Рішення

від 27.03.2015 по справі 504/367/15-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа № 504/367/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2015смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді - Доброва П.В.

при секретарі - Ємельяненко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з колективною власністю Одеський ордена «ЗНАК ПОШАНИ» завод продовольчого машинобудування завод «ПРОДМАШ», третя особа Колективне підприємство «Магазин №83» про визнання договору дійсним, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Підприємства з колективною власністю Одеський ордена «ЗНАК ПОШАНИ» завод продовольчого машинобудування завод «ПРОДМАШ», третя особа Колективне підприємство «Магазин №83» про визнання договору дійсним, визнання права власності, та в обґрунтування заявлених позовних вимог послалася на наступне.

Вона є одним із засновником та одним із власників Колективного підприємства «Магазин №83» Код ЄДРПОУ 13882585. Колективне підприємство «Магазин №83», код ЄДРПОУ 13882585 було утворене шляхом реорганізації з Малого орендного підприємства «Магазин №83» код ЄДРПОУ 13882585, про, що свідчить протокол №1 від 07.07.1998 року. У вказаному вище Малому орендному підприємстві «Магазин №83» код ЄДРПОУ 13882585 я також була одним із засновників та власників.

При реорганізації у Малому орендному підприємстві «Магазин №83» код ЄДРПОУ 13882585 в Колективне підприємство «Магазин №83», код ЄДРПОУ 13882585 в Статутний фонд Колективного підприємства «Магазин №83», код ЄДРПОУ 13882585 було внесено склад-магазин, придбаний Малим орендним підприємством «Магазин №83» код ЄДРПОУ у Підприємства з колективною власністю Одеського ордена «ЗНАК ПОШАНИ» заводу продовольчого машинобудування завод «ПРОДМАШ», КОД ЄДРПОУ 13884220 згідно договору купівлі-продажу від 05 листопада 1997 року. На підтвердження виконання договору був підписаний акт прийомки - передачі основних засобів від 02 грудня 1997 року (складу-магазину), податкова накладна та квитанція про сплату коштів. Місце розташування складу-магазину АДРЕСА_1

Рішенням Виконавчого комітету Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №124 від 22.12.1999 року Куліндоровський масив в який входили садові кооперативи реорганізовано в Об'єднання садоводів «Степове» змінилась юридична адреса складу магазину придбаного у Підприємства з колективною власністю Одеського ордена «ЗНАК ПОШАНИ» заводу продовольчого машинобудування завод «ПРОДМАШ», КОД ЄДРПОУ 13884220. Теперішня адреса складу -магазину: АДРЕСА_1

21.11.2014 року позивач як директор КП «Магазин №83» звернулась до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області з заявою (вих..№ 3) про надання в оренду терміном на 10 років земельної ділянки розміром 0,0164 га на якій розташований склад -магазин, за адресою: АДРЕСА_1 та надала відповідний перелік документів, що посвідчують право власності на вищевказаний магазин, а саме належним чином посвідчені копії договору купівлі-продажу від 05 листопада 1997 року, акт прийомки - передачі основних засобів від 02 грудня 1997 року (складу-магазину), податкова накладна та квитанція про сплату коштів.

Юридичною відділом Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області позивачу було запропоновано здійснити державну реєстрацію права власності на склад-магазин (згідно договору купівлі-продажу від 05.11.1997 року) розташований , за адресою: АДРЕСА_1 в Реєстраційній службі Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області.

Звернувшись до Державного реєстратора Реєстраційної служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області позивач отримала роз'яснення, що державну реєстрацію права власності згідно договору купівлі-продажу від 05.11.1997 року в теперішньому вигляді здійснити неможливо, та те, що позивачу необхідно звернутись до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу складу-магазину від 05.11.1997 року дійсним.

У зв'язку із неможливістю вирішити спір іншим шляхом позивач була вимушена звернутись з позовом до суду.

В судове засідання позивач не з'явилась, але надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та наполягала на задоволенні своїх позовних вимог.

Відповідач до суду не з'явився, але був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Третя особа надала суду заяву про слухання справи у відсутність представника, та просила суд задовольнити позов.

Представник позивача також надав суду заяву про слухання справи у його відсутність та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Підприємства з колективною власністю Одеський ордена «ЗНАК ПОШАНИ» завод продовольчого машинобудування завод «ПРОДМАШ», третя особа Колективне підприємство «Магазин №83» про визнання договору дійсним, визнання права власності підлягає задоволенню, по наступним підставам.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна полягає в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Згідно ст. 219 ч. 2 ЦК України суд може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Згідно ст. 220 ч. 2 ЦК України якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або частково виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З огляду на зазначені приписи закону, нікчемність правочину не є перешкодою для звернення до суду з позовною вимогою визнання нікчемного правочину дійсним, за наявності встановлених законом обставин, якими є наявність письмових доказів укладення договору та наявність повного або часткового виконання договору.

