, 366 654,72 грн. - інфляційні нарахування, 237 701,54 грн. - штрафу та 262 347,01 грн. пені., розірвати договір бербоут-чартеру №34Р/11 від 29.04.2011р. та зобов'язати Приватне підприємство "Гідротехнічне підприємство "Гідротехпром" повернути Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" судно гзс «Куяльник», вартість якого складає 4956000, 00 грн. за актом приймання передачі.

Відповідач-1 в жодне у судове засідання не з'являвся, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 31.03.2015р., юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест" (код ЄДРПОУ 37661384) є: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Чорноморська, 6, що відповідає юридичній адресі відповідач1, зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному Інтернет-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта", з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Додатково, наведений перелік таких населених пунктів, до якого м. Маріуполь Донецької області - не включено, з чого слідує, що до м. Маріуполь Донецької області поштові відправлення надсилаються.

Ухвала суду про прийняття справи до розгляду № 916/268/14-908/5446/14 від 02.02.2015 р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи № 916/268/14-908/5446/14 від 25.02.2015р. які направлялися на зазначену адресу відповідача-1, повернулися на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: "За зазначеною адресою організації немає".

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд повідомляв відповідача-1 про час та місце судових засідань шляхом направлення відповідачу-1 на електрону пошту ухвал суду від 02.02.2015 р., від 25.02.2015р. та від 01.04.2014р. про що свідчать відповідні витяги, які містяться в матеріалах справи № 916/268/14-908/5446/14.

Відповідач-2 також у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач-2 повідомлений належним чином, ухвала суду про прийняття справи №16/268/14-908/5446/14 до розгляду від 02.02.2014р., про відкладення розгляду справи від 25.02.2015р., та про продовження процесуального строку розгляду справи від 01.04.2015р. була направлена засобами поштового зв'язку на адресу вказану у позовній заяві, а саме: 86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Донецька, 80, однак у зв'язку з неможливістю здійснення поштових відправлень у м. Макіївка, направлена не була.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов, зокрема: 1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін. 3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення; 4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

На підставі викладеного, суд належним чином повідомив відповідача-2 про час та місце судового засідання шляхом надсилання телефонограми, про що свідчить витяг телефонограми від 05.02.2015р., який містися в матеріалах справи, однак зазначену телефонограму за телефоном - (095) 615-61-61 не прийнято. Також , інформацію про час і місце судового засідання розміщено на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчить відповідні витяги, які міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 16.04.2015 року за відсутності представників відповідачів.

Крім того, суд виходить з тих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Процесуальний строк вирішення спору закінчується - 17.04.2015р. На думку суду сторони мали достатньо часу для надання суду наявних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідачів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2011р. між Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" (судновласник, позивач-2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест", (фрахтувальник, відповідач у справі) був укладений Договір бербоут - чартеру №34Р/11 судна гзс «Куяльник» (далі за текстом -Договір).

Відповідно до умов договору судновласник зобов'язався на обумовлений час, за обумовлену плату (фрахт), на умовах договору надати фрахтувальнику судно гзс «Куяльник», вартість якого складає 4 956 000, 00 грн.

Боксом 5 частини першої Договору встановлено, що позивний сигнал судна гзс «Куяльник» UWZ, прапор України.

У боксі 10 частини першої Договору визначено, що класифікаційним товариством є Регістр судноплавства України.

Відповідно до п. З ч. II Договору місцем прийому - передачі судна є Іллічівськ. Передача судна Фрахтувальнику та приймання судна Фрахтувальником є доказом повного виконання Судновласником всіх зобов'язань за цим Договором, та з цього моменту Фрахтувальник не має права заявляти будь-яку претензію до судновласника на підставі будь-яких заяв чи гарантій, що прямо чи опосередковано стосуються судна.

Відповідно до пункту (с) ст. 11 Договору оплата фрахту повинна здійснюватися беззнижок, в валюі, и таким чином, як вказано в Боксі 25та в місці, зазначеному в Боксі 26.

Згідно Бокса 22 Договору, орендна плата складає 900 доларів США за добу.

Згідно Бокса 26 «Валюта и метод оплати»: «По курсу НБУ на день оплати, гривни, банковский перевод».

