Рішення

від 20.04.2015 по справі 632/335/15-ц

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/335/15-ц

провадження № 2/632/214/15

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"20" квітня 2015 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Библів С.В., при секретарі Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Первомайського району Харківської області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсації за невикористану щорічну відпустку, надбавку за педагогічний стаж, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася з вказаним вище позовом до Киселівської сільської ради Первомайського району Харківської області, в обґрунтування якого зазначила:

на підставі розпорядження № 100 від 01.10.2014 року голови Киселівської сільради вона була прийнята на роботу вихователем у дошкільний навчальний заклад «Малятко» в с. Киселі Первомайського району Харківської області з 01.10.2014 року з оплатою 1,5 тарифної ставки, яка складала 2211 грн. (одна ставка - 1474 грн.). З 15.10.2014 року без її згоди і попередження її зарплата зменшена до 1,0 тарифної ставки і з 03.11.2014 року зарплата знову збільшена до 1,25 тарифної ставки, що підтверджується отриманими на адвокатський запит розрахунковими листками. Відповідно до розпорядження № 135 сільського голови від 24.11.2014 року вона була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільнення вважає, що з нею не повністю розрахувалися. Так, отримавши лише 27.01.2015 року розрахункові листи за жовтень та листопад роботи, вона довідалась, що заробітна плата їй нарахована у розмірі 2/3 частки від необхідних сум, зазначених у штатних розписах. Крім того, компенсація за невикористану відпустку нарахована не в повному обсязі та не нарахована надбавка за педагогічний стаж. Загальний розмір недонарахованої зарплати складає 2487,54 грн., з яких 1089,47 недоплачена зарплата відповідно до Галузевої угоди (далі Галузева угода) між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки.; 980,53 грн. - надбавка за вислугу років як педагогічному працівнику відповідно до ст. 57 ЗУ «Про освіту» та «Порядку виплати надбавки за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти», затвердженому постановою КМУ від 31.01.2001 року № 78; 417,54 грн. недоплачена компенсація за невикористану відпустку згідно «Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам», затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997 року № 346. Таким чином, відповідно до п.2.5.1 Галузевої угоди період роботи з 01.10.2014 року по 24.11.2014 року є робочим часом педагогічного працівника, за який повинна нараховуватися повна тарифна ставка, оскільки в цей час вона займалася організаційно-методичною роботою, але відповідач вказаний період зарахував простоєм і нарахував заробітну плату не в розмірі 1,5 частки тарифної ставки, на яку вона приймалася на роботу, а у розмірі 2/3 часток. Отже, у жовтні 2014 року недонараховано зарплати 598,14 грн., у листопаді - 491,33 грн., а всього 1089,14 грн. Їй не нарахована щомісячна надбавка за вислугу років, яка складає 30% тарифної ставки згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту» та «Порядку виплати надбавки за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти», оскільки її педагогічний стаж роботи становить більше 33 років. Отже надбавка за вислугу років у жовтні мала складати 538,33 грн., у листопаді - 442,20 грн., а всього - 980,53 грн. Також, компенсація за невикористану відпустку має бути виплачена відповідно до діючого законодавства за тривалості щорічної основної відпустки 42 календарних дні, оскільки пропрацювала в садку менше 10 місяців, з розрахунку 4,2 календарних дні відпустки за кожний відпрацьований місяць. Отже за повний жовтень має бути 4,2 календарних дні, за листопада - 3,4 календарних днів, а разом - 7,6 календарних днів. Розрахунок грошової компенсації за невикористану відпустку має бути проведено відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а саме до п.7 Порядку. Середньоденний заробіток складає 75,25 грн. за 7,6 днів - 571,90 грн., а відповідачем сплачено 154,36 грн., тобто недоплата, що підлягає стягненню складає - 417,54 грн. Крім того, відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України стягненню підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Відпрацьовано 39 робочих днів, а заробітна плата повинна складати 4248,96 грн., отже середньоденна заробітна плата, з якої має бути стягнута компенсація за затримку розрахунку, повинна бути 108,95 грн. З часу звільнення по день розгляду справи вона би пропрацювала 101 день, тому, компенсація має складати 101х108,95=11003,95 грн.

Враховуючи викладене, позивачка просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1089 грн. 47 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11003 грн. 95 коп.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 417 грн. 54 коп.; надбавку за педагогічний стаж в сумі 980,53 грн. та судові витрати за надання правової допомоги в сумі 290 грн.

