Рішення

від 22.04.2015 по справі 927/343/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

. Іменем України

РІШЕННЯ

22 квітня 2015 року Справа № 927/343/15

позивач: публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О.,

вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000

відповідач: дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія", вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівспецтехмонтаж ІНК"

вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000

предмет спору: про переведення заставленого права 3132293,59 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Шевченко О.М., довіреність №01/20-23 від 26.02.2015 року, представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О. подано позов, відповідно до якого позивач просить суд: 1) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №82 від 29.01.2009 року в розмірі 3132293,59 грн. (з яких: 1707606,56 грн. заборгованості по кредиту; 1424687,03 грн. заборгованості по сплаті відсотків по кредиту) перевести на ПАТ "Банк "Демарк" заставлене право, а саме: право вимоги коштів по договору №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року, укладеного між ТОВ "Чернігівспецмонтаж ІНК" та ДП НАК "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія" в сумі 5000000,00 грн. 2) зобов"язати відповідача передати ПАТ "Банк "Демарк" оригінали документів, які засвідчують право вимоги за договором №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року.

Ухвалою суду від 06.03.2015 року, судом відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівспецтехмонтаж ІНК" (вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000).

В судовому засіданні 17.03.2015 року представником позивача подано письмові уточнення позовних вимог стосовно зобов"язання відповідача передати ПАТ "Банк "Демарк" оригінали документів, які засвідчують право вимоги за договором №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року. Позивач посилаючись на ст.ст.509,512 Цивільного кодексу України вказує на те, що у разі задоволення позовних вимог щодо переведення на ПАТ "Банк "Демарк" заставленого права, а саме: права вимоги коштів по договору №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року, укладеного між ТОВ "Чернігівспецмонтаж ІНК" та ДП НАК "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія", відповідач повинен буде передати ПАТ "Банк "Демарк" оригінали документів, які засвідчують право вимоги за вищевказаним договором. Уточнення позивача фактично розцінено судом як письмові пояснення по справі та прийнято до розгляду.

Подані в судовому засіданні 14.04.2015 року додаткові пояснення позивача щодо уточнення позовних вимог були розцінені судом як зменшення позовних вимог в частині суми переведення заставленого права та конкретизація позовних вимог в частині передачі оригіналів документів, які засвідчують право вимоги за договором №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року, зі всіма додатками , первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення , а саме : акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрат, журнал господарських операцій підрядника, накладні на відпуск матеріалів, акти приймання-передачі давальницьких матеріалів , акти про використання давальницьких матеріалів, акти приймання-передачі залишків невикористаних матеріалів , наряди на відрядну роботу, а також первинні бухгалтерські документи , які підтверджують оплату за вищевказаним договором - меморіальні ордери. платіжні доручення, чеки тощо; крім цього, за наявності - рішення судів , пов»язаних з виконанням договору № 36 від 15.07.2010р. та виконавчі документи за такими рішеннями.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2015 року надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надійшло.

В судовому засіданні 22.04.2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Суд вжив всіх заходів щодо попередження відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень відповідачу - № 1400028243858 від 06.03.2015р., № 1400028281317 від 17.03.2015р., № 1400028529823 від 27.03.2015р., № 1400028648245 від 14.04.2015р., третій особі - № 1400028340950 від 06.03.2015р., № 1400028278308 від 17.03.2015р., № 1400028531810 від 27.03.2015р., але жодного разу ні представники відповідача, ні третьої особи в судове засідання не з»явились, пояснень по справі не надали.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Ухвалою суду від 14.04.2015 року відповідач та третя особа були повідомлені, що нез"явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що суд неодноразово відкладав розгляд даної справи, спливає строк розгляду справи, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, а тому господарський суд вважає за можливим прийняти рішення по даній справі за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.07.2012 року по справі № 5028/10/39/2012 за позовом: публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія" про стягнення 2500000,00грн. заборгованості по кредиту, 15235,00грн. заборгованості по процентах нарахованих та несплачених за період з 01.04.12р. по 30.04.12р. включно, 58401,64 грн. пені за період з 27.03.12р. по 22.05.12р. включно, а всього 2573636,64 грн., згідно кредитного договору № 82 від 29.01.2009р. та договорів про внесення змін до нього, яке набрало законної сили, було встановлено наступне:

