Рішення

від 20.04.2015 по справі 910/4659/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015Справа №910/4659/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Швейпром»

про стягнення 64 215, 45 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сивець Я.В.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (далі -відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Швейпром» (далі -відповідач-2) про:

- стягнення солідарно з відповідачів 500, 00 грн.;

- стягнення з відповідача-2 заборгованість у розмірі 63 715, 45 грн., з якої: 47 500, 00 грн. - основний борг, 1 488, 00 грн. - індекс інфляції, 2 478, 90 грн. - пеня, 248, 55 грн. - 3 % річних, 12 000, 00 грн. - штраф у розмірі 25 % від загальної суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 14/02/14-99 ПО від 14.02.2014 р. та відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поруки № 01/10/14-01Ю від 01.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак двічі був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача-1 у судове засідання також не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач-1 повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 4, офіс 3.

Ухвали господарського суду міста Києва від 02.03.2015 р. та від 19.03.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 02.03.2015 р. та від 19.03.2015 р. з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники відповідачів були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.04.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Швейпром» укладено договір поставки № 14/02/14-99 ПО, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується поставити та передати відповідачу-2 текстильну продукцію, а відповідач-2 зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за даним договором, визначається у відповідних накладних та/або в рахунках-специфікаціях позивача, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість отриманого товару за договором визначається на підставі підписаних відповідних накладних та/або рахунків-фактур.

Згідно п. 3.2. договору, розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

Умовами п. 6.3. договору визначено, що у випадку порушення відповідачем-2 п.п.3.2 та/або п. 8.1. договору відповідач-2 сплачує позивачу штраф у розмірі 25% від загальної суми заборгованості, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день також прострочення. На стягнення пені сторони встановлюють строк позовної давності в три календарних роки.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві-2 продукцію на загальну суму 141 964, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПО-2002-003 від 20.02.2014 р., № ПО-1702-005 від 17.02.2014 р., № ПО-2002-004 від 20.02.2014 р., № ПО-3103-003 від 31.03.2014 р., № ПО-2509-009 від 25.09.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 93 964, 40 грн., що підтверджується копіями банківських виписок та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014 р. в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 48 000, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 16/02/15-01, в якій позивач просить сплатити грошові кошти та отриманий товар у розмірі 48 000, 00 грн., перерахувавши грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 8242 від 18.02.2015 р.

Відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав, оплату заборгованості не провів.

Крім того, 01.10.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» укладено договір поруки № 01/10/14-01Ю, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах визначених даним договором, відповідач-1 зобов'язується відповідати перед позивачем за своєчасне виконання всіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Швейпром», за договором поставки № 14/02/14-99-ПО від 14.02.2014 р. (далі - основний договір) укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Швейпром».

Відповідно до п. 3.1. договору, у випадку повного повернення відповідачем-2 заборгованості позивачу за основним договором, останній зобов'язується сплатити відповідачу-1 винагороду у розмірі 1 000, 00 грн. протягом трьох днів.

Згідно п. 3.2. договору, відповідач-1 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-2 зобов'язань за основним договором згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у визначеній сторонами сумі 500, 00 грн.

Договір є безстроковим. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (п.п. 8.1. та 8.2. договору).

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поруки, позивачем на адресу відповідача-1направлялась вимога №19/12/14-01 від 19.12.2014 р., в якій позивач вимагає в семиденний строк сплатити суму боргу у розмірі 500,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, яка отримана наручно директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» 19.12.2014 р. (в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачі неналежним чином виконують свої зобов'язання, у зв'язку з чим просить суд стягнути солідарно з відповідачів 500, 00 грн. відповідно до умов п. 3.2. договору поруки та з відповідача-2 заборгованість у розмірі 47 500, 00 за поставлений товар з вирахуванням 500, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-2: 1 488, 00 грн. - індексу інфляції, 2 478, 90 грн. - пені, 248, 55 грн. - 3 % річних та 12 000, 00 грн. - штрафу у розмірі 25 % від загальної суми заборгованості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві-2 товар на загальну суму 141 964, 40 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без зауважень.

Однак відповідач-2 оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦК України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 своїх зобов'язання за договором поруки не виконав, у вимозі від 19.12.2014 р. № 19/12/14-01 позивач відповідно до п. 3.2. договору поруки просив відповідача в семиденний строк сплатити борг у розмірі 500, 00 грн., яка отримана наручно директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» 19.12.2014 р.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач-1 зобов'язаний був сплатити борг у розмірі 500, 00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 27.12.2014 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачі не надали суду жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що відповідачами було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 500, 00 грн. відповідно до умов п. 3.2. договору поруки № 01/10/14-01Ю від 01.10.2014 р. та з відповідача-2 заборгованості у розмірі 47 500, 00 за договором поставки № 14/02/14-99 ПО від 14.02.2014 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-2: 1 488, 00 грн. - індексу інфляції, 2 478, 90 грн. - пені, 248, 55 грн. - 3 % річних та 12 000, 00 грн. - штрафу у розмірі 25 % від загальної суми заборгованості.

Так, відповідно до п. 6.3. договору, у випадку порушення відповідачем-2 п.п.3.2 та/або п. 8.1. договору відповідач-2 сплачує позивачу штраф у розмірі 25% від загальної суми заборгованості, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день також прострочення. На стягнення пені сторони встановлюють строк позовної давності в три календарних роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу у розмірі 25 % і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача-2: 1 488, 00 грн. - індексу інфляції, 2 478, 90 грн. - пені, 248, 55 грн. - 3 % річних та 12 000, 00 грн. - штрафу у розмірі 25 % від загальної суми заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 4, офіс 3, ідентифікаційний код - 35756306) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Швейпром» (39600, м. Кременчук, вул. Гвардійська, буд. 11, ідентифікаційний код - 38252420), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, ідентифікаційний код - 37826977) 500 (п'ятсот ) грн. 00 коп. - боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Швейпром» (39600, м. Кременчук, вул. Гвардійська, буд. 11, ідентифікаційний код - 38252420), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, ідентифікаційний код - 37826977) 47 500 (сорок сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 90 коп. - пені, 248 (двісті сорок вісім) грн. 55 коп. - 3% річних, 1 488 (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. - індексу інфляції, 12 000 (дванадцять тисяч) 00 грн. - штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 23.04.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.