Рішення

від 21.04.2015 по справі 910/6157/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/6157/15-г За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз"

до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Хоміч І.В.(директор)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про зобов"язання відповідача завершити виконання платіжних доручень, що надані до банку на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування в доларах США № 20555 від 18.11.2014.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2015 порушено провадження у справі №910/6157/15-г та призначено до розгляду на 02.04.2015.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 02.04.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 21.04.2015.

21.04.2015 в судове засідання прибув представник позивача і дав додаткові пояснення по справі, свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 21.04.2015 представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" (далі позивач, клієнт) і ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"(в подальшому банк, відповідач) було укладено договір № 20555 на розрахунково-касове обслуговування в доларах США. Згідно п. 1.1. договору банк відкрив підприємству поточний рахунок № 26005002350156 в доларах США і зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Пунктом 2.1. цього договору передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Пунктом 3.3.2. договору банк зобов'язався вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням підприємства розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

На виконання зобов'язань за Контрактом та на підставі Комерційного рахунку - фактури від GALILEO TEHNOLOGIES S.A. №32014010 від 18.11.2014, Клієнт надав Банку для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті на користь GALILEO TEHNOLOGIES S.A. (Аргентина) такі платіжні доручення:

- № 1 від 21.11.14р. на 10 000 доларів США;

- №2 від 03.12.14р. на 89 000 доларів США;

- №4 від 09.12.14р. на 30 650 доларів США;

- №5 від 23.12.14р. на 20 000 доларів США;

- №6 від 16.01.15р. на 6 300 доларів США;

- №7 від 22.01.15р. на 10 350 доларів США;

- №8 від 23.01.15р. на 10 000 доларів США;

- №9 від 26.01.15р. на 8 600 доларів США;

- №10 від 27.01.15р. на 5 000 доларів США.

Вищевказані платіжні доручення містять відмітку Банку про прийняття їх до виконання. Суми коштів зазначені в платіжних дорученнях, були списані з поточного рахунку Клієнта, але не всі платіжні доручення були виконані.

Згідно з повідомленням GALILEO TEHNOLOGIES S.A. (Аргентина), станом на 20.02.2014 ним не отримувались кошти в загальній сумі 40 250 доларів США, що були перераховані Клієнтом за платіжними дорученнями: №6 від 16.01.15р. на 6 300 доларів США; №7 від 22.01.15р. на 10 350 доларів США; №8 від 23.01.15р. на 10 000 доларів США; №9 від 26.01.15р. на 8 600 доларів США; №10 від 27.01.15р. на 5 000 доларів США, отже саме ці платіжні доручення залишились невиконаними банком.

Позивач 27.01.2015 направив відповідачу листа вих. № 3, в якому просив надати інформацію про стан виконання переданих йому платіжних доручень на перерахування коштів в іноземній валюті на користь GALILEO TEHNOLOGIES S.A. за Контрактом №VC- СО-0208 від 18.11.2014 та комерційного рахунку №32014010 від 18.11.2014.

28.01.2015 позивачем отримано листа відповідача за вих.№9-321220/275, яким він повідомив про стан розрахунків за Контрактом №VC-CO-0208 від 18.11.2014, що укладений між TOB «СВ Трансгаз» та GALILEO TEHNOLOGIES S.A. (Аргентина), а саме вказав про те, що:

- було куплено іноземної валюти у сумі 189 000 доларів США;

- перераховано іноземної валюти у сумі 189 000 доларів США;

- незавершені операції на суму 189 000 доларів США.

Отже, відповідач, порушуючи умови договору № 20555 на розрахунково-касове обслуговування від 18.11.2014, станом на день розгляду справи не виконав доручення позивача і грошові кошти, вказані в цих платіжних дорученнях, до отримувача не надійшли, а саме платіжні доручення (розпорядження) Клієнта №6 від 16.01.15р. на 6 300 доларів США; №7 від 22.01.15р. на 10 350 доларів США; №8 від 23.01.15р. на 10 000 доларів США; №9 від 26.01.15р. на 8 600 доларів США; №10 від 27.01.15р. на 5 000 доларів США, щодо перерахування валютних коштів на користь GALILEO TEHNOLOGIES S.A.

