Постанова

від 24.03.2015 по справі 804/1588/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р. Справа № 804/1588/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Ільков В.В. при секретарі:Мофі І.В. за участю: представника позивача: представника відповідача: Вагабова В.В., Василенка О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014р. за № 0005261501,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 року за № 0005261501 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю "СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 22500 гривень з яких, 18000 гривень за основним платежем та 4500 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ "СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС" відповідачем було складено акт перевірки № 3087/04-61-22-3/38432036 від 13.11.2014 року. Зокрема, за викладеними у акті висновками не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами - ТОВ «СТАРТ-ТАП», ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» по ланцюгу постачання. У акті перевірки було встановлено порушення ТОВ "СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС" п. 185.1 ст. 185, п. 186.2 ст. 186, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено податковий кредит на суму 18000,00 гривень за липень 2014 року, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем на суму 18000,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4500 гривень. Позивач вважає такі висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності та зазначає, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є недійсним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову та пояснив, що до перевірки не було надано документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «СТАРТ-ТАП», ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» по ланцюгу постачання, не надано документів, що підтверджують наявність виробничих потужностей та персоналу в штаті, що дало б можливість виконати роботи у декількох областях України одночасно, а також відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, які є необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Ці обставини не направлені на реальне настання правових наслідків, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 22500 гривень.

Розглянувши матеріали справи та доводи адміністративного позову, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно п.п.20.1.4 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Судом встановлено, що ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» зареєстровано 18.10.2012 року та перебуває на обліку платників податків у державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником ПДВ.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято наказ від 30.10.2014 року № 990 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38432036) та проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за липень 2014 року.

Копію наказу про проведення перевірки від 30.10.2014 року № 990 вручено 04.11.2014 року під розписку директору ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС». Перевірку проведено з 31.10.2014 року по 06.11.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.11.2014 року № 3087/04-61-22-3/38432036.

Документальною перевіркою встановлені такі порушення:

п. 185.1 ст. 185, п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» на суму 18000,00 гривень, у тому числі липень 2014 року сума ПДВ у розмірі 18000,00 гривень, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 18000,00 гривень, у тому числі липень 2014 року сума ПДВ у розрізі 18000,00 гривень.

Позивач направив письмові заперечення на акт перевірки від 13.11.2014 року №3087/04-61-22-3/38432036 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідь відповідача на письмові заперечення від 08.12.2014 року № 08122014 була направлена позивачу. Контролюючий орган пояснив, що висновки акту перевірки від 13.11.2014 року №3087/04-61-22-3/38432036 грунтуються на відсутності будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Тобто, первинними документами за період проведення документальної позапланової виїзної перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з постачальниками ТОВ «СТАРТ-ТАП», ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» по ланцюгу постачання в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого приміщення.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 року №0005261501 про збільшення ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» суми грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у сумі 18000,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 4500,00 гривень.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями п. 188.1. ст. 188 ПК України передбачено, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» у 2014 році здійснювалось замовлення робіт щодо монтажу системи відеонагляду та ультразвукового вимірювання комплексу для технологічних резервуарів (газовий модуль 10 м3) для АЗС, монтажу стаціонарного заправника газом для АЗС, монтажу пожежних резервуарів для АЗС реалізації на підставі таких договорів підряду:

-№ 6/2-П, № 6/3-П, № 6/6-П, № 6/7-П, № 6/8-П, № 6/9-П від 25.06.2014 року ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» (замовник) укладеного з ТОВ «СТАРТ-ТАП» (підрядник), відповідно до якого замовник доручає підряднику, а підрядник виконує на свій ризик власними силами, способами, методами роботи з монтажу системи відеонагляду та ультразвукового вимірювання комплексу для технологічних резервуарів (газовий модуль 10 м3) для АЗС, використовуючи для цього обладнання замовника, а також своє обладнання та матеріали на об'єкті за адресою зазначеною в даному договорі, далі по тексту «роботи», передає замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов договору. Об'єм роботи визначається в договірній ціні та є невід'ємною частиною даного договору. Строк виконання робіт становить 60 (тридцять) календарних днів від дати підписання даного договору та завершуючи датою підписання акту приймання-передачі виконаних робіт;

-№ 7/1-П, № 7/2-П, № 7/3-П, № 7/4-П, № 7/5-П, № 7/6-П №, 7/7-П, № 7/8-П, № 7/9-П від 01.07.2014 року ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» (замовник) укладеного з ТОВ «СТАРТ-ТАП» (підрядник), відповідно до якого замовник доручає підряднику, а підрядник виконує на свій ризик власними силами, способами, методами роботи з монтажу системи відеонагляду та ультразвукового вимірювання комплексу для технологічних резервуарів (газовий модуль 10 м3) для АЗС, використовуючи для цього обладнання замовника, а також своє обладнання та матеріали на об'єкті за адресою зазначеною в даному договорі, далі по тексту «роботи», передає замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов договору. Об'єм роботи визначається в договірній ціні та є невід'ємною частиною даного договору. Строк виконання робіт становить 60 (тридцять) календарних днів від дати підписання даного договору та завершуючи датою підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем були надані копії таких документів:

-податкових накладних від 08.07.2014 року №165, від 14.07.2014 року №297, від 21.07.2014 року №456, №457, №458, №459, №460, №461, №462, №461, від 22.07.2014 року №488, від 23.07.2014 року №516, від 24.07.2014 року №546, від 25.07.2014 року №571, №572, №573, №574, №575, №576, №577, № 578;