Позивачка в судовому засіданні повністю підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що розпорядженням Киселівської сільради від 08.01.2014 року було тимчасово призупинено роботу ДНЗ «Малятко» на період проведення поточного ремонту в приміщенні з 09.01.2014 року до моменту завершення виконання ремонтних робіт і відкриття групи та рекомендовано головному бухгалтеру сільради проводити відповідні розрахунки заробітної плати виходячи з вимог ст. 113 КЗпП України. Відповідно до вказаної статті час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 часток тарифної ставки працівника. Розпорядженням сільради від 01.10.2014 року № 100 на період проведення ремонтних робіт з підготовки ДНЗ «Малятко» до нового навчального року та у зв'язку із необхідністю впорядкування прилеглої території, ОСОБА_1 було прийнято на роботу вихователем та звільнено від виконання обов'язків вихователя з тимчасовим покладенням на неї обов'язків з прибирання приміщення, підготовки ДНЗ до навчального року та впорядкування прилеглої території. При звільненні позивача їй було нарахована компенсація за невикористану відпустку виходячи не з 42 календарних днів, а 24 днів, які передбачені для прибиральника приміщень. Відповідно до ст. 57 ЗУ «Про освіту» позивачці не нараховувалася надбавка за педагогічних стаж, оскільки, вона не виконувала обов'язків вихователя. Щодо виконання позивачкою організаційно-методичної роботи вказав, що така робота нею не здійснювалася, оскільки вона прибирала приміщення і таких завдань їй не давалося. Щодо Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки висловився, що позивач не подавала заяви про вступ до профспілки, роботу вихователя не виконувала, а тому, її дія на неї не розповсюджується.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши та проаналізувавши інші докази у їх сукупності та окремо, встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Зокрема, встановлено судом та не оспорюється сторонами таке: позивачка ОСОБА_1 згідно розпорядження № 100 від 01.10.2014 року голови Киселівської сільради була прийнята на роботу вихователем у дошкільний навчальний заклад (ясел-садка) «Малятко» в с. Киселі Первомайського району Харківської області з 01.10.2014 року (а.с.9). В цьому ж розпорядженні зазначено, що на період проведення ремонтних робіт в приміщенні ДНЗ «Малятко», виконання робіт з його підготовки до нового навчального року та у зв'язку із необхідністю впорядкування прилеглої території ОСОБА_1 звільнено від виконання обов'язків вихователя та тимчасово покладено на неї обов'язки з прибирання приміщення, підготовки садка до навчального року та впорядкування прилеглої території, а також головному бухгалтеру сільради доручено проводити виплати заробітної плати після проведення необхідних розрахунків згідно діючого законодавства. Такі розрахунки були проведені на підставі ст. 113 КЗпП України в розмірі 2/3 тарифної ставки відповідно до розпорядження сільради від 08.01.2014 року № 3 (а.с.12), згідно якого, призупинено тимчасово роботу Киселівського ДНЗ «Малятко» з 09.01.2014 року до моменту завершення поточного ремонту в приміщенні садку і відкриття групи. Як зазначено позивачкою, свідком ОСОБА_2, що є головним бухгалтером сільради, представником сільради, тобто сільським головою, з вказаними розпорядженнями при прийнятті на роботу ОСОБА_1 не була ознайомлена, як і з правилами внутрішнього трудового розпорядку садка, оскільки їх немає. Відповідно до розпорядження № 135 сільського голови від 24.11.2014 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.8). При звільненні з позивачкою проведено остаточний розрахунок, проте, розрахункові листи за період роботи (жовтень-листопад 2014 року) позивачці при звільненні надані не були, а їх вона отримала лише за адвокатським запитом 27.01.2015 року (а.с.13-14). З них вона і дізналася про зміну тарифної ставки у її зарплаті, нарахування заробітної плати виходячи з 2/3 ставки, а також про неврахування педагогічного стажу та про оплату лише 4 днів невикористаної відпустки, з чим не погодилася. Свої розрахунки недоплаченої заробітної плати, надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану відпустку, а також середній заробіток за час затримки розрахунку позивачка виклала у позовній заяві.

З огляду на заявлені вимоги, а також враховуючи формули розрахунків з нормативно-правових актів, якими керувалася позивачка при розрахунку зарплати, середнього заробітку, вислуги та компенсації за відпустку, представник відповідача заперечень немає і вважає їх математично правильними, проте вважає, що вони стягненню не підлягають з підстав, викладених у своїх запереченнях.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна та зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. На думку суду, сторона відповідача не надала судові ґрунтовних заперечень на вимоги позивачки, натомість, позивачка повністю довела судові законність своїх вимог.

Так, позиція відповідача щодо того, що позивачка працювала не вихователем, а прибиральником приміщень спростовується записом у трудовій книжці позивачки, де є запис про прийняття її саме на роботу вихователем, а не прибиральником. Запису ж про простій чи переведення позивачки на іншу роботу у зв'язку із цим немає (а.с.18-22), а трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Стаття 34 КЗпП України регламентує тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою. Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Позивачка згідно диплома (а.с.17) має спеціальність педагогіка і методика початкового навчання за кваліфікацією вчителя початкових класів середньої школи, а, тому, прибиральницею бути не могла, крім того, згоди на це не давала. Відповідно до Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки періоди, впродовж яких у навчальних закладах не здійснюється навчальний процес (освітня діяльність) у зв'язку із санітарно-епідеміологічними, кліматичними чи іншими, не залежними від працівників обставинами, є робочим часом педагогічних та інших працівників. У зазначений час працівники залучаються до навчально-виховної, організаційно-методичної, організаційно-педа-гогічної робіт відповідно до наказу керівника закладу в порядку, передбаченому колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Позивачка займалася самоосвітою, зокрема щодо нової діяльності з дітьми дошкільного віку. Цей досвід переймала в Червонознаменівському ДНЗ Первомайського району Харківської області, а також склала індивідуальний план роботи вихователя Киселівського ДНЗ «Малятко» на 2014 рік і виконала його, про що свідчать нотатки позивачки (а.с.82).