У п.10 частини II Договору зазначено, що судно упродовж строку дії звору перебуває у повному володінні та абсолютному господарському віданні та користуванні для усіх цілей Фрахтувальника та у всіх відносинах під його повним контролем, включаючи безпеку мореплавства, до якої судновласник відношення не має.

Пунктом 1 Додаткових умов Договору передбачено, що судно гзс «Куяльник» передається у чартер в стані «як є».

Згідно свідоцтва про право власності на судно СЕ № 02116 від 14.06.2001р. судновласником судна гзс «Куяльник»» є Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів".

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2011р. між Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест" був підписаний Акт прийому-передачі, яким засвідчується факт, що судновласником передано у чартер, а фрахтувальником прийнято судно гзс «Куяльник».Акт прийому-передачі від 23.11.2011р. підписаний уповноваженими особами позивача-2 і відповідача-1 та скріплений печатками підприємств.

Статтею 912 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору бербоут - чартеру, використовується у галузі торгового мореплавства, до спірних правовідносин застосовуються також норми Кодексу торговельного мореплавства України.

Відповідно до ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України відносини, що виникають з торговельного мореплавства регулюються цим Кодексом. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Статтею 7 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що міжнародні договори України з питань торговельного мореплавства застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України «Про міжнародні договори України».

Відповідно до ст. 203 КТМ України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

У відповідності до ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України, фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

Під час передачі у фрахт судна, стан гзс «Куяльник» потребував ремонту, воно було виведено з експлуатації «off-hire». Метою виведення судна в «off-hire» було проведення ремонту за рахунок Фрахтувальника.

У відповідності до п. 4 Додаткових умов Договору, під час проведення ремонту фрахтова ставка не нараховувалась.

З ремонту судно було введено в експлуатацію 17.07.2012р., про що складено Акт виведення судна гзс «Куяльник» «оn-nire».

Таким чином, Судновласник з 17.07.2012р. почав нараховувати фрахтувальнику фрахтову ставку.

Відповідно до боксу 22 Договору фрахтова ставка, яку ТОВ «Транс Інвест» має сплачувати ДП «Чоразморшлях» становить 900 доларів США за добу.

Боксом 25 договору передбачено, що плата за оренду здійснюється виключно у національній валюті України, кожного місяця.

Боксом (с) 11 частини II Договору передбачено, що Фрахтувальник сплачує і судноновласнику оренду судна на умовах люмпсум у сумі, що вказана у боксі 22, яка має сплачуватися не пізніше, ніж кожні 30 поточних днів авансом, перший платіж люмпсум вноситься в дату та час здачі судна Фрахтувальнику.

Відповідно до боксу ст. 11 Договору фрахт повинен вноситися безперервно на протязі всього строку дії чартера.

У боксі 26 Договору зазначено, що Судновласником виставляється рахунок для сплати фрахтової плати, з зазначенням в ньому отримувача та банківських рахунків.

Як свідчать матеріали справи, судновласником, на виконання умов Договору, на адресу Фрахтувальника направлялися рахунки на загальну суму 2117 606, 00 грн.

Зазначена сума, з урахуванням уточнень, стягнута рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2013р. в розмірі 2339663, 38 грн.

Зазначене рішення фрахтувальником виконано, частково, а саме погашено заборгованість у розмірі 616 000, 00 грн.

Проте, рішення про стягнення не зупиняє дію договору і як наслідок не звільняє Сторін від виконання обов'язків по Договору.

Судновласником, після постановлення рішення про стягнення з Фрахтувальника заборгованості у розмірі 2 339 663, 38 грн., на виконання умов укладеного Договору, на адресу Фрахтувальника направлялися рахунки з серпня 2013 року по жовтень 2014 року для сплати, а саме: №95 від 01.08.13р. на суму 223 004, 70 грн.; №105 від 30.08.2013р. на суму 215 811, 00 грн.; №115 від 30.09.2013р. на суму 223 004, 70 грн.; №123 від 31.10.2013р. на суму 215 811, 00 грн.; №131 від 03.12.2013р. на суму 223 004,70 грн.; № 2 від 08.01.2014р. на суму 223 004, 70 грн.; № 13 від 31.01.2014р. на суму 201 423,60грн.; №25 від 05.03.2014 р. на суму 271302,39 грн.; №31 від 31.03.2014 р. на суму 295 774,20 грн.; №40 від 30.04.2014р. на суму 318 285,80 грн.; №52 від 02.06.2014р. на суму 317 924,92 грн.; №58 від 01.07.2014 р. на суму 329871,37 грн.; №66 від 01.08.2014 р. на суму 337 513,22 грн.; №75 від 08.09.2014 р. на суму 346 199,40грн.; №80 від 02.10.2014р. на суму 361 282,26 грн.

