Рішення

від 21.04.2015 по справі 910/8797/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/8797/15-г

За позовом Дочірнього підприємства «Черняхівський елеватор» Державної

акціонерної компанії «Хліб України»

До Аграрного фонду

Про стягнення 389 930,85 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Бодашевська Ю.С. - по дов. № 30 від 20.04.2015

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Черняхівський елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України» про стягнення з Аграрного фонду 389 930,85 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору складського зберігання зерна № 2/12 від 22.05.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 порушено провадження у справі № 910/8797/15-г та призначено її до розгляду на 21.04.2015.

Позивач в судовому засіданні 21.04.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 21.04.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 08.04.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Грінченка, 1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.04.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 21.04.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.05.2012 між Дочірнім підприємством «Черняхівський елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 2/12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна пшениці, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 389 930,85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Згідно з п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно з п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

В матеріалах справи наявні наступні складські квитанції на зерно, які підтверджують, що зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 2/12 від 22.05.2012 зерно жита 1, 2 та 3 класів, зерно пшениці м'якої 2 та 3 класу: № 12 від 02.08.2012, № 30, 31, 32, 33, 34 від 13.08.2012, № 10, 11 від 02.08.2012, № 19 від 06.08.2012, № 62 від 30.08.2012, № 75 від 05.09.2012, № 76, 77 від 07.09.2012, № 79 від 13.09.2012, № 81, 82 від 20.09.2012, № 84, 85 від 26.09.2012, № 87, 88 від 08.10.2012, № 89 від 11.10.2012, № 92 від 17.10.2012, № 93, 94 від 24.10.2012, № 95 від 26.10.2012, № 97 від 29.10.2012, № 98, 99, 100 від 30.10.2012, № 105 від 01.11.2012, № 106 від 06.11.2012, № 107 від 14.11.2012, № 109 від 20.11.2012, № 114, 117 від 28.11.2012, № 119, 120 від 06.12.2012, № 146 від 21.05.2013, № 155 від 13.06.2013, № 153 від 11.06.2013, 9 від 22.07.2013, № 12 від 23.07.2013, № 15 від 24.07.2013, № 21 від 25.07.2013, № 25 від 31.07.2013, № 36 від 06.08.2013, № 38 від 07.08.2013, № 56 від 23.08.2013, № 70 від 05.09.2013, № 75 від 06.09.2013, № 95 від 29.10.2013, № 96 від 30.10.2013, № 98 від 06.11.2013, № 108, 109, 110, 111 від 14.11.2013, № 140 від 23.01.2014.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

Згідно з п. 3.3.2. договору відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному п. 3.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводиться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 5.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за місяць в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4. договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат.

В матеріалах справи містяться акти наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання зерна загалом в сумі 389 930,85 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 389 930,85 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 389 930,85 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Дочірнього підприємства «Черняхівський елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Дочірнього підприємства «Черняхівський елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України» (12301, Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Індустріальна, 42, код ЄДРПОУ 37684024) 389 930 (триста вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 85 коп. основного боргу, 7 798 (сім тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 27.04.2015.

СуддяВ.В. Сівакова