Рішення

від 22.04.2015 по справі 908/1928/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 23/38/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/ Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015 Справа № 908/1928/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Шевченко Тетяни Миколаївни,

при секретарі Ракович С.І.,

за участю:

представника позивача - Остапенка В.М., довіреність №14-109 від 18.04.2014;

представника відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №908/1928/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», м. Київ,

до відповідача: Якимівського орендного підприємства «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ», Запорізької області, Якимівський район, смт. Якимівка,

про стягнення 167441,57 грн.,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (скорочено - НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», позивач у справі) звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до відповідача - Якимівського орендного підприємства «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ» (скорочено - Якимівське ОП «ВОЖГ та ПО»), про стягнення 167441,57 грн., з яких 93368,74 грн. інфляційних втрат, 63842,07 грн. пені, 10230,76 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03..2015 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №908/1928/15-г, справі присвоєно номер провадження - 23/38/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.04.2015.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані умовами договору купівлі-продажу природного газу №454/14-БО-13 від 22.11.2013, приписами ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, з підстав, зазначених у позові, просить їх задовольнити у повному обсязі. Нарахування пені та штрафу вважає обґрунтованим, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів, на його думку, не розповсюджується на поточні вимоги кредиторів.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, надіслав до суду письмовий відзив (вх.№09-08/18632 від 21.04.2015), в якому заперечує проти позову в частині нарахування пені, мотивуючи тим, що стосовно підприємства-відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії мораторію боржнику не нараховується неустойка (штраф, пеня). В задоволенні позову в цій частині просить відмовити.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.04.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 між позивачем (НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», Продавець) та відповідачем (Якимівське ОП «ВОЖГ та ПО», Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 454/14-БО-13 (далі - Договір). За умовами Договору позивач зобов'язався поставити відповідачеві протягом січня-грудня 2014 року природний газ обсягом до 1090,0 тис. куб. м, а Покупець - прийняти і оплатити природний газ на умовах цього Договору (п.1.1, 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3 459,00 грн., крім того 17 % ПДВ, а також збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; також тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., ПДВ (17%) -50,25 грн. Загальна сума вартості 1000 куб. м природного газу становить ( з ПДВ) 4473,82 грн. Додатковими угодами №1, №2, №3, №4 до Договору сторони змінювали пункти 1.2 та. 5.2 Договору ( а.с. 12, 18-21).

За умовами пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Термін дії Договору в частині поставки газу - до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу протягом січня-квітня 2014 року природний газ на загальну суму 1 467 633,46грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Факт поставки, об'єми та вартість переданого газу сторонами не оспорюються, акти підписані сторонами та скріплені печатками сторін (копії актів долучено до справи, а.с.21-25).

Так, за актом приймання-передачі від 31.01.2014 у січні 2014 року відповідачу було передано 169,397тис. куб. м природного газу на суму 565913,37 грн. (акт від 31.01.2014); у лютому 2014 року - 136,470 тис. куб. м. природного газу на суму 455912,43 грн. (акт від 28.02.2014); у березні 2014 року - 95,304 тис. куб. м. на суму 318387,04 грн. (акт від 31.03.2014), у квітні 2014 року - 204,202 тис. куб. м природного газу на суму 127420,62 грн. ( акт від 30.04.2014).

Відповідач, в порушення умов Договору, несвоєчасно розраховувався за переданий у січні-квітні 2014 року природний газ, що підтверджується наданими у справу документами (копіями платіжних доручень про сплату боргу, які долучено до справи).

Стягнення з відповідача 93368,74 грн. інфляційних втрат, 63842,07 грн. пені, 10230,76 грн. трьох процентів річних є предметом розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.

Договором (пункт 6.1), укладеним між сторонами, визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за Договором, вимоги про стягнення з відповідача 93368,74 грн. інфляційних втрат та 10 230,76грн. трьох процентів річних є нормативно обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Судом перевірено правильність нарахування зазначених сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, розрахунок визнано вірним.

Щодо вимог про стягнення 63842,07 грн. пені суд зазначає таке.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору відповідач зобов'язався сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховане відповідачу пеню у розмірі 63842,07 грн.

Втім, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем пені, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2011 порушено провадження у справі №23/5009/326/11 про банкрутство Якимівського ОП «ВОЖГ та ПО», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Якимівське ОП «ВОЖГ та ПО» наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 №568 було включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 №2711-ІV.

Ухвалою суду від 26.08.2014 у справі №23/5009/326/11 продовжено термін проведення засідання суду, на якому буде вирішено питання щодо подальших судових процедур стосовно боржника, до закінчення процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу - 01.01.2016, передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 № 2711-IV (в редакції з 03.07.2014).

На даний час зазначена процедура не припинена у відповідності до приписів закону.

Відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство) НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» має статус поточного кредитора по відношенню до боржника (відповідача у даній справі), виходячи з того, що суми пені та штрафу нараховані позивачем за невиконання зобов'язань, які виникли після порушення справи про банкрутство Якимівського ОП «ВОЖГ та ПО».

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення, в тому числі за невиконання поточних грошових зобов'язань.

З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання пеня та штраф не нараховуються.

Враховуючи, що пеня та штраф в період дії мораторію не нараховуються, то вони і не підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене, в позові в частині стягнення 63842,07грн. пені слід відмовити.

Приймаючи рішення про відмову в позові щодо стягнення пені, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 18.12.2012 у справі №3-67гс12 та від 01.10.2013 у справі №3-27гс13.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Якимівського орендного підприємства «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ» (72503, Запорізька область, смт. Якимівка, вул. 50 років Жовтня, 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 03345455) на користь Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код юридичної особи - 20077720) 93368 (дев'яносто три тисячі триста шістдесят вісім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 10230 (десять тисяч тисяч двісті тридцять) грн. 76 коп. трьох процентів річних та 2071 (дві тисячі сімдесят одну) грн. 99 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в решті вимог про стягнення 63842,07 грн. пені.

Повне рішення складено 24.04.2015.

Суддя Т.М. Шевченко