29.01.2009р. між відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк" та дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія" був укладений кредитний договір № 82 про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до п. 1.2. Статуту публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" перереєстрованого в новій редакції 05.11.2009р., банк є правонаступником усіх прав і обов"язків Комерційного акціонерного банку "Демарк", утвореного у формі Відкритого акціонерного товариства за рішенням загальних зборів акціонерів шляхом реорганізації закритого акціонерного товариства КАБ "Демарк". Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 29.09.2009р. Відкрите акціонерне товариство "Банк "Демарк" перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк", який є правонаступником всіх прав і обов"язків Відкритого акціонерного товариства "Банк"Демарк".

Договорами № 1 від 01.09.2009 року, №2 від 01.10.2009 року, № 3 від 30.10.2009 року, № 4 від 27.01.2010 року, № 5 від 30.07.2010 року, №6 від 18.01.2011 року, № 7 від 22.07.2011 року, №8 від 23.01.2012 року про внесення змін до кредитного договору № 82 від 29.01.2009р., були внесені зміни до кредитного договору № 82 від 29.01.2009р.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору в редакції Договору № 8 від 23.01.2012р. про внесення змін до кредитного договору № 82 від 29.01.2009р. з договорами № 1 від 01.09.2009р., № 2 від 01.10.2009р., № 3 від 30.10.2009р., № 4 від 27.01.2010р., № 5 від 30.07.2010р., № 6 від 18.01.2011р., № 7 від 22.07.2011р., відповідно до положень та умов цього договору банк надає відповідачу (позичальнику) кредит в сумі - 2500000,00 грн., строком по 26 березня 2012 року.

Згідно п. 3.4.1. кредитного договору в редакції Договору № 8 від 23.01.2012р. про внесення змін до кредитного договору № 82 від 29.01.09р. з договорами № 1 від 01.09.09р., № 2 від 01.10.09р., № 3 від 30.10.09р., № 4 від 27.01.10р., № 5 від 30.07.10р., № 6 від 18.01.11р., № 7 від 22.07.11р., відповідач (позичальник) зобов'язаний погасити кредит у строк по 26 березня 2012 року, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача. Строки передбачені цим Договором, є обов"язковими для відповідача (позичальника).

Відповідно до п. 3.5.1 Кредитного договору в редакції Договору № 3 від 30.10.2009р. про внесення змін до кредитного договору № 82 від 29.01.2009р. з договорами № 1 від 01.09.2009р., № 2 від 01.10.2009р., №3 від 30.10.2009 року, відповідач (позичальник) за користування кредитом сплачуватиме позивачу (банку) відсотки у розмірі 26% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків.

Згідно п. 7.3. Кредитного договору, у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.4.1 цього Договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі відповідач (позичальник) сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 35% річних.

