Рішення

від 21.04.2015 по справі 922/901/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 922/901/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Харпромсервіс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-дент", м. Харків про стягнення 11 575,54 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шулатова І.С., довіреність б/н від 20.01.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Харпромсервіс" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-дент" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 13 418,18 грн. за договором поставки № 940 від 02.01.2012 р., з яких: основний борг в розмірі 8 164,50 грн., пеня в розмірі 603,06 грн., 3% річних в розмірі 538,45 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 071,04 грн. та штраф в розмірі 2 041,13 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх.№15623 від 20.04.2015 р.) повідомив суду про те, що додана до матеріалів справи видаткова накладна №260 від 10.09.2012 р. на суму 1 115,00 грн. не підписана відповідачем і не скріплена його печаткою (а.с. 25), у зв'язку з чим позивач зменшує розмір позовних вимог до 11 575,54 грн., з яких: основний борг в розмірі 7 049,5 грн., пеня в розмірі 519,88 грн., 3% річних в розмірі 458,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 785,49 грн. та штраф в розмірі 1 762,38 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, а також те, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглянув позовні вимоги у зменшеному розмірі - 11 575,54 грн., з яких: основний борг в розмірі 7 049,5 грн., пеня в розмірі 519,88 грн., 3% річних в розмірі 458,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 785,49 грн. та штраф в розмірі 1 762,38 грн.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не подав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 14.04.2015 р. було задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

02.01.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 940 (надалі - договір), відповідно до п.2.1. якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Згідно з п.2.2. договору асортимент та кількість товару, що підлягає поставці, визначається на підставі заявки відповідача та вказується у відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.4. договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару відповідачу.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач на виконання договору передав у власність відповідача товар на загальну суму 8 049,50 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками видатковими накладними: № 297 від 12.06.2012 р. на суму 3,00 грн., № 817 від 26.06.2012 р. на суму 847,20 грн., № 993 від 31.07.2012 р. на суму 650,00 грн., № 113 від 03.08.2012 р. на суму 955,00 грн., № 261 від 10.09.2012 р. на суму 405,00 грн., № 1089 від 27.12.2012 р. на суму 370,58 грн., № 1198 від 29.12.2012 р. на суму 810,00 грн., № 268 від 10.01.2013 р. на суму 1 246,16 грн., № 398 від 15.01.2013 р. на суму 1 178,78 грн., № 668 від 22.01.2013 р. на суму 73,78 грн. та № 871 від 28.01.2013 р. на суму 810,00 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.4. договору оплата товару здійснюється протягом 1 банківського дня після отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або внесення готівкових грошових коштів в касу позивача, або іншим, не забороненим законодавством України, шляхом.

При цьому за умовами п. 6.5. договору відповідачу може бути надана відстрочка платежу до 7-ми календарних днів з дня приймання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач оплатив товар частково на загальну суму 1 000,00 грн., з яких: повністю оплатив товар за видатковою накладною № 297 від 12.06.2012 на суму 3,00 грн. та за видатковою накладною № 817 від 26.06.2012 на суму 847,20 грн., а також частково оплатив вартість товару на суму 149,80 грн. за видатковою накладною № 993 від 31.07.2012 р. на суму 650,00 грн.

За умовами п. 9.4. договору позивач щоквартально здійснює звірку фінансових розрахунків з відповідачем. В разі відмови відповідача від звірки розрахунків, підписаний позивачем акт звірки надсилається відповідачу і в разі його не підписання відповідачем на протязі 10 днів з моменту отримання, вважається підписаним обома сторонами, тобто набуває юридичної сили.

22.01.2015 року позивач надіслав відповідачеві супровідний лист від 21.01.2015 р. б/н, в якому просив відповідача підписати та повернути позивачеві один екземпляр Акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2013 року та один екземпляр Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2015 року (а.с. 33-36). Проте, вищевказані Акти відповідач не повернув позивачеві.