Всього на загальну суму 4103217, 96 грн. Таким чином, належна сума фрахту, яка підлягає сплаті становить 4103217, 96 грн., що підтверджується вищевказаними рахунками (копії яких долучені до матеріалів справи) та розрахунком суми заборгованості, оригінал якого також міститься в матеріалах справи.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом перевірено, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором №34Р/11 бербоут-чартеру судна гзс «Куяльник» від 29.04.2011р., а тому позовні вимоги про стягнення 4103217, 96 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені та штрафу позивач обґрунтовує ч.1 боксу 24 Договору, який передбачає, що затримка з виплати оренди надає судновласнику право на отримання подвійної облікової ставки НБУ, яка встановлена на день прострочення оплати.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором №34Р/11 від 29.04.2011р прокурором пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 262347,01 грн., яка розрахована за період несплати фрахтової ставки у розмірі подвійної облікової ставки, а також штраф у розмірі 237701,54 грн., який розраховано за загальний період з 01.08.2013р. по 31.08.2014р., у зв'язку з порушенням терміну оплати фрахтової ставки понад 30днів.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 262347,01 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України, якщо порушено господарське зобов'язання, у якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що відноситься до державного сектору економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом або договором, в наступних розмірах: за порушення строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), по яким допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. А за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як зазначено у п.2 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання , пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Тобто, заявлений позивачем штраф застосовується тільки при простроченні негрошового зобов'язання. Як вбачається із розрахунку, штраф розрахований за порушення грошового зобов'язання, а саме за порушення строків по виплаті фрахту.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу 7% в розмірі 237701,54 грн. слід відмовити.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 59451, 76 грн. 3 % річних та 366654,72 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Розрахунки 3 % річних та інфляційних витрат судом перевірені та визнані такими, що виконані вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 59451, 76 грн. 3 % річних та 366654,72 грн. втрат від інфляції грошових коштів за порушення строків оплати за Договором заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Враховуючи правову природу договору бербоут - чартеру, суд вважає, що до відносин, урегульованих сторонами спірним договором, застосовуються норми ст.ст. 283 - 291 ГК України, ст.ст. 759 - 786 ЦК України, які регулюють відносини найму (оренди).

Статтею 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Згідно з ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»)За невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 28 (а) договору бербоут-чартеру від 29.04.2011р., якщо фрахтувальник не сплачує оренду передбаченої в статтею 11, то Судновласник має право вивести судно з експлуатації та припинити дію чартеру з негайним набуттям сили цього рішення шляхом подачі письмового нотіса фрахтувальником.

Згідно зі п. а (і) ст.28 Судновласники повинні надати кількість банківських днів, протягом яких ТОВ «ТЕК «Транс Інвест»» повинно виправити дану затримку.

06.03.2013р. ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" звернулося до ТОВ «ТЕК Транс Інвест» з нотісом №001/230 про розірвання договору бербоут - чартеру №34Р/11 судна гзс «Куяльник» від 29.04.2011р., в якому просив сплатити суму заборгованості станом на 01.03.2013р. протягом 5-ти банківських днів, а у разі несплати у встановлений строк договір буде вважатись розірваним.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Прокурор мотивує необхідність розірвання договору бербоут - чартеру №34Р/11 судна гзс «Куяльник» та повернення судна, як наслідок порушення його умов з боку відповідача у вигляді несплати фрахтової ставки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, у загальних положеннях Цивільного кодексу України про договір передбачений судовий порядок вирішення спорів з приводу вимог про розірвання договору у зв'язку із істотним порушенням договору (ч. 2 ст. 651), у зв'язку із істотною зміною обставин (ч. 2 ст. 652) та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651).