-локальних кошторисів № 5-1-1, № 2-1-1, № 2-1-2, № 2-1-3, № 2-1-4, № 2-1-5, № 2-1-6, № 2-1-7, № 2-1-8, № 2-1-9, № 2-1-10, № 4-1-1, № 7-1-1, № 3-1-1, № 6-1-1;

-підсумкових відомостей ресурсів;

-договірних цін;

-кошторисів розрахунків № П-929;

-довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2014 року;

-актів приймання виконаних будівельних результатів за липень 2014 року;

-актів про монтаж обладнання від 27.07.2014 року №4, №6, від 31.07.2014 року №6, №3, №8, №7, №9, №10, №11, №12, від 08.07.2014 року №1;

-підсумкових відомостей ресурсів;

-актів прийому передачі від 01.07.2014 року №4, №8, №7, №9, №2, №3, від 07.07.2014 року №10, №11, №12.

Також судом було встановлено, що ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» та контрагентом ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» у 2014 році укладено такі договори поставки:

-№ 25/П-14, № 24/П-14, № 23/П-14, № 22/П-14 від 09.07.2014 року, згідно умов якого ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» (постачальник) зобов'язується передати ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» (покупцю) товар, а покупець прийняти такий товар та оплатити на умовах цього договору. Ціна, кількість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються в додатках до даного договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною. Відповідно до додатку №1 до зазначених договорів товаром поставки є пожежний резервуар об'ємом 100 м.куб., загальна вартість товару становить 54000,00 гривень, в томі числі ПДВ 20% 9000,00 гривень;

-№ 21/П-14 від 08.07.2014 року, згідно умов якого ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» (постачальник) зобов'язується передати ТОВ «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» (покупцю) товар, а покупець прийняти такий товар та оплатити на умовах цього договору. Ціна, кількість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються в додатках до даного договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною. Відповідно до додатку №1 до даного договору товаром поставки є монітор LG FLATRON 18.5, вінчестер Seagate 1000Gb (ST 1000NM0011), джерело живлення БППГ-24V/5A, загальна вартість товару становить 2894,00 гривень, в томі числі ПДВ 20% 482,33 гривень.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем були надані копії таких документів:

-податкових накладних від 17.07.2014 року №446, від 21.07.2014 року №524, №531, від 25.07.2015 року №663, від 31.07.2014 року №821, №822, №823, №824;

-видаткових накладних від 21.07.2014 року №524, від 31.07.2014 року №821, №822, №823, №824;

-договорів-заявок на перевезення товару автомобільним транспортом від 11.07.2014 року №11/Д-14, №12/Д-14, від 14.07.2014 року №15/Д-14;

-актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0000446, №ОУ-0000531;

-товарно-транспортних накладних від 17.07.2014 року № 11/Д-14-1, № 11/Д-14-2, від 21.07.2014 року №12/Д-14-1.

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано копії первинних документів по ланцюгу постачання з ТОВ «СТАРТ-ТАП», ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ». Однак, положення чинного податкового законодавства не ставить в залежність право позивача на нарахування податкового кредиту від того, чи такі товари або послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з контрагентами по ланцюгу постаіання.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Досліджені у судовому процесі первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагентів відповідають переліченим вимогам, містять необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Положення чинного податкового законодавства не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно з висновків відповідача у акті перевірки від 13.11.2014 року № 3087/04-61-22-3/38432036 щодо відсутності складських приміщень, наявності автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також відсутність у ТОВ «СТАРТ-ТАП» виробничих потужностей та персоналу для здійснення робіт щодо монтажу системи відео нагляду та ультразвукового вимірювального комплексу для технологічних резервуарів (газовий модуль 10 м3 ) для АЗС, монтажу стаціонарного заправника газом для АЗС, монтажу пожежних резервуарів для АЗС одночасно у декількох областях України, тобто необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, суд зазначає таке. Відповідно до копій первинних документів, наданих у судовому засіданні позивачем, контрагенти: ТОВ «СТАРТ-ТАП», ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» по ланцюгу постачання могли здійснювати господарські взаємовідносини з позивачем за період, що перевірявся. Отже, суд дійшов до висновку, що ці обставини, на які ,зокрема, посилається відповідач в акті від 13.11.2014 року № 3087/04-61-22-3/38432036 є не встановленими та недоведеними додатковими доказами.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підставі викладеного, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не довела належними засобами доказування, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ «СТАРТ-ТАП», ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» по ланцюгу постачання здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та відповідними контрагентами. Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили, вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із ТОВ «СТАРТ-ТАП», ТОВ «КЛОНДАЙК-ЛТ» по ланцюгу постачання.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Крім того, у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 року за № 0005261501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із виготовлених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 22500 гривень, з яких 18000,00 гривень за основним платежем та 4500 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС» підлягають здійснені ним і документально підтверджених судові витрати у розмірі 255,78 гривень.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014р. за № 0005261501 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 року за №0005261501 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю "СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 22500 грн., з яких 18 000 грн. за основним платежем та 4500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧЕСЛАВ-БУДСЕРВІС" судовий збір у розмірі 255,78 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 27 березня 2015 року.

Суддя В.В Ільков