Рішення

від 16.04.2015 по справі 910/7694/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015Справа №910/7694/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «РС Груп»

Про стягнення 62 826,89 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Маліхатко С.В. - по дов. № 10-2015 від 01.01.2015

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РС Груп» 62 826,89 грн., з яких: 56 098,93 грн. основного боргу, 2 804,94 грн. пені, 1 121,97 грн. штрафу, 716,94 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 084,11 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 180527/DО від 01.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.03.2015 порушено провадження у справі № 910/7694/15-г та призначено справу до розгляду на 16.04.2015.

Позивач в судовому засіданні 16.04.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 16.04.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.03.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Кіквідзе, 12, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.03.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.04.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 16.04.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РС Груп» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 180527/DО (далі - договір),

Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник передає у власність покупцю продукцію (далі - продукція) та/або послуги (далі - послуги) з урахуванням умов наведених у цьому договорі та до цього договору. Покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, наведених у цьому договорі та додатках до нього.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманої продукції повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 12.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 6 додатку 3 до договору належним підтвердженням передачі продукції постачальником та її прийняття покупцем є товарно-транспортна накладна, складена за формою постачальника чи інший еквівалентний документ засвідчений підписом представника покупця, зазначеного у довіреності або у відповідному акті.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач на виконання умов договору за видатковими накладними, які зазначені нижче, поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 56 098,93 грн.

№ ВН-3807053532 від 06.11.2013 на суму 10 707,65 грн.,

№ ВН-3807053582 від 07.11.2013 на суму 11 937,71 грн.,

№ ВН-3807053583 від 07.11.2013 на суму 17 872,39 грн.,

№ ВН-3807053643 від 08.11.2013 на суму 3 198,74 грн.,

№ ВН-3807053822 від 14.11.2013 на суму 1 600,03 грн.,

№ ВН-3807054042 від 25.11.2013 на суму 3 093,94 грн.,

№ ВН-3807054043 від 25.11.2013 на суму 4 520,20 грн.,

№ ВН-3807054084 від 25.11.2013 на суму 107,68 грн.,

№ ВН-3807054085 від 25.11.2013 на суму 3 060,59 грн.

Згідно з п. 4.1. договору вартість продукції та загальна вартість договору становить загальну суму усіх окремих замовлень закріплених в додатках до даного договору, що є його невід'ємними частинами. Порядок та строки оплати продукції та/або послуг вказуються у окремих додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1. додатку 2 до договору визначено, що 100% вартості обладнання за відповідним додатком мають бути перераховані постачальником протягом 30 календарних днів від дати видаткової накладної.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи наявний лист відповідача № 11 від 22.01.2014, в якому останній гарантував позивачу погасити заборгованість за відвантажений товар на суму 56 098,93 грн. до 02.02.2014.

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 56 098,93 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 56 098,93 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.1. договору у разі несвоєчасної сплати вартості партії продукції, або окремих її частин, постачальник має право зупинити відвантаження продукції покупцю незалежно від партії та стягнути пеню у розмірі 0,1% за кожен день затримки від несвоєчасно сплаченої суми за відповідну партію продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не більше 5% від розміру несвоєчасно сплаченої суми за відповідну партію продукції. Нарахування пені здійснюється по день фактичного виконання зобов'язання, за порушення якого застосовується пеня, що передбачена цим пунктом. У випадку зупинки відвантаження продукції з вищенаведених причин, до постачальника не застосовуються жодні штрафні та інші санкції (наведені в даному договорі та/або зазначені в законодавстві України), за порушення умов даного договору.

Згідно з п. 8.2. договору у разі затримки оплати на термін більше, ніж 30 днів, на вимогу постачальника покупець додатково сплачує постачальнику збитки, завдані простроченням оплати, заздалегідь оцінений сторонами розмір яких складає 2% від несвоєчасно оплаченої суми. Вказані збитки відшкодовуються понад та незалежно від сплати неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи при здійсненні позивачем розрахунку розміру пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ сума пені є більше ніж 5% від розміру несвоєчасно сплаченої суми.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті продукції відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками позивача становить 2 804,94 грн. (обмежений 5% від розміру несвоєчасно сплаченої суми).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 804,94 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки , матеріали справи свідчать, що прострочення оплати отриманої продукції мало місце понад тридцять днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1 121,97 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленої продукції, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 716,94 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 084,11 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 716,94 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 733,69 грн. - 3% річних.

В іншій частині нарахованих 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РС Груп» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12, код ЄДРПОУ 36147417) на Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» (03680, м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 21664678) 56 098 (п'ятдесят шість тисяч дев'яносто вісім) грн. 93 коп. основного боргу, 2 804 (дві тисячі вісімсот чотири) грн. 94 коп. пені, 1 121 (одна тисяча сто двадцять одна) грн. 97 коп. штрафу, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 94 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 69 коп. - 3% річних, 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.04.2015.

СуддяВ.В.Сівакова