Судом також встановлено факт надання банком кредиту позичальнику в сумі 2500000,00 грн., строком по 26.03.2012 року, відповідно до п. 3.1. кредитного договору, в редакції Договору № 8 від 23.01.2012р. про внесення змін до кредитного договору № 82 від 29.01.2009р. з договорами № 1 від 01.09.2009р., № 2 від 01.10.2009р., № 3 від 30.10.2009р., № 4 від 27.01.2010р., № 5 від 30.07.2010р., № 6 від 18.01.2011р., № 7 від 22.07.2011р., факт погашення заборгованості відповідачем по кредиту в сумі 5160,00 грн. та по процентах в сумі 15235,00 грн. за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. до порушення провадження у справі (до 29.05.2012р.), що є наслідком відмови у позові в цій частині; факт погашення відповідачем 30.05.2012 року (після порушення провадження у справі 29.05.2012 року) заборгованості по кредиту в сумі 3180,00 грн., у зв»язку з чим провадження у справі в цій частині припинено за відсутністю предмету спору; а також факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 82 від 29.01.2009 року та додаткових угод до нього, щодо сплати заборгованості по кредиту та пені за порушення строку сплати кредиту, відповідно було стягнуто з відповідача 2491660,00 грн. заборгованості по кредиту; 58401,64 грн. пені за порушення строку сплати кредиту за період з 27.03.2012 року по 22.05.2012 року; 51066,10 грн. судового збору; провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 3180,00 грн. припинено; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково виконав рішення суду по справі №5028/10/39/2012 року та сплатив частину основного боргу по кредиту в сумі 784053,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №825 (#71502813) від 15.10.2012 року на суму 734053,44 грн. та № 403 (#72998720), призначення платежу: часткове погашення простроченого кредиту по дог.№82 від 29.01.2009р., копії яких додано до матеріалів справи (а.с.51). Заборгованість по простроченому кредиту становить 1707606,56 грн. (2491660,00 грн. (присуджено до стягнення рішенням суду від 12.07.2012 року) - 734053,44 грн. (часткова оплата до розстрочення рішення суду) - 50000,00 грн. (часткова оплата після розстрочення ухвалою суду від 25.10.2012 року).

Відповідно до довідки Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції №04-14/419 від 20.03.2015 року, наказ господарського суду Чернігівської області від 27.08.2012 року по справі № 5028/10/39/2012 року, виконавче провадження з примусового виконання якого приєднано до зведеного виконавчого провадження №35А/1 (№ за ЄДРВП:26732221, дата об»єднання виконавчих проваджень у зведене 09.02.2011 року), станом на 20.03.2015 року не виконано (а.с.111-112).

Відповідно до ст.ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3.5.1. кредитного договору №82 від 29.01.2009р. в редакції договору № 3 від 30.10.2009р. про внесення змін до кредитного договору №82 від 29.01.2009р. з договорами №1 від 01.09.2009р., №2 від 01.10.2009р., відповідач (позичальник) за користування кредитом сплачуватиме позивачу (банку) відсотки у розмірі 26% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

В статті 1 «терміни» кредитного договору №82 від 29.01.2009 року визначено, що період нарахування відсотків означає початковий період, що розпочинається з дня надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, за який нараховуються відсотки. Будь-який наступний період нарахування відсотків в подальшому - є кожний календарний місяць та до дати повного погашення заборгованості за кредитом.

Згідно п. 7.3. кредитного договору №82 від 29.01.2009 року, у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.4.1. цього договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі відповідач (позичальник) сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 35% річних.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.37-39), нараховані проценти за період з 29.01.2009 року по 30.09.2012 року були сплачені позичальником в повній сумі.

Оскільки основна заборгованість за кредитом, з моменту винесення рішення господарського суду Чернігівської області від 12.07.2012 року по справі №5028/10/39/2012 сплачувалась частково (згідно платіжного доручення №825 (#71502813) від 15.10.2012 року - 734053,44 грн. та згідно платіжного доручення №403 (#72998720) від 13.12.2012 року - 50000,00 грн., призначення платежу: часткове погашення простроченого кредиту по дог.№82 від 29.01.2009р. (а.с.51), але на даний час повністю не сплачена та становить 1707606,56 грн., позивачем, відповідно до п. 7.3. кредитного договору №82 від 29.01.2009 року, обґрунтовано нараховано відповідачу відсотки за користування кредитом за період з 01.10.2012 року по 28.01.2015 року, на загальну суму 1424687,03 грн.

