Постанова

від 23.04.2015 по справі 910/20849/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 910/20849/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.,

за участю представників:

позивача: Козленко О.В. дов. №Д-909 від 18.07.2014

відповідача-1: Воробйової Є.С. дов. б/н віфд 02.03.2015

відповідача-2: Матюшка В.В. дов. б/н від 13.01.2015

скаржника: Брагінського П.О. дов. №02/2015 від 05.01.2015

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014

у справі № 910/20849/13 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Неос Банк")

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті груп"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 (судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Чорна Л.В.), позов Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.03.2011 зареєстрований за реєстровим №718, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент груп" щодо групи нежилих приміщень.

Судові рішення мотивовані тим, що спірний договір укладений між відповідачами всупереч вимогам Закону України "Про іпотеку".

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що на час розгляду справи, майно, яке було предметом спірного договору, було власністю скаржника, однак останнього не було залучено до участі у справі, тобто оскаржені судові рішення стосуються прав та обов'язків заявника.

У наданих відзиві та поясненнях відповідачі у справі підтримали вимоги касаційної скарги.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

22.01.2008 між АБ "АВТОЗАЗБАНК" і ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір № 002-4/2008, за яким Банк відкриває ОСОБА_6 кредитну лінію на поточні потреби в сумі 16000000,00 (шістнадцять мільйонів)грн. строком з 22.01.2008 до 19.01.2018 зі сплатою 19% річних.

Крім того, 22.01.2008 між Банком та ОСОБА_6 було укладено Іпотечний договір для забезпечення зобов'язань по вказаному вище кредитному договору та надано за цим договором в іпотеку нерухоме майно, що належало іпотекодавцю - ОСОБА_6, а саме: групу приміщень №97, групу приміщень №100, групу приміщень №103 в літ. А по АДРЕСА_1 загальною площею 730,40кв.м.

В подальшому, Акціонерний банк "АВТОЗАЗБАНК" був реорганізований у Відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру", правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру", що підтверджується протоколами від 19.11.2008 №39, від 28.04.2010 №41 і витягом зі Статуту ПАТ "Банк Кіпру", погодженим Національним Банком України 11.05.2012. Як встановлено апеляційним господарським судом, правонаступником ПАТ "Банк Кіпру" є Публічне акціонерне товариство "Неос Банк".

Без згоди Банку ОСОБА_6 розпочав реконструкцію іпотечного майна, і після закінчення будівельних робіт звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом про визнання за ним права власності на новостворене нерухоме майно.

23.02.2009 рішенням Святошинського районного суду м.Києва у справі №2-873/09 позов ОСОБА_6 задоволено частково, визнано за ОСОБА_6 право власності на групу приміщень №172 заг. пл. 366,0кв.м. та групу приміщень №173 загальною площею 368,0кв.м. по вул.Татарська, буд.6 у м.Києві, що були виділені з іпотечного майна, та визнано за ОСОБА_6 право власності на групу приміщень №105 загальною площею 234,0кв.м., групу приміщень №106 загальною площею 269,0кв.м. та групу приміщень №107 загальною площею 249,0 кв.м. по АДРЕСА_1.

На підставі рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23.02.2009 ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на групи нежилих приміщень №№105, 106, 107, що фактично були виділені з груп нежилих приміщень №№ 97, 100, 103 за адресою: АДРЕСА_1, які перебували в іпотеці ПАТ "Банк Кіпру".

Водночас, позивач, не погоджуючись з прийнятим рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009, оскаржив його в апеляційному порядку.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 03.11.2011 апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кіпру" було задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 скасовано в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_6 права власності на групи нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (літ. "А"), а саме: №№168, 169, 172, 173, як на окремі об'єкти нерухомого майна, а також про визнання за ОСОБА_6 права власності на групи нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. "А"), а саме: №№97, 107, 100, 105, 103, 106, як на окремі об'єкти нерухомого майна. При чому, групи приміщень №№97, 100, 103 вже мали нові техніко-економічні показники зі зменшеними площами, за рахунок яких були виділені групи нежилих приміщень №№ 105, 106, 107.

Проте, після ухвалення рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 ОСОБА_6 відчужив нерухоме майно, на яке набув права власності за рішенням суду (майно вже мало нову нумерацію групи приміщень і було зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як новостворений об'єкт без обтяжень), а саме: 23.02.2011 ОСОБА_6 і ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" уклали Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, зареєстрований за №718 щодо відчуження групи нежилих приміщень №105 в літ. А по АДРЕСА_1 загальною площею 234,0 кв.м.

В подальшому, а саме: 09.03.2011 ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" відчужило групу нежилих приміщень №105 на користь ТОВ "Еліт Менеджмент груп" на підставі оспореного договору купівлі-продажу.

З урахуванням вищезазначених обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладений між ОСОБА_6 і ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.02.2011є недійсним в силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", якими прямо передбачена недійсність такого правочину, тобто названий договір є нікчемним і визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається. А відтак, в силу ст. 215 Цивільного кодексу України наявні підстави для визнання спірного договору недійсним.

У своїй касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" стверджує, що 22.05.2013 року, тобто ще до прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, між Банком та ТОВ ТОВ "Еліт Менеджмент груп" укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя до Іпотечного договору №32/2011-06., відповідно до якого вищезазначені приміщення передані у власність Банку (доданий до касаційної скарги). Названий Договір посвідчений в нотаріальному порядку та відповідно зареєстрований, проте, скаржник не був залучений до участі у справі, хоча предметом спірного у даній справі Договору від 09.03.2011 є названі приміщення.

Таким чином, оскаржені рішення та постанова зачіпають право власності заявника на вищезазначене майно, що, в свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід з'ясувати обставини щодо права скаржника на вищезазначені приміщення в розумінні змісту ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 у справі №910/20849/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Коробенко Г.П.

Судді Прокопанич Г.К.

Шаргало В.І.