Тим самим банком порушені права позивача, так як цей поточний рахунок був для роботи з іноземним контрагентом, а тому невиконання платіжних доручень перешкоджає господарській діяльності підприємства.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.04 № 22 (далі - Інструкція), якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Також, банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування";

немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України;

порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 2.15 Інструкції, порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Як вбачається, пункти 2.5 та 2.15 Інструкції, на порушення яких вказує Банк, встановлюють дії Банку при перевірці платіжних доручень, а не регулюють порядок складання, заповнення та подачі платіжних доручень. Тому, вони не можуть бути порушені Клієнтом.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції, Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Як встановлено судом, позивачем під час складання та подачі платіжних доручень було дотримано вимоги додатка 8 до Інструкції, а тому банк неправомірно відмовив клієнту в оплаті даних платіжних доручень. Отже, банк без належних підстав відмовив клієнту у здійсненні платежу на загальну суму 40 250,00 доларів США.

Такими діями банк порушує ст. 41 Конституції України якою встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Обмеження прав Клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з наступним:

Відповідно до ч. 5 статті 341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 11, 11.1, 11.2 Порядку проведення розрахункових операцій у системі електронних платежів "Клієнт-Банк", затвердженого відповідачем, у процесі здійснення розрахункового обслуговування клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі банк зобов'язаний при одержанні від клієнта пакета розрахункових документів провести їхнє дешифрування і перевірити справжність підписів посадових осіб клієнта, уповноважених підписувати розрахункові документи. У випадку успішної дешифрації і перевірки підписів розшифровані пакети документів повинні бути підписані електронним підписом операціоніста і поміщені в електронну поштову скриньку клієнта. Після здійснення дешифрації і перевірки справжності підписів клієнта провести первісний контроль вірності заповнення розрахункових документів з боку клієнта, зіставити суму в документі з залишком коштів на рахунку, перевірити дотримання клієнтом діючих правил безготівкових розрахунків. Результатом цієї роботи є рішення операціоніста про прийом або відмову в прийомі розрахункових документів клієнта.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України ''Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Позивач наголосив, що не мав на меті зберігати кошти з метою захисту від інфляції та отримання прибутку (депозит тощо).

Позивач за допомогою цих коштів проводив свою господарську діяльність - розрахунку з контрагентами, тощо. Тобто, за допомогою цього поточного рахунку позивач забезпечував проведення своєї діяльності , як суб'єкт господарювання.

Законодавство України розмежовує види договорів які укладаються з банками, і види рахунків, які відкриваються банками для клієнтів. Згідно п.7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п.7.1.2).

Використання поточного рахунку позивачем повністю відповідає законодавству України, зокрема, ч. 2 ст. 341 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за якою для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Ст. 342 ГК України встановила, що суб'єкти господарювання відкривають рахунки для розрахунків у банках, а розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Загальновідомо, що сфера застосування готівкового обігу досить обмежена.

Ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У ч.3 цієї статті закріплено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У ст. 1089 ЦК України сказано, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно п.1.37 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність":

Розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Клієнт банку - будь-яка Фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження права Клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження такого права за рішенням суду, випадках підозри у фінансуванні тероризму і "відмиванні грошей" та інших випадках, передбачених законодавством.

Ця стаття відсилає до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за якою обмеження юридичних осіб у користуванні коштами, що знаходяться на рахунках банків, здійснюється виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або накладення арешту, в порядку встановленому законом. Зупинення видаткових операцій клієнтів банку здійснюється виключно в разі накладення арешту.

У ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" міститься обмеження щодо здійснення діяльності банку під час тимчасової адміністрації. Але ці обмеження не поширюються на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням банком господарської діяльності суб'єктів господарювання, і тому посилання банків на таку підставу є незаконним. П.1 ч.6 цієї ж статті визначено, що обмеження не поширюються за договорами банківського рахунку.

У ч. 5 ст. 341 ГК України передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Таким чином, суд зазначає наступне:

Грошові кошти в сумі 40 250,00 доларів США є власністю позивача, а не банку.

Позивач є саме Клієнтом банку, а не його вкладником чи іншим вигодонабувачем.

Правовий режим коштів на поточному рахунку має особливий статус на відміну від інших видів договорів та рахунків.

Клієнт не обмежений у праві розпоряджатись своїми коштами, крім випадків передбачених законодавством. Постанови державного виконавця чи рішення суду про арешт або про заборону користуватись позивачу коштами на своєму рахунку не існує, а тому Банк грубо порушує права свого Клієнта.

Грошові кошти на поточних рахунках банків не мають ознак строковості.

Це кошти, завдяки яким підприємство підтримує свою "життєдіяльність" і без яких може збанкрутувати. Знаючи про законність вимог позивача, відповідач неправомірно утримує ці кошти і повертати їх законному власнику не збирається.

