Рішення

від 21.04.2015 по справі 908/1761/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/52/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 справа № 908/1761/15-г

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до відповідача управління економіки Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11)

про стягнення 46,99 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Нинюк Л.О., довіреність № 319 від 19.03.2015 р., паспорт серія СЮ № 067273 від 02.01.2008 р.;

від відповідача: Овчатова О.В., начальник управління економіки, посвідчення № 796 від 20.01.2014 р., паспорт серія СА № 139223 від 22.03.1996 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 18.03.2015 р. звернувся позивач - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» з позовною заявою до відповідача - управління економіки Енергодарської міської ради про стягнення 46,99 грн., які складаються з: 1,29 грн. 3% річних, 13,06 грн. інфляційних втрат, 8,14 грн. пені та 24,50 грн. штрафу. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з технічного обслуговування пожежної сигналізації № 75/11-11 від 07.02.2011 р. За неналежне виконання зобов'язань за договором, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, відповідачу нараховані пеня, штраф, 3% річних та втрати від інфляції. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 75, 216 ГК України.

Ухвалою суду від 19.03.2015 року порушено провадження у справі № 908/1761/15-г, присвоєно справі номер провадження 18/52/15, судове засідання призначене на 21 квітня 2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 21.04.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові; на вимогу суду надав витребувані документи, які залучені до матеріалів справи, зокрема, суду наданий акт звірки № 47 взаємних розрахунків за договором № 75/11-11 від 07.02.2011 р., підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 07.04.2015 р. складає 640,95 грн.

Представник відповідача проти позову заперечував, свою правову позицію виклав у відзиві № 01-33/269 від 20.04.2015 р. Заперечення вмотивовані невірним розрахунком заявлених позивачем до стягнення сум.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» (виконавець, позивач у справі) та Управління економіки Енергодарської міської ради (замовник, відповідач у справі) 07.02.2011 р. уклали договір № 75/11-11 про надання послуг з технічного обслуговування пожежної сигналізації (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе надання послуг по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації в адміністративній будівлі на 200 працівників по вул. Курчатова, 11 в приміщеннях №№ 602, 603, 604, 606, 607, 609, 610, які займаються на підставі договору оренди № 2648/д від 17.08.2010 р., а замовник зобов'язується сплатити ці послуги.

Пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 17.07.2014 р.) орієнтовна вартість послуг за цим договором на 2014 рік складає 2044,57 грн., у тому числі ПДВ 20% - 340,76 грн.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що замовник зобов'язується здійснювати оплату за послуги по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації не пізніше останнього числа місяця, який слідує за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору встановлено, що по закінченню звітного місяця виконавець надає замовнику акт про надання послуг по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації протягом 5-ти робочих днів місяця, який слідує за звітним. Замовник оформляє акт про надання послуг по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації протягом 2-х робочих днів з дня отримання та направлення його виконавцю або надає мотивовану відмову від приймання наданих послуг.

Про факт виконання позивачем та прийняття відповідачем послуг по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації, свідчать підписані обома сторонами акти № 12 від 28.02.2014 р. на суму 175,06 грн., № 13 від 31.03.2015 р. на суму 175,06 грн., № 16 від 30.06.2014 р. на суму 158,42 грн. (ар.с. 18-20). Зазначені акти підписані з боку відповідача без зауважень, про що міститься відповідний запис.

Отже замовником розрахунки за надані послуги мали бути здійснені по 31.03.2014 р., по 30.04.2014 р., по 31.07.2014 р. відповідно

Відповідач зобов'язання щодо вчасної оплати наданих послуг не здійснив, сплативши надані послуги у лютому 2014 р. - 13.05.2014 р. (платіжне доручення № 86 від 22.04.2014 р.), надані послуги у березні 2014 р. - 05.06.2014 р. (платіжне доручення № 110 від 12.05.2014 р.), надані послуги у червні 2014 р. - 15.08.2014 р. (платіжне доручення № 202 від 24.07.2014 р.).

У зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг, позивач на адресу відповідача спрямував претензії вих. № 28-23/11515/1713 від 21.05.2014 р., вих. № 28-23/17715/2542 від 05.08.2014 р., вих. № 28-23/24593/3193 від 31.10.2014 р., якими просив оплатити заборгованість та штрафні санкції.

Внаслідок порушення відповідачем строків оплати вартості наданих послуг, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та визнаний відповідачем.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 1,29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 24,50 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними не вірно, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки та невірно визначений граничний строк виконання зобов'язання за надані послуги у червні 2014 р. При цьому позивачем правомірно не враховувалися дні здійснення платежу при нарахуванні санкцій. Перерахувавши належні до стягнення суми 3 % річних за період часу з 01.04.2014 р. по 14.08.2014 р. та інфляційні втрати за період з 01 квітня 2014 р. по 14 серпня 2014 р., суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за спірний період підлягає задоволенню в частині стягнення 1,28 грн., в іншій частині позову щодо стягнення 0,01 грн. 3 % річних суд відмовляє в задоволенні позову. Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в частині стягнення 12,43 грн. за квітень і травень 2014 р., в іншій частині позову щодо стягнення 0,63 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в задоволенні позову.

За порушення відповідачем строків оплати послуг позивач, враховуючи положення пункту 5.2 договору, просив стягнути 24,50 грн. штрафу та 8,14 грн. пені.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Умовами п. 5.2 договору встановлено, що за порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від належної до оплати суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, внаслідок допущення помилок, як і при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені за вказаний позивачем період, тобто починаючи з 01.04.2014 р. по 14.08.2014 р., суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме - в розмірі 8,13 грн., в частині стягнення 0,01 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Наданий розрахунок суми штрафу виконаний відповідно до умов договору та є вірним, тому вимога про стягнення 7% штрафу у розмірі 24,50 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені та штрафу відповідач суду не надав, доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача також суду не надано. Заперечення відповідача, викладені у відзиві, є хибними та спростовуються викладеним вище. Крім того, за ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, відсутність коштів у відповідача, оскільки він є бюджетною організацією, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з управління економіки Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11, код ЄДРПОУ 36879373) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, р/р 26005619938393 в ПАО «Промінвестбанк», МФО 300012) 1,28 грн. (одну грн. 28 коп.) 3% річних, 12,43 грн. (дванадцять грн. 43 коп.) інфляційних втрат, 8,13 грн. (вісім грн. 13 коп.) пені, 24,50 грн. (двадцять чотири грн. 50 коп.) штрафу, 1801,73 грн. (одну тисячу вісімсот одну грн. 73 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 24 квітня 2015 р.