Посилання сторони відповідача не те, що позивачка не подавала заяви про вступ до профспілки, а тому, на неї не може поширюватися дія Галузевої угоди, суд має відкинути. Так, є право працівника вступати чи не вступати до профспілки. Відповідно ж до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок. Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян. Положення Угоди відповідно до п.1.4 діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти, науки та осіб, які навчаються, та які перебувають у сфері дії сторін Угоди, і є обов'язковими для включення до колективних договорів, угод нижчого рівня.

Таким чином, відповідач мав сплачувати заробітну плату позивачці не в розмірі 2/3 тарифної ставки, а повну тарифну ставку. Відповідно до розрахункових листів та штатних розписів тарифна ставка складала 1474 грн. Позивачка мала з 01.10.2014 року по 14.10.2014 року 1,5 тарифної ставки, таким чином за цей період їй мало бути нараховано 961,30 грн. З 15.10.2014 року по 31.10.2014 року позивачка мала 1 тарифну ставку, що становить 833,13 грн. Всього за жовтень - 1794,43 грн., а виплачено 1196,29 грн., тобто різниця становить 598,14 грн. У листопаді позивачка мала 1,25 тарифної ставки, таким чином їй повинно бути нараховано 1474 грн, а фактично виплачено 982,67 грн., отже, різниця склала 491,33 грн. Всього за жовтень-листопада недоплачена сума зарплати склала 1089,47, яку необхідно стягнути.

Згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту» та «Порядку виплати надбавки за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» позивачка має право на виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків. Оскільки педагогічний стаж роботи ОСОБА_1 відповідно до її трудової книжки становить більше 33 років, то надбавка за вислугу років у жовтні мала складати 30 % - 538,33 грн., у листопаді - 442,20 грн., а всього - 980,53 грн., яку також слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, а також п.6 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам», затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997 року № 346 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників навчальних закладів та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної

основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, - пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної

основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів). Позивачка працювала вихователем, а не прибиральником приміщення, а тому, відповідно до вказаного Порядку має щорічну основну відпустку тривалістю 42 календарних дні. Тому, за жовтень компенсація за невикористану відпустку має нараховуватися за 4,2 календарних дні, а за листопада - 3,2 календарних дні, а всього 7,6 днів. Розрахунок грошової компенсації за невикористану відпустку має бути проведено відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а саме до п. 7 Порядку. Тому, середньоденний заробіток, з якого має бути вирахувана компенсація за невикористану відпустку, складає 75,25 грн., що за 7,6 днів становить 571,90 грн., а відповідачем сплачено 154,36 грн., тобто недоплата, що підлягає стягненню складає - 417,54 грн.

Відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що відповідач нараховував позивачці заробітну плату та інші належні її від нього суми не відповідно до діючого законодавства. Судом же розмір вказаних сум визначений відповідно до законодавства, а, тому, вина відповідача у їх невиплаті при звільненні встановлена. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку має бути розрахований відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Відпрацьовано позивачкою 39 робочих днів, а заробітна плата повинна складати 4248,96 грн., отже середньоденна заробітна плата, з якої має бути стягнута компенсація за затримку розрахунку, повинна бути 108,95 грн. (4248,96 грн : 39 днів = 108,95 грн. ). З часу звільнення по день розгляду справи позивачка би пропрацювала 101 день, тому, компенсація має складати 101х108,95=11003,95 грн., яку необхідно стягнути з відповідача.

Показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, допитаних у судовому засіданні, позиції позивачки та встановленого судом не спростовують.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим, законним та таким, що підлягає повному задоволенню.

Крім того, в порядку ст. ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 290 грн., а на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 214-215 ЦПК України, Законами України «Про оплату праці», «Про освіту», ст. ст. 116, 117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Киселівської сільської ради Первомайського району Харківської області, код 04398525, індекс 64212, с. Киселі, Первомайського району Харківської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., жительки АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1, заборгованість по заробітні платі у сумі 1089 грн. 47 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11003 грн. 95 коп.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 417 грн. 54 коп.; судові витрати за надання правової допомоги в сумі 290 грн., а всього - 12800 грн. 96 коп.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії повного тексту рішення.

Суддя: С. В. Библів