Постанова

від 22.04.2015 по справі 910/28870/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа№ 910/28870/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Власова Ю.Л.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Сич О.В. - керівник;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Полікім"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 року

у справі № 910/28870/14 (Ярмак О.М.)

за позовом Малого приватного підприємства "Схід"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Полікім"

про стягнення 82467,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Схід" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Полікім" про стягнення 82467,24 грн. з яких 75375,00 грн. основний борг за поставлений товар по договору № 010714-37 від 25.06.2014 року, 5265,24 грн. пеня за прострочення виконання зобов'язання та 1827,00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 910/28870/14 (Ярмак О.М.) позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Полікім" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішені суду, обставинам справи та у зв'язку з порушенням норм матеріального права при ухвалені рішення.

Апелянт в обґрунтування своєї скарги зазначає, що обумовлену договором продукцію не отримував від позивача та не підписував видаткової накладної та акту приймання-передачі товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Власова Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.04.2015 року.

Представник відповідача, у судове засідання, що відбулось 22.04.2015 року, не з'явився та згідно з поданим до суду 21.04.2015 року клопотанням, просить суд перенести розгляд справи у зв'язку з його хворобою та неможливістю особисто взяти участь у розгляді справи та надати підтверджуючі документи (лікарняний лист).

Також, просить суд взяти до уваги той факт, що підприємство «Полікім» з грудня 2014 року виробничою діяльністю не займається і тому надіслати іншого представника можливості не має.

Клопотання відповідача про перенесення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що, по-перше, обставини, викладенні в клопотанні позивача про перенесення розгляду справи, жодним чином не підтверджені, та по-друге, викладені відповідачем обставини не є поважними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості належним чином підготувати будь які додаткові обґрунтовання апеляційна скарга, як на стадії підготовки та подання апеляційної скарги до суду.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

25.06.2014 року МПП "Схід" (постачальник) та ТОВ "Підприємство "Полікім" (покупець) було укладено договір поставки № 010714-37, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені строки (вказані в щомісячних заявках) покупцеві товар черевики білі з білою поліуретановою підошвою (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору), згідно якої сторони обумовили найменування продукції, одиницю виміру, кількість , ціну та суму.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, зазначаються у рахунку-фактурі, що є невід'ємним додатком договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, покупець зобов'язується здійснювати оплату за товар, як визначено умовами договору.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що покупець отримує товар з відстрочкою платежу в термін 45 днів з дня отримання товару.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 75375,00 грн. заборгованості - основного боргу за поставлений товар по договору № 010714-37 від 25.06.2014 року та 5265,24 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 010714-37 від 25.06.2014 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідач, у суді першої інстанції, факт отримання вказаного товару на спірну суму по договору поставки № 010714 від 25.06.2014 року заперечує, вказує про відсутність господарських відносин з позивачем у 2014 року

Проте, як вірно встановлено місцевим судом, договір та специфікація зі сторони відповідача підписані директором Правдіною Т.В. та скріплені печаткою підприємства - ТОВ "Полікім".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно із ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами укладений договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, зокрема, відповідно до договору поставки № 010714 від 25.06.2014 року було передано відповідачу товар на загальну суму 75375,00 грн.: 1500 пар черевики білі на поліуретановій підошві та 15 пар тапочки жіночі білі, що підтверджується видатковою накладною № 69 від 01.07.2014 року, виставленим рахунком на оплату № 16 від 01.07.2014 року.

Як вбачається з матеріалів спрви, доказів оплати відповідачем суми 75375,00 грн. боргу, в тому числі в установлені строки, суду не надано.

Доводи апелянта стосовно того, що обумовлену договором продукцію не отримував від позивача та не підписував видаткової накладної та акту приймання-передачі товару, не приймаються судом до уваги, оскільки договір було підписано уповноваженим представником відповідача та скріплено печаткою підприємства. Доказів розірвання вказаного договору чи визнання його недійсним суду не надано.

Твердження відповідача, стовно того, що товар ним не отримувався, судом не приймаються, оскільки у матеріалах справи наявний лист Головно управління Міндоходів у Хмельницькій області від 10.02.2015 р. № 2920/10/15-1, у якому зазначається, ТОВ "Підприємство "Полікім" сформовано податковий кредит по МПП "Схід" в сумі 12,6 тис. грн. за 07.2014 року, а податкова накладна №1 від 01.07.2014 року на загальну суму 75,4 тис. грн., в т.ч. ПДВ 12,6 тис. грн., включена ТОВ "Підприємство "Полікім" в реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 року та до складу податкового кредиту вересня 2014 року

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, реєстрація відповідачем податкової накладної № 1 від 01.07.2014 року та включення її до податкового кредиту підтверджує те, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з проводу поставки продукції та позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 75375,00 грн., а відповідачем прийнято відповідний товар.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи, лист № 041/5-16-16/1416 від 13.03.2015 року ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАК "Енергоатом", в якому ВП "Рівненська АЕС" у відповідь на лист позивача № 14 від 09.02.2015 року надало інформацію, що між ВП "Рівненська АЕС" та ТОВ "Підприємство "Полікім" був заключний договір на поставку спецвзуття білого № 771 від 19.05.2014 року, згідно з яким виконані зобов'язання щодо поставки ТМЦ: 01.07.2014 року поставлені черевики білі 1260 пар та тапочки білі 15 пар, 07.07.2014 - черевики білі 240 пар.

Відповідачем вказані вище докази не спростовані. У відзиві, поданому до суду 25.02.15, відповідач зазначив, що проти позову заперечує, в зв'язку з тим, що не мав з позивачем жодних господарських відносин у 2014 році, що не відповідає дійсності.

Несплата відповідачем вартості товару по договору поставки № 010714 від 25.06.2014 року є порушенням договірних зобов'язань та вимог ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 75375,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось, пунктом 9.2 договору № 010714-37 від 25.06.2014 року визначено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором поставки № 010714-37 від 25.06.2014 року, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню за 102 дні прострочення у період з 16.08.2014 року по 25.11.2014 рік в сумі 5265,24 грн.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову до суду першої інстанції не надав, стверджувань позивача належними доказами не спростував.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком суми боргу у розмірі 5265,24 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на викладене позовні вимоги Малого приватного підприємства "Схід" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2015 року у справі № 910/28870/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Полікім", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Полікім" на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2015 року у справі № 910/28870/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Полікім" на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2015 року у справі № 910/28870/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 року у справі № 910/28870/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/28870/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Ю.Л. Власов