Відповідно до поданих позивачем доказів, а саме договору купівлі-продажу від 05 листопада 1997 року, акту прийомки - передачі основних засобів від 02 грудня 1997 року (складу-магазину), податкової накладної та квитанції про сплату коштів, статуту Колективного підприємства «Магазин №83» відбулась передача вказаного вище майна від продавця до покупця.

Надані позивачем письмові докази - договір купівлі-продажу від 05 листопада 1997 року, акт прийомки - передачі основних засобів від 02 грудня 1997 року (складу-магазину), податкова накладна та квитанції про сплату коштів, статут Колективного підприємства «Магазин №83», містять відомості про фактичне укладення між сторонами угоди купівлі-продажу складу -магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням предмету договору та його ціни.

Відповідно до загальних вимог чинності правочину, встановлених частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права...

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свою особистого немайнового або майновою права та інтересу.

У частині 2 визначається перелік основних способів захисту цивільних прав - та інтересів.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у листі від 1 квітня 2014 проаналізував практику застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу про способи захисту законних прав та інтересів.

Суд прийшов до висновку, що вимоги ст. 16 ЦК і ст. 4 ЦПК щодо можливості захисту прав та інтересів тільки способами, передбаченими законом або договором, призводять до відмови в захисті цих прав та інтересів у правовідносинах, для яких законом або договором не встановлений спосіб захисту. Положення цих статей не узгоджуються зі ст. ст. 55, 124 Конституції, норми яких поширюються на всі без винятку правовідносини, що виникають у державі, загальними принципами ст. 3 ГК про право звернення до суду за захистом і не відповідає Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України. Згідно ст. 6 Конвенції людина має невід'ємне право на доступ до правосуддя, а ст. 13 декларує право ефективний спосіб захисту, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яке відповідає змісту порушеного права і характеру правопорушення. Прямий або непрямий заборону законом на захист певного цивільного права або інтересу не може бути виправданим.

Тому ВСУ вважає, що не можна погодитися з практикою судів, які відмовляють у позові у зв'язку з тим, що позивач, звертаючись до суду, вибрав спосіб захисту, що не встановлений законом або договором для захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права або інтересу. У таких випадках слід виходити із загальних принципів захисту прав, свобод та інтересів, визначених Конституцією та Конвенцією про захист прав людини та основних свобод.

Саме такий концептуальний підхід до застосування судами положень ст. 16 ЦК знайшов своє втілення у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11. Оскільки ця постанова була прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, воно відповідно до процесуального законодавства є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, а також зумовлює обов'язок останніх привести свою судову практику у відповідність з рішенням ВСУ.

Відповідно до ст..3 Конституції України - Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 8 Конституції України - В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України - Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України - Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України - Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Офіційне тлумачення частини другої статті 55 див. в Рішенні Конституційного Суду №6-зп від 25.11.97

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Офіційне тлумачення статті 55 див. в Рішенні Конституційного Суду №9-зп від 25.12.97

Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України 1963 р., дано зокрема, тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" .

Відповідно у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вирішив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам".

На думку Конституційного Суду України, охоронюваний законом інтерес необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Іншими словами, охоронюваний законом інтерес особи безпосередньо не ґрунтується на його наявному суб'єктивному праві, яке, однак, може у неї виникнути у результаті застосування відповідного способу захисту.

Відповідно до ЗУ "Про судоустрій України" правосуддя в Україні здійснюється у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Цим же Законом передбачається принцип гарантування усім суб'єктам правовідносин захисту їхніх прав, свобод та законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону (ст. 6 Закону). Також передбачається неможливість позбавлення суб'єктів права на розгляд їхніх справ у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Причому правом на судовий захист наділяються не лише громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, але й іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16, 203, 215, 220, 657 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 256 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства з колективною власністю Одеський ордена «ЗНАК ПОШАНИ» завод продовольчого машинобудування завод «ПРОДМАШ», третя особа Колективне підприємство «Магазин №83» про визнання договору дійсним, визнання права власності- задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу складу - магазину від 05 листопада 1997 року укладеного між Малим орендним підприємством «Магазин №83» код ЄДРПОУ та Підприємством з колективною власністю Одеського ордена «ЗНАК ПОШАНИ» заводу продовольчого машинобудування завод «ПРОДМАШ», КОД ЄДРПОУ 13884220, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Визнати за Колективним підприємством «Магазин №83», код ЄДРПОУ 13882585 (що реорганізовано із Малого орендного підприємства «Магазин №83» код ЄДРПОУ 13882585, згідно протоколу №1 від 07.07.1998 року) право власності на склад - магазин, площею 72,7 кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя