Рішення

від 22.04.2015 по справі 910/27227/14-908/5720/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/134/14-4/14/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015 Справа № 910/27227/14-908/5720/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс", (03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд.1, кв.1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр-т. Ілліча, буд., 4-А; фактична адреса: 86149, Донецька область, м. Макіївка, вул. Черняховського, буд.5)

про стягнення 380092,38 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Левченко Р.І., довіреність б/н від 16.12.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", м. Донецьк про стягнення за генеральним договором транспортного експедирування №34/05-14 від 12.05.2014р. заборгованості у розмірі 340751,50 грн.

Статтею 1 Закону України від 12.08.2014 р. № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов'язано забезпечити розгляд: господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

У відповідності до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно із Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.12.2014р. (с. Мойсеєнко Т.В.) порушено провадження у справі № 910/27227/14-908/5720/14, судове засідання призначено на 29.01.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Ухвалою Голови господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. розгляд справи № 910/27227/14-908/5720/14, у зв'язку із хворобою судді Мойсеєнко Т.В., переносився на 12.02.2015 р.

09.02.2015р. відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, справу №910/27227/14-908/5720/14, в зв'язку з перебуванням судді Мойсеєнко Т.В. на лікарняному, передано судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. справу №910/27227/14-908/5720/14 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 2/134/14-4/14/15, судове засідання призначено на 25.02.2015р. Ухвалою суду від 25.02.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України. Розгляд справи відкладався до 02.04.2015р. Ухвалою суду від 02.04.2015р. продовжено процесуальний строк вирішення спору у справі №910/27227/14-908/5720/14 на п'ятнадцять днів, до 24.04.2015 р., розгляд справи відкладено на 22.04.2015 р.

В судовому засіданні 22.04.2015 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи, за клопотанням позивача, здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

02.04.2015 р. до початку судового вирішення спору позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою, посилаючись на ст. 22 ГПК України, фактично збільшує період нарахування штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача 303 500, 00грн. основного боргу за генеральним договором транспортного експедирування №34/05-14 від 12.05.2014 р., 69798, 48 грн. пені та 6793, 90 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 02.04.2015р. судом прийняті до розгляду збільшені позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Спецімпортдеталь" на користь ТОВ "Ефі-Транс" 303500, 00грн. основного боргу за генеральним договором транспортного експедирування №34/05-14 від 12.05.2014 р., 69798, 48 грн. пені та 6793, 90 грн. 3% річних.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 525, 526, 611, 625, 629 ЦК України і полягають в тому, що 12.05.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений генеральний договір транспортного експедирування №34/05-14. Згідно п. 1.1 договору Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням внутрішньодержавних, міждержавних, експортно-імпортних або транзитних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом та узгоджені Сторонами в додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках, що с невід'ємною частиною Договору. Вантажі, перевезення або організацію перевезення яких виконує або організовує виконання Експедитор с власністю Клієнта. При прийнятті вантажів Клієнта у Експедитора не виникає права власності на відповідні вантажі. Згідно п 4.1 договору Клієнт оплачує Експедитору 50% (п'ятдесят відсотків) передплати грошових коштів необхідних для виконання його доручень з перевезення відповідних партій вантажів до їх відправки, згідно виставленого рахунку. Грошові кошти, надані Клієнтом Експедитору для виконання Договору (за винятком плати Експедитору), є власністю Клієнта. Допускається оплата рахунків, переданих за допомогою засобів факсимільного зв'язку (факсу) та/або по мережам комп'ютерного зв'язку (електронна пошта). Відповідно до п.4.2 договору решту 50% (п'ятдесят відсотків) оплати Клієнт вносить після фактичної поставки Експедитором вагонів до станції призначення. Позивач свої зобов'язання за генеральним договором транспортного експедирування №34/05-14 від 12.05.2014р. виконав належним чином, надав послуги транспортного експедирування у повному обсязі на загальну суму 882900,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг №865 від 30.06.2014р. та № 966 від 31.07.2014 р. ТОВ "Ефі-Транс" виставило "Спецімпортдеталь" рахунки № 1691 16.05.2014 р. на суму 218000,00 грн., №1961 від 11.06.2014р. на суму 163500,00 грн., №2103 від 20.06.2014р. на суму 403300,00 грн., №2432 від 20.06.2014р. Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, грошові кошти за послуги транспортного експедирування сплатив частково в розмірі 579400, 00 грн. Таким чином, сума заборгованості за на надані послуги складає 303 500, 00 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь" 303500, 00грн. основного боргу за генеральним договором транспортного експедирування №34/05-14 від 12.05.2014 р., 69798, 48 грн. пені та 6793, 90 грн. 3% річних.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, ухвала суду про прийняття справи №910/27227/14-908/5720/14 від 10.02.2015 р., та ухвали про відкладення розгляду справи були направлена засобами поштового зв'язку на адреси вказані у позовній заяві, а саме: 83001, м. Донецьк, пр-т. Ілліча, буд., 4-А; 86149, Донецька область, м. Макіївка, вул. Черняховського, буд.5, однак у зв'язку з неможливістю здійснення поштових відправлень у м. Донецьк та м. Макіївку, направлені не були.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов, зокрема: 1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін. 3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення; 4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