В забезпечення виконання вимог, що випливають з кредитного договору № 82 від 29.01.2009 року з договорами про внесення змін до цього договору № 1 від 01.09.2009 року, №2 від 01.10.2009 року, № 3 від 30.10.2009 року, № 4 від 27.01.2010 року, № 5 від 30.07.2010 року, 30.07.2010р., між заставодавцем (відповідачем) та заставодержателем (позивачем) було укладено договір застави № 82/2.

У відповідності до п.1.1 договору застави № 82/2 від 30.07.2010р., заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 82 від 29.01.2009 року з договорами про внесення змін до цього договору № 1 від 01.09.2009 року, №2 від 01.10.2009 року, № 3 від 30.10.2009 року, № 4 від 27.01.2010 року, № 5 від 30.07.2010 року, 30.07.2010р., укладеного між заставодавцем та заставодержателем відповідно до якого заставодержатель при виконанні заставодавцем певних його умов, надає заставодавцю кредит в сумі 2500000 грн. на визначених кредитним договором умовах, строком по 24 січня 2011р.

Частиною 1 ст. 576 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За приписами статті 190 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майнові права визначаються як будь-які права, пов'язані з майном.

Таким чином, наведені правові акти застосовують поняття "майнові права" які відмінні від поняття "майно", проте майнові права (як і майно) є відчужуваними.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про заставу», заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.

Відповідно до п. 1.2. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, заставодавець з метою забезпечення викладених в кредитному договорі зобов»язань заставляє майнові права, які є предметом застави за цим договором, а саме: право вимоги коштів по договору №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року з додатками №№1-6 до цього договору, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівспецмонтаж ІНК» та ДП НАК «Надра України «Чернігівнафтогазгеологія», в сумі 5000000,00 грн. За домовленістю сторін загальна вартість предмету застави на дату підписання цього договору становить 5000000,00 грн. Заставодавець з моменту прострочки виконання заставодавцем зобов»язань по кредитному договору та в інших випадках порушення заставодавцем зобов»язань по кредитному договору та заставодавцем по цьому договору, уступає заставодержателю право вимоги коштів з вказаного вище договору.

Як вбачається із матеріалів справи, дійсно 15 липня 2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівспецмонтаж ІНК» та ДП НАК «Надра України «Чернігівнафтогазгеологія», було укладено договір № 36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року з додатками №№1-6 до цього договору. Копія вказаного договору та додатки до нього додані до матеріалів справи (а.с. 28-36, а.с. 116-123) .

Відповідно до п.2.1. цього договору, Замовник (ТОВ «Чернігівспецмонтаж ІНК») доручає, а виконавець (відповідач) зобов»язується вчасно і якісно виконати роботи по будівництву пошукової свердловини № 1 Чернецької площі. Згідно додатків № 1 та № 6 вартість робіт сторонами визначена в сумі 8129892 грн.

Договором №1 від 18.01.2011 року до договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, п.1.1. договору застави викладено в наступній редакції: заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №82 від 29.01.2009 року з договорами про внесення внесення змін до цього договору № 1 від 01.09.2009 року, №2 від 01.10.2009 року, № 3 від 30.10.2009 року, № 4 від 27.01.2010 року, № 5 від 30.07.2010 року, №6 від 18.01.2011 року, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, відповідно до якого заставодержатель при виконанні заставодавцем певних його умов, надає заставодавцю кредит і сумі - 2500000,00 грн. на визначених кредитним договором умовах, строком по 22.07.2011 року.

Договором №2 від 22.07.2011 року до договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, п.1.1. договору застави викладено в наступній редакції: заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №82 від 29.01.2009 року з договорами про внесення внесення змін до цього договору № 1 від 01.09.2009 року, №2 від 01.10.2009 року, № 3 від 30.10.2009 року, № 4 від 27.01.2010 року, № 5 від 30.07.2010 року, №6 від 18.01.2011 року, №7 від 22.07.2011 року, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, відповідно до якого заставодержатель при виконанні заставодавцем певних його умов, надає заставодавцю кредит і сумі - 2500000,00 грн. на визначених кредитним договором умовах, строком по 22.01.2012 року.