Також суд наголошує, що аналіз ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказує на те, що цей Закон покликаний врегулювати відносини між вкладниками банку - виключно фізичними особами і органів, що представляють Державу, яка гарантує саме населенню повернення вкладів. З метою повернення вкладів людям був створений Фонд гарантування вкладів, який існує завдяки внескам банків. Адже найбільшим кредитором економіки є населення, яке за сприятливих умов "кредитує" банки. Разом з тим, визначення термінів у ст.2 Закону містить поняття, що за своїм змістом розраховані тільки на фізичних осіб.

Суд зазначає, що позивач ніякого вкладу у відповідача не мав.

Таким чином, Закон виключає з-під своєї дії тих клієнтів, яким банк надавав розрахунково-касове обслуговування.

Щодо природи договору банківського рахунку

Сам поточний (банківський) рахунок є законодавчо встановленим способом зберігання коштів клієнтів, а можливості такого рахунку є засобом розрахунків з підприємствами, бюджетом тощо.

Гроші, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому на підставі Договору № 20555 від 18.11.2014 належать позивачу.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу, то Основний Закон Держави має пріоритет у застосуванні перед ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ніхто і ніяким чином не має права позбавляти особу користуватись, розпоряджатись і володіти своєю власністю. Відтак, дії відповідача суперечать Конституції і є протиправними.

В ч.1 ст.321 ЦК України сказано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Крім того, надіслання розпорядження Клієнта на виконання платіжного доручення Банком є способом користування і володіння своїм майном.

За ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - ЗУ "Про банки і банківську діяльність"), клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Тобто, власники поточних (не депозитних, кредитних або інших) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до "відновлення фінансового становища банку", адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Зі змісту Глави 72 ЦК України, зокрема ст. 1066-1068 ЦК України, випливає, що за своєю суттю Договір банківського рахунку № 20555 від 18.11.2014 є договором про надання послуг. Відтак, зобов'язання Банку виконувати доручення Клієнта, включаючи розпорядження на переказ коштів, не є грошовим чи майновим зобов'язанням, бо клієнт доручає банку виконати операцію своїми коштами, а не коштами банку.

Тобто, предметом позову є зобов'язання відповідача надати послугу, а не сплатити гроші.

Таким чином, відповідач, як Банк, не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, а його зобов'язанням є лише послуга, надання якої відповідач взяв на себе.

За надання послуг відповідач отримував з позивача передбачену договором комісійну винагороду.

Також суд зазначає, що час розгляду справи в суді не впливає на обов'язок особи дотримуватись взятих на себе зобов'язань, які не були виконані вчасно, що підтверджується наступним.

Правовідносини, що виникли з договору, зобов'язують Банк здійснювати обслуговування Клієнта, а не передавати свої кошти чи майно. Встановлені ч. 5 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження не поширюються щодо обслуговування поточних операцій. Ці обмеження стосуються виключно кредиторів банку, вкладників (депозити тощо), примусового стягнення майна і коштів, що належить банку, грошових зобов'язань, штрафних санкцій тощо.

В той же час ч.6 цієї статті, навпаки, вказує про відсутність будь-яких обтяжень щодо договорів банківського рахунку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання узв'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, вимога позивача про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" виконати платіжні доручення товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз":

№6 від 16.01.15р. на 6 300 доларів США;

№7 від 22.01.15р. на 10 350 доларів США;

№8 від 23.01.15р. на 10 000 доларів США;

№9 від 26.01.15р. на 8 600 доларів США;

№10 від 27.01.15р. на 5 000 доларів США, щодо перерахування валютних коштів на користь GALILEO TEHNOLOGIES S.A. за контрактом № VC-СО-0208 від 18.11.2014, підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" задовольнити повністю.

2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) перерахувати кошти з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" (Рівненська обл., Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Енергетиків, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 33683252) № 26005002350156 на користь GALILEO TEHNOLOGIES S.A. за контрактом № VC-СО-0208 від 18.11.2014 згідно з платіжними дорученнями:

№6 від 16.01.15р. на 6 300 доларів США;

№7 від 22.01.15р. на 10 350 доларів США;

№8 від 23.01.15р. на 10 000 доларів США;

№9 від 26.01.15р. на 8 600 доларів США;

№10 від 27.01.15р. на 5 000 доларів США

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" (Рівненська обл., Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Енергетиків, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 33683252) 17 496(сімнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 67 коп. судового збору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 24.04.2015