Рішення

від 27.04.2015 по справі 759/16663/14-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

ун. № 759/16663/14-ц

пр. № 2/759/674/15

27 квітня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Лопатюк Н.Г.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Легіон» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Перший легіон» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона з 05.03.2014 по 31.05.2014 року працювала на посаді контролера охорони ТОВ «Комплекс Агромарс» в селі Рудня Броварського району Київської області в охоронній фірмі ТОВ «Перший Легіон» Чернігівське регіональне відділення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Чистяківська, 2, офіс 556, з посадовим окладом 90 грн. за добу.

У вищевказаній фірмі ТОВ «Перший Легіон» вона працювала без офіційного працевлаштування, оскільки директор регіонального відділення постійно знаходив причини у відмові офіційного працевлаштування.

Вона самостійно виховує двох неповнолітніх дітей, а тому відмова у працевлаштуванні згідно закону не дає їй змоги подати необхідні документи на оформлення допомоги на утримання дітей.

При спробі розірвати трудові відносини з даною охоронною фірмою, після невиплати їй заробітної плати за березень місяць, керівництво в особі директора та регіонального директора спочатку вмовляло залишитись її на посаді та обіцяли погасити заборгованість по заробітній платі, а в подальшому виплачувати їй заробітну плату вчасно, однак при звільненні погрожували взагалі не розрахуватись, що і було зроблено по відношенню до неї та інших працівників.

У зв'язку з невиплатою заробітної плати, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 8 310 грн.

Крім того, у зв'язку з невиплатою їй заробітної плати, в неї склалось дуже тяжке матеріальне становище, у зв'язку з чим вона брала кошти в борг у своїх знайомих під відсотки для можливості прогодувати себе та дітей. Все це потягло за собою складні відносини, постійні сварки зі знайомими та дітьми, а також у неї порушився сон.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням уточнень позовної заяви, поданих в судовому засіданні, позивачка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в розмірі 8 310 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 21 408 грн. 21 коп., а також моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з урахуванням їх уточнень, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе слухати справу у відсутності останнього та ухвалити по справі заочне рішення.

Позивачка проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Вислухавши пояснення позивачки, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 дійсно фактично працювала з 05 березня по 31 травня 2014 року в ТОВ «Перший легіон» та здійснювала охорону ТОВ «Комплекс Агромарс», однак її прийняття на роботу не було належним чином оформлене.

Як пояснила позивачка в судовому засіданні, у вищевказаній фірмі ТОВ «Перший Легіон» вона працювала без офіційного працевлаштування, оскільки директор регіонального відділення постійно знаходив причини у відмові офіційного працевлаштування. Вона самостійно виховує двох неповнолітніх дітей, а тому відмова у працевлаштуванні згідно закону не дає їй змоги подати необхідні документи на оформлення допомоги на утримання дітей.

Крім того пояснила, що при спробі розірвати трудові відносини з даною охоронною фірмою, після невиплати їй заробітної плати за березень місяць, керівництво в особі директора та регіонального директора спочатку вмовляло залишитись її на посаді та обіцяли погасити заборгованість по заробітній платі, а в подальшому виплачувати заробітну плату вчасно, однак при її звільненні погрожували взагалі не розрахуватись, що і було зроблено по відношенню до неї та інших працівників.

Як вбачається з довідки за підписом ТОВ «Перший Легіон» ОСОБА_2 за вихідним номером 67 від 10.03.2015 року, ОСОБА_1 працювала по 31.05.2014 року включно в ТОВ «Перший Легіон», здійснювала охорону ТОВ «Комплекс Агромарс» і заборгованість по заробітній платі склала: березень 2014 року - 2 560 грн. 00 коп., квітень 2014 року - 2 970 грн. 00 коп. та травень 2014 року - 2 780 грн. 00 коп., а всьгого - 8 310 грн. 00 коп.

Також, в ході судового розгляду встановлено, що дійсно позивачка має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з наступного.

Виходячи з роз'яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України за №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Як встановлено в ході судового розгляду, позивачка дійсно фактично працювала з 05 березня по 31 травня 2014 року в ТОВ «Перший легіон» та здійснювала охорону ТОВ «Комплекс Агромарс», однак її прийняття на роботу не було належним чином оформлене.

Згідно ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено в ході судового розгляду, заборгованість по заробітній платі позивачки становить 8 310 грн. 00 коп., а тому суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки невиплаченої їй заробітної плати, оскільки вони є обгрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Згідно з вимогами ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, збереження середньої заробітної плати і середньосмісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Враховуючи, що відповідач при звільненні позивачки не виплатив належної їй заробітної плати, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, що становить 21 408 грн. 21 коп., виходячи з наступного розрахунку:

Середній денний заробіток з розрахунку 8 310 грн. / 92 доби (31 доба березень місяць+30 діб квітень місяць+31 доба травень місяць)= 90,33 грн. середнього заробітку за добу.

Червень 2014 року 21 день х 90,33 грн.= 1 896 грн. 93 коп.;

Липень 2014 року 23 дні х 90,33 грн.= 2 077 грн. 59 коп.;

Серпень 2014 року 21 день х 90,33 грн.= 1 896 грн. 93 коп.;

Вересень 2014 року 22 дні х 90,33 грн.= 1 987 грн. 26 коп.;

Жовтень 2014 року 23 дні х 90,33 грн.= 2 077 грн. 59 коп.;

Листопад 2014 року 22 дні х 90,33 грн.= 1 987 грн. 26 коп.;

Грудень 2014 року 23 дні х 90,33 грн.= 2 077 грн. 59 коп.;

Січень 2015 року 21 день х 90,33 грн.= 1 896 грн. 93 коп.;

Лютий 2015 року 20 днів х 90,33 грн.= 1 806 грн. 60 коп.;

Березень 2015 року 22 дні х 90,33 грн.= 1 987 грн. 26 коп.;

Квітень 2015 року 19 днів х 90,33 грн.= 1 716 грн. 27 коп.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати до дня фактичного розрахунку становить 21 408 грн. 21 коп.

Крім того, відповідно до ст.237-1 КЗпПУ, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно врахувати, що відповіднодо ст.237-1 КЗпПУ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, завданої останній, яка полягала у непроведення розрахунку при звільненні позивачки, що змусило її шукати додаткових засобів для існування та утримання двох неповнолітніх дітей, крім того, наведені факти призвели до виникнення у позивачки душевних страждань, які полягали у неможливості забезпечувати матеріально належним чином сім'ю, що знайшло своє негативне відображення у відносинах з дітьми, а тому суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки завдану їй моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

На підставі вищенаведеного та керуючись роз'ясненнями п.п.7,22 Постанови Пленуму Верховного суду України за №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 47, 116, 117, 232 КЗпП України; ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 224-228, 292-294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Легіон» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Легіон» (м. Київ, вул. Чистяківська, 2, оф.556; код ЄДРПОУ 38842125) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої в АДРЕСА_1, фактично проживаючої в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, невиплачену заробітну плату в сумі 8 310 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 21 408 грн. 21 коп. та моральну шкоду в сумі 3 000 грн. 00 коп., а всього стягнути 32 718 (тридцять дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 21 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Легіон» (м. Київ, вул. Чистяківська, 2, оф.556; код ЄДРПОУ 38842125) на користь держави судовий збір в сумі 327 грн. 18 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Лопатюк Н.Г.