Договором №3 від 23.01.2012 року до договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, п.1.1. договору застави викладено в наступній редакції: заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №82 від 29.01.2009 року з договорами про внесення внесення змін до цього договору № 1 від 01.09.2009 року, №2 від 01.10.2009 року, № 3 від 30.10.2009 року, № 4 від 27.01.2010 року, № 5 від 30.07.2010 року, №6 від 18.01.2011 року, №7 від 22.07.2011 року, №8 від 23.01.2012 року, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, відповідно до якого заставодержатель при виконанні заставодавцем певних його умов, надає заставодавцю кредит і сумі - 2500000,00 грн. на визначених кредитним договором умовах, строком по 26.03.2012 року.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Аналогічна позиція викладена в ч.1 ст. 4 Закону України «Про заставу».

Статтею 51 Закону України «Про заставу» передбачено, що при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право: незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону; вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право; в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

Пунктом 1.4. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання заставодавцем відповідних положень кредитного договору та/або невиконання відповідних положень цього договору, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Відповідно до п. 2.1.2. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем своїх зобов»язань за кредитним та цим договорами (в тому числі і сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до кредитного договору) здійснити погашення заборгованості за рахунок коштів, які будуть надходити по договору №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року з додатками №№1-6 до цього договору, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівспецмонтаж ІНК» та ДП НАК «Надра України «Чернігівнафтогазгеологія».

Заставодержатель, відповідно до п. 2.1.3. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, має право звернути стягнення на предмет застави або його частину згідно з чинним законодавством України та цим договором у випадку, зокрема, якщо в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов»язання (в тому числі і по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійсненні відповідно до кредитного договору), забезпеченого заставою згідно з цим договором, воно не буде виконано.

Пунктом 2.1.5. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року сторони погодили, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити вимоги, визначені у цьому договорі, в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, пеню, необхідні витрати на звернення стягнення та реалізацію майнових прав; відповідно до п. 2.1.6. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - реалізувати його відповідно до цього договору; відповідно до п.2.1.8. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов»язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив свої зобов»язання, передбачені кредитним та цим договором.

Заставодержатель зобов»язаний, згідно п.2.3.7. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, з моменту прострочки виконання заставодавцем зобов»язань по кредитному договору та в інших випадках порушення заставодавцем зобов»язань по кредитному та по цьому договору, уступити заставодержателю право вимоги коштів по договору №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року з додатками №№1-6 до цього договору, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівспецмонтаж ІНК» та ДП НАК «Надра України «Чернігівнафтогазгеологія».

Право застави припиняється задоволенням заставодавцем у повному обсязі вимог заставодержателя, забезпечених заставою за цим договором (п. 3.2. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року).

Згідно п.п.4.1.-4.3. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року, право вимоги на предмет застави переходить до заставодержателя з моменту невиконання заставодавцем своїх зобов»язань за кредитним та цим договорами (в тому числі і по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до кредитного договору).

Право звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог, що випливають з кредитного договору, виникає у заставодержателя у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов»язань за кредитним договором, у тому числі коли прострочення чергового платежу (в тому числі по сплаті відсотків), перевищує 5 календарних днів та в інших випадках, передбачених винним законодавством, цим договором та кредитним договором.

Звернення стягнення на предмет застави або відповідну його частину здійснюється шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, або будь-яким способом, якого зажадає заставодержатель.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", 02.08.2010 року за №10098458 було зареєстровано в Державному реєстрі запис 3 забезпечувальне приватне обтяження - майнові права по договору №36 від 15.07.2010 року на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі з додатками №№1-6, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівспецмонтаж ІНК» та ДП НАК «Надра України «Чернігівнафтогазгеологія» (предмет застави згідно п. 1.2. договору застави №82/2 від 30.07.2010 року), що підтверджується наданим позивачем витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 46252889 (а.с.52-54).

Статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 29.01.2015р. звернення стягнення, що підтверджується наданим банком витягом за № 46212792 від 29.01.2015 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Із наданого позивачем витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 46252889 станом на 03.02.2015р., вбачається, що 09.02.2010 року за №9502615 (запис 1) було зареєстровано арешт рухомого майна боржника на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції № 17251230 від 08.02.2010 року; 18.02.2010 року за №9535700 (запис 2) було зареєстровано арешт рухомого майна боржника на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції № 17504254 від 18.02.2010 року; 16.06.2011р. за № 11293754 (запис 4) зареєстровано податкова застава Роменською МДПІ в Сумській області; 06.09.2012 року за №129557267 (запис 5) зареєстровано арешт рухомого майна боржника на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції № 34106673/1 від 06.09.2012 року; 12.04.2013 року за №13630524 (запис 6) зареєстровано арешт рухомого майна боржника на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відділу Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції № 35218346 від 12.04.2013 року; 29.04.2013 за №13660734 (запис 7) зареєстровано арешт рухомого майна боржника на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відділу Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції б/н від 26.04.2013 року; 19.06.2013 року за №13750767 (запис 8) зареєстровано арешт рухомого майна боржника на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції № 26732221/1 від 19.06.2013 року; 31.07.2013 року за №13824712 (запис 13) ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області зареєстрована податкова застава; 23.01.2014 року за №14136835 (запис 14) ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області зареєстрована податкова застава.

Позивачем, відповідно до ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" 29.01.2015 року було направлено іншим обтяжувачам, а саме: Деснянському відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції; відділу Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції; ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області та 12.03.2015р. Романській МДПІ повідомлення про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Факт направлення повідомлень підтверджується доданими до матеріалів справи копіями цих повідомлень №27933043; №03241614 та №01989589 від 29.01.2015 року, списком згрупованих поштових відправлень від 12.03.2015р., копії яких додано до матеріалів справи (а.с.68,69,94).

Інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, своїм правом не скористались, і свої вимоги не заявили.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.

Оскільки обтяження по першому запису було терміном дії до 09.02.2015р., по другому запису до 18.02.215р., і обтяжувачами не було зареєстровано звернення стягнення на предмет обтяження, а всі інші обтяження були зареєстровані після реєстрації позивачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна забезпечувального приватного обтяження на предмет застави - майнові права по договору №36 від 15.07.2010 року на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі з додатками №№1-6, то відповідно до ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" він має вищий пріоритет, тобто переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на зареєстроване обтяження, в даному випадку майнові права.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч.2 ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не було виконано.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про заставу», при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Враховуючи вищевикладене та оскільки матеріалами справи підтверджується пріоритетне право обтяжувача (позивача) на зареєстроване обтяження - майнові права по договору №36 від 15.07.2010 року на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі з додатками №№1-6, суд доходить висновку , що позовні вимоги позивача щодо переведення заставного права - права вимоги коштів по договору №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівспецтехмонтаж ІНК", вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 36045575, відомості про банківські реквізити відсутні) та дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія", вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 01431535, відомості про банківські реквізити відсутні) в сумі 3132293 грн. 59 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №82 від 29.01.2009 року в розмірі: 1707606,56 грн. заборгованості за тілом кредиту; 1424687,03 грн. заборгованості по сплаті відсотків за кредитом, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено у яких випадках кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо переведення на нього заставного права - права вимоги коштів по договору №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівспецтехмонтаж ІНК та дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія» в сумі 3132293 грн. 59 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №82 від 29.01.2009 року в розмірі: 1707606,56 грн. заборгованості за тілом кредиту; 1424687,03 грн. заборгованості по сплаті відсотків за кредитом, то відповідно відбулась заміна кредитора за договором №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року .

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Також ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, відповідач зобов»язаний передати позивачу документи, які засвідчують право вимоги коштів за договором №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівспецтехмонтаж ІНК та дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія».

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо витребування документів підлягають задоволенню в частині передачі відповідачем позивачу оригіналів документів, які засвідчують право вимоги за договором №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року, а саме: акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрат, накладні на відпуск матеріалів, акти приймання-передачі давальницьких матеріалів, акти про використання давальницьких матеріалів, акти приймання-передачі залишків невикористаних матеріалів, наряди на відрядну роботу, платіжні доручення, які підтверджують здійснення оплати за договором №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року.

Вимоги позивача щодо витребування документів: журналу господарських операцій підрядника, меморіальних ордерів, чеків та за наявності - рішення судів, пов»язаних з виконанням договору № 36 від 15.07.2010р. та виконавчі документи за такими рішеннями, задоволенню не підлягають, оскільки оригінал журналу господарських операцій підрядника є власністю позивача і не може бути переданий іншій особі.

У відповідності до п.7.1 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою НБУ № 21.01.2004 № 22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, розрахункові чеки (далі в цій главі - чеки) використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги).

Меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України; (ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні).

Рішення судів, пов»язаних з виконанням договору № 36 від 15.07.2010р. та виконавчі документи за такими рішеннями, не є документами, які засвідчують права, що передаються.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено переліки способів захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже, вибраний позивачем спосіб захисту не протирічить ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Пунктом 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

В поданій позовній заяві об"єднані позовні вимоги майнового характеру: про переведення заставлених майнових прав та немайнового характеру: про зобов»язання передати оригінали документів.

Відповідно до п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п.1 та п.2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір з позовних вимог майнового характеру сплачується в розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, а з вимог немайнового характеру в розмірі мінімальної заробітної плати, яка визначається станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Отже, у відповідності до норм Закону України "Про судовий збір", з позовних вимог майнового характеру щодо переведення заставного права на суму 3132293 грн. 59 коп. судовий збір буде становити 62645 грн. 87 коп. та із вимог немайнового характеру 1218 грн.

Частиною 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету судовий збір з вимог майнового характеру в розмірі 62645 грн. 87 коп. та з вимог немайнового характеру в сумі 1218 грн., всього на загальну суму 63863 грн.87 коп..

Керуючись ст. ст. 525, 526, 572, 576, 589, 1048, 1049 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст.1,4,19,20,23,49,51 Закону України «Про заставу», ст.ст. 11,12,14,22,24,25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 35, 49, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Перевести на публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк", вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000 (ідентифікаційний код 19357516, відомості про банківські реквізити відсутні, МФО 353575) заставлене право - право вимоги коштів по договору №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівспецтехмонтаж ІНК", вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 36045575, відомості про банківські реквізити відсутні) та дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія", вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 01431535, відомості про банківські реквізити відсутні) в сумі 3132293 грн. 59 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №82 від 29.01.2009 року в розмірі: 1707606,56 грн. заборгованості за тілом кредиту; 1424687,03 грн. заборгованості по сплаті відсотків за кредитом.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Зобов'язати дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія", вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 01431535, відомості про банківські реквізити відсутні) передати публічному акціонерному товариству "Банк "Демарк", вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000 (ідентифікаційний код 19357516, відомості про банківські реквізити відсутні, МФО 353575) оригінали документів, які засвідчують право вимоги за договором №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року, а саме: акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрат, накладні на відпуск матеріалів, акти приймання-передачі давальницьких матеріалів, акти про використання давальницьких матеріалів, акти приймання-передачі залишків невикористаних матеріалів, наряди на відрядну роботу, платіжні доручення, які підтверджують здійснення оплати за договором №36 на виконання робіт по будівництву пошукової свердловини №1 Чернецької площі від 15.07.2010 року.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Стягнути з дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія", вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 01431535, відомості про банківські реквізити відсутні) в доход державного бюджету (рахунок №31217206783002, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернігівській області, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) 63863 грн. 87 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 24.04.2015 року.

Суддя Л.М. Лавриненко