На підставі викладеного, суд належним чином повідомив відповідача про час та місце судового засідання шляхом направлення відповідачу на електрону пошту ухвал суду від 10.02.2015 р., від 25.02.2015р. та від 01.04.2015р., про що свідчать витяги з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою, які містяться в матеріалах справи. Також, інформацію про час і місце судового засідання розміщено на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчить відповідний витяг який міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.02.2015 року за відсутності представника відповідача.

Крім того, суд виходить з тих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Процесуальний строк вирішення спору закінчується - 24.04.2015р. На думку суду сторони мали достатньо часу для надання суду наявних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" (позивачем, експедитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь" (відповідачем, клієнтом) був укладений генеральний договір транспортного експедирування №34/05-14 (далі за текстом - Договір).

Згідно п. 1.1 договору Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням внутрішньодержавних, міждержавних, експортно-імпортних або транзитних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом та узгоджені Сторонами в додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках, що с невід'ємною частиною Договору. Вантажі, перевезення або організацію перевезення яких виконує або організовує виконання Експедитор с власністю Клієнта. При прийнятті вантажів Клієнта у Експедитора не виникає права власності на відповідні вантажі.

Відповідно до п.2.1 договору сторони узгоджують, який саме вантаж Клієнта (найменування, кількість, код вантажу відповідно до Гармонізованої номенклатури вантажів (ГНВ), код вантажу відповідно до Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) тощо) буде експедируватися, маршрути його транспортування, строк подачі рухомого складу під завантаження, період перевезення вантажів, вид і кількість вагонів та/або додаткових умов перевезення, в додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках, що є невід'ємною частиною Договору. Умови надання Експедитором послуг, передбачених Договором, відносно конкретного вантажу Клієнта також будуть вважатися узгодженими у рал направлення Клієнтом Експедитору Заявки, що містить усю необхідну інформацію та прийняття Експедитором Заявки до виконання відповідно до п.п. 2.2.-2.5. Договору.

Згідно п.2.2 договору клієнт, не пізніше 15 (п'ятнадцяти) днів до запланованої дати відправлення вантажу, направляє Експедитору Заявку із зазначенням маршруту та усіх необхідних даних про вантаж і в обов'язковому порядку відповідно до форми Заявки зазначає: найменування, кількість, коди вантажу по ГНВ, ЄТСНВ, необхідний для перевезення рухомий склад, кількість вагонів, завантаження вагонів, строки транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника і вантажоотримувача, строк подачі рухомого складу під завантаження, період перевезення вантажів, вид і кількість вагонів. Форма Заявки міститься у Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.3 договору сторони узгодили, що після отримання Заявки Експедитор направляє Клієнту рахунок із зазначенням розміру оплати, необхідного для надання послуг відповідно до Заявки.

Відповідно до п.2.4 договору після отримання оплати у розмірі, зазначеному у відповідному рахунку. Експедитор надає Клієнту інструкцію по заповненню накладних УМЗВС на відвантаження відповідної партії вантажу та направляє дозвіл на відправку.