15.03.2013р. ТОВ «ТЕК Транс Інвест» звернулось до ДП «Чоразморшлях» з листом вих.№015, щодо погодження договору субчартеру між ТОВ «ТЕК Транс Інвест» та Приватним підприємством «Гідротехнічне підприємство «Гідротехпром», який було ДП «Чоразморшлях» погоджено листом №001/266 від 19.03.2013р.

18.03.2014р. між ТОВ «ТЕК «Транс Інвест» Відповідачем-1) та ПП «ГП «Гідротехпром» (відповідачем-2) було укладено договір бербоут - чартеру судна гзс «Куяльник».

За зазначеним договором, судно гзс «Куяльник» було передано в субчартер.

Договір суборенди (субчартер) є похідним від договору оренди (чартер) й може зберігати свою чинність поряд із договором оренди. Якщо договір, на підставі якого укладався договір суборенди, припинив свою дію, зокрема шляхом його розірвання, то дія останнього також припиняється. Таким чином, у випадку розірвання договору бербоут чартеру гзс «Куяльник» від 29.04.2011р., зобов'язання повернути судно виникає у суборендатора - ПП «ГП «Гідротехпром».

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Суд зазначає, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, отже вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК, оскільки вимога розірвати договір у разі істотного порушення його умов є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності.

Системний аналіз вищезазначених норм чинного законодавства України є підставою для висновку, про істотність порушення Відповідачем 1 обов'язків за договором бербоут -чартеру, у вигляді тривалої несплати фрахтової ставки, що має наслідком розірвання цього договору.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору бербоут - чартеру №34Р/11 судна гзс «Куяльник» від 29.04.2011р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 208 Кодексу торговельного мореплавства України Фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з положень ст.ст.11,509 ЦК України зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права.

Наслідком розірвання договору бербоут - чартеру №34Р/11 судна гзс «Куяльник» від 29.04.2011р. є припинення подальшого перебування у відповідача-2 судна, отже, судно гзс «Куяльник», вартість якого складає 4956000, 00 грн., має бути повернутий Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівк.

Відтак, позовні вимоги щодо повернення Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" судна гзс «Куяльник», вартість якого складає 4956000, 00 грн. за актом приймання передачі також підлягають задоволенню.

Частинами 2 і 3 статті 653 ЦК України закріплено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Прокурор та позивачі надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, письмових пояснень не надали.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з підстав , що вище зазначались.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідачів в дохід Державного бюджету України, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір доведено до суду з їх вини.

Керуючись ст., ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, Міністерства інфраструктури України, м. Київ та Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", м. Іллічівськ, Одеська область до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест", м. Маріуполь, Донецька область та Приватного підприємства "Гідротехнічне підприємство "Гідротехпром", м.Макіївка, Донецька область задовольнити частково.

2.Розірвати Договір бербоут - чартеру №34Р/11 судна гзс «Куяльник» від 29.04.2011р., укладений Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", Одеська область, м. Іллічівськ, смт.Олександрівка та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест", Донецька область, м. Маріуполь.

3.Зобов'язати Приватне підприємство "Гідротехнічне підприємство "Гідротехпром", (86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Донецька, 80, код ЄДРПОУ 36479617) повернути Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", (юридична адреса: 68091, Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35; фактична адреса: 65026, м.Одеса, вул. Приморська, буд. 7, код ЄДРПОУ 01125637) судно гзс «Куяльник», вартість якого складає 4956000, 00 грн. за актом приймання передачі.

У разі добровільного невиконання, видати наказ на примусове виконання рішення.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест", (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Чорноморська, 6, код ЄДРПОУ 37661384) на користь Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", (юридична адреса: 68091, Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35; фактична адреса: 65026, м.Одеса, вул. Приморська, буд. 7, код ЄДРПОУ 01125637) 4 103 217 (чотири міліонна стотри тисячі двісті сімнадцять) грн. 96 коп. основного боргу, 59 451 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 76 коп. 3 % річних, 366 654 (триста шістдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 262 347 (двісті шістдесят дві тисячі триста сорок сім) грн. 01 коп. пені.

5 .Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ТрансІнвест", (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Чорноморська, 6, код ЄДРПОУ 37661384) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); банк отримувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; рахунок №31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності банку - 206) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдксят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Гідротехнічне підприємство "Гідротехпром", (86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Донецька, 80, код ЄДРПОУ 36479617) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); банк отримувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; рахунок № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності банку - 206) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

7. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "21" квітня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.