28.01.2015 року позивач надіслав відповідачу претензію від 28.01.2015 р. за вих.№17/9-15 із вимогою до 05.02.2015 року погасити заборгованість за вищевказаними видатковими накладними в повному обсязі, в тому числі пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Проте, відповідач відповіді на дану претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 7 049,50 грн. (8 049,50 грн. - 1 000,00 грн. = 7 049,50 грн.).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не оспорено, не спростовано жодними доказами щодо її погашення, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 049,50 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами і такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За порушення строків оплати товару позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 519,88 грн., штраф в розмірі 1 762,38 грн., 3% річних в розмірі 458,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 785,49 грн.

Пунктом 3 частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.6. договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, відповідач зобов'язаний сплатити суму основного боргу, а також пеню у мірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення встановлених строків сплати товару більш ніж на п'ять календарних днів покупець сплачує позивачу неустойку у вигляді штрафу в розмірі 25 відсотків від суми заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в розмірі 519,88 грн. та штрафу в розмірі 1 762,38 грн. (7 049,50 х25%=1 762,38 грн.), суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 458,29 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

За результатами проведеного судом перерахунку суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 1 785,47 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 0,02 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 049,5 грн., пені в розмірі 519,88 грн., 3% річних в розмірі 458,29 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 785,47 грн. та штрафу в розмірі 1 762,38 грн. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 0,02 грн. слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн., суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Отже, у разі неподання до суду вищезазначених документів у господарського суду відсутні підстави для покладення зазначених сум на іншу сторону.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2015 р. між ТОВ "Адвокатська контора "Полекс" (виконавець) та позивачем (клієнт) було укладено договір б/н про надання правової допомоги, із змінами внесеними Додатковою угодою від 20.01.2015 р. до даного договору, яка є його невід'ємною частиною (а.с. 48-50).

За умовами п. п. 1.1.-2.2. Додаткової угоди від 20.01.2015 р. до договору б/н про надання правової допомоги від 20.01.2015 р. виконавець надає клієнту наступні юридичні послуги: збір необхідних доказів у справі, організація претензійно-позовної роботи, спрямованої на виконання договірних зобов'язань, забезпечення захисту майнових прав клієнта. Представництво клієнта у господарському суді Харківської області по справі за позовом ТОВ "Компанія Харпромсервіс" про стягнення заборгованості з ТОВ "Авто-дент" за договором поставки № 940. Орієнтовна вартість послуг за даною Угодою визначається сторонами у сумі 5 000,00 грн. (ПДВ не передбачений) та сплачується клієнтом в порядку та на умовах, передбачених договором. Юридичні послуги, виконання яких передбачено даною Додатковою угодою надає адвокат Полатай В.Ю., який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 982 від 03.10.2001 р. (а.с. 53).

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана адвокатом Полатай В.Ю.

Платіжним дорученням №345 від 09.02.2015 р. позивач перерахував на рахунок ТОВ "Адвокатська контора "Полекс" грошову суму в розмірі 5 000,00 грн., де у призначенні платежу зазначено: "за представництво інтересів у господарському суді Харківської області за позовом до ТОВ "Авто-дент" про стягнення заборгованості за договором №940 від 02.01.2012 р." (а.с. 52).

Отже, позивачем у відповідності до статті 33 ГПК України доведено надання адвокатом Полатай В.Ю. правової допомоги позивачеві та доведено оплату позивачем послуг адвоката на суму 5 000,00 грн.

За таких обставин суд вважає, що до складу судових витрат у даній справі слід включити судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У абз. 1 п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Беручи до уваги ту обставину, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 827,00 грн. та витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. в повному обсязі на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-дент" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 11, код ЄДРПОУ 33120586, п/р № 26005000078261 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Харпромсервіс" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, 17, код ЄДРПОУ 34333652, п/р 26000962504995 в ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО 334851) основний борг в розмірі 7 049,50 грн., пеню в розмірі 519,88 грн., 3% річних в розмірі 458,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 785,47 грн., штраф в розмірі 1 762,38 грн., судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 24.04.2015 р.

Суддя О.В. Макаренко