Відповідно до п.2.7 договору сторони здійснюють прийом-передачу послуг, наданих відповідно до умов договору, шляхом складання актів наданих послуг, в яких фіксуються усі транспортно-експедиторські послуги, надані експедитором клієнту.

Згідно п 4.1 договору Клієнт оплачує Експедитору 50% (п'ятдесят відсотків) передплати грошових коштів необхідних для виконання його доручень з перевезення відповідних партій вантажів до їх відправки, згідно виставленого рахунку. Грошові кошти, надані Клієнтом Експедитору для виконання Договору (за винятком плати Експедитору), є власністю Клієнта. Допускається оплата рахунків, переданих за допомогою засобів факсимільного зв'язку (факсу) та/або по мережам комп'ютерного зв'язку (електронна пошта).

Відповідно до п.4.2 договору решту 50% (п'ятдесят відсотків) оплати Клієнт вносить після фактичної поставки Експедитором вагонів до станції призначення.

На виконання умов Договору №34/05-14 від 12.05.2014р. позивач надав послуги транспортного експедирування на загальну суму 882900,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг №865 від 30.06.2014р. на суму 784 800 грн. та № 966 від 31.07.2014 р. на суму 98100 грн. Відповідно до зазначених актів робота виконана в повному обсязі, сторони претензій один до одного не мають. (Належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 1691 від 16.05.2014 р. на суму 218000,00 грн., №1961 від 11.06.2014р. на суму 163500,00 грн., №2103 від 20.06.2014р. на суму 403300,00 грн., №2432 від 20.06.2014р. на суму 98 100, 00 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності із ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедитування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедитування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно п.3.2.1 договору клієнт зобов'язався своєчасно перераховувати експедитору грошові кошти, необхідні для проведення розрахунків з відповідними залізницями та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів клієнта, а також сплачувати плату експедитору у порядку узгодженому і договорі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач грошові кошти за послуги транспортного експедирування сплатив частково в розмірі 579400, 00 грн. Таким чином, сума заборгованості за на надані послуги складає 303 500, 00 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині фінансових розрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли під час дії договору.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

На день розгляду спору відповідач оплату за надані послуги в повному обсязі не здійснив.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов генерального договору транспортного експедирування №34/05-14 належним чином не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за послуги транспортного експедирування в сумі 303 500, 00 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ "Ефі-Транс" підтверджується фактичними обставинами справи.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь" 303 500, 00 грн. основного боргу за генеральним договором транспортного експедирування №34/05-14 від 12.05.2014р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує 5.2 Договору, який передбачає, що за прострочення перерахування грошових коштів у встановлені Сторонами строки, експедитор вправі вимагати сплати, а Клієнт зобов'язаний сплатити, протягом 5 (п'яти) календарних днів після отримання від Експедитора відповідною рахунку, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день такого прострочення, від несплаченої несвоєчасно сплаченої суми та за кожен випадок прострочення.

За невиконання грошових зобов'язання за генеральним договором транспортного експедирування №34/05-14 від 12.05.2014р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 69798,48 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не враховані приписи вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь підлягає стягненню 38 942,30 грн. пені, яка розрахована з урахуванням вимог до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в розмірі 38 942,30 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься втрати від інфляції грошових коштів.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 6793,90 грн. 3% річних за порушення строків оплати за Договором.

Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 6793,90 грн. 3% річних за порушення строків оплати за Договором №34/05-14 від 12.05.2014р. заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом в заявленій сумі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надіслав, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного в цілому позов задовольняється частково, в частині стягнення 303500, 00грн. основного боргу за генеральним договором транспортного експедирування №34/05-14 від 12.05.2014 р., 38 942,30 грн. пені та 6793, 90 грн. 3% річних. В задоволені решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", м. Донецьк задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр-т. Ілліча, буд., 4-А; фактична адреса: 86149, Донецька область, м. Макіївка, вул. Черняховського, буд.5, код ЄДРПОУ 38356254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс", (03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд.1, кв.1, код ЄДРПОУ 32820284) основний борг в сумі 303500 (триста три тисячі п'ятсот) грн . 00 коп. , 38 942 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 30 коп. пені , 6793 (шість тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 90 коп. 3% річних, 6984 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 72 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "24" квітня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.