Рішення

від 23.04.2015 по справі 910/7031/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015Справа №910/7031/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петротрейд-Буд»

До Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

Про стягнення 172 833,67 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Стражник Т.В. - по дов. № б/н від 14.04.2015

від відповідача Журавльов О.С. - по дов. № 58 від 31.03.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Петротрейд-Буд» до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» про стягнення 172 833,67 грн. заборгованості, з яких: 150 982,80 грн. основного боргу, 11 520,16 грн. пені, 9 350,36 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 980,35 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору підряду про виконання підрядних робіт № К1/1209 від 20.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 порушено провадження у справі № 910/7031/15-г та призначено справу до розгляду на 14.04.2015.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 14.04.2015 відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки позивачем роботи було завершено з порушенням встановленого договором терміну. Щодо стягнення пені та 3% річних відповідач вважає, що першим днем прострочення у розрахунку позивача є 18.12.2014, однак 18.12.2014 є останнім днем платежу та не може обраховуватися як прострочення. Щодо інфляції відповідач вважає, що інфляція має розраховуватись з січня 2015 року, а не з грудня 2014 року як це здійснив позивач. Також заперечує проти задоволення вимог про витрати про надання юридичних послуг, оскільки відсутні докази понесення цих витрат (докази сплати). Вказує на те, що послуги надані фізичною особою - підприємцем, а не адвокатом.

В судовому засіданні 14.04.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.04.2015.

Позивач в судовому засіданні 23.04.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 23.04.2015 проти позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 23.04.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петротрейд-Буд» (підрядник) та Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (замовником) було укладено договір підряду про виконання підрядних робіт № К1/1209 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку на умовах, визначених даним договором та протоколу договірної ціни підрядник зобов'язується виконати ремонт лотків дощової каналізації та елементів благоустрою на АЗС 11-27 за адресою: м. Київ, вул. Стеценко, 20 (далі - об'єкт).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість виконаних послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 10.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу Країни у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з п. 3.1. договору вартість робіт за договором узгоджується сторонами (додаток № 1) та складає 150 982,80 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 2.1. договору строк виконання робіт, зазначених в п. 1.1. договору становить 25 робочих днів з моменту підписання договору та передачі будівельної готовності.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і вразі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

За умовами п. 5.2. договору роботи вважаються виконаними належним чином. якщо вони виконані в об'ємі, передбаченому документацією та підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 6.2. договору передача робіт на об'єкті підрядником та приймання їх замовником оформляються актом приймання-передачі робіт.

В матеріалах справи наявні акт (форми КБ-2В) приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 04.12.2014 за грудень 2014 року та довідка (форми КБ-3) від 04.12.2014, які підтверджують виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на суму 150 982,80 грн.

Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.2. договору визначено порядок оплати, а саме протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних робіт - замовник сплачує фактично виконані роботи.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за виконані роботи слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати робіт протягом 10 десяти не банківських, а робочих днів.

З урахуванням того, що акт виконаних робіт підписаний 04.12.2014, то відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних робіт в строк по 18.12.2014 включно, отже момент прострочення починається з 19.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість виконаних робіт не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно акту звірки взаєморозрахунків, що підписаний та скріплений печатками обох сторін, становить 150 982,80 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів виконання обумовлених договором робіт, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості позивачу в розмірі 150 982,80 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості робіт за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня позивачем нарахована на суму боргу в розмірі 150 982,80 грн. за період з 18.12.2014 по 11.03.2015 та складає 11 520,16 грн. При цьому, у позивача вказаний період становить 79 днів, тоді як насправді він становить 84 дні.

Судом за результатами здійснення власного перерахунку на суму боргу 150 982,80 грн. проте за період з 19.12.2014 (початок прострочення) по 11.03.2015 (визначений позивачем) пеня складає 11 855,25 грн.

Оскільки, у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог суд погоджується із заявленим позивачем розміром пені в сумі 11 520,16 грн.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.4. договору, розмір якої, за розрахунками позивача, становить 11 520,16 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 11 520,16 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за виконані роботи, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 9 350,36 грн. збитків від зміни індексу інфляції (нараховані за грудень 2014 року, січень 2015 року) та 980,35 грн. - 3% річних (нараховані за період з 18.12.2014 по 11.03.2015).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Судом за результатами здійснення власного перерахунку на суму боргу 150 982,80 грн. за період з 19.12.2014 (початок прострочення) по 11.03.2015 (визначений позивачем) 3% річних складає 1 029,99 грн.

Оскільки, у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 980,35 грн. - 3% річних.

Суд не погоджується з розрахунком позивача інфляційних втрат, оскільки згідно

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі «Ліга» якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Оскільки, відповідач мав оплатити виконані роботи до 19.12.2014 то індексація за грудень 2014 року не здійснюється.

Суд здійснивши власний перерахунок (за січень 2015 року) приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4 680,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

В іншій частині нарахованих інфляційних нарахувань позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Петротрейд-Буд» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 25 000,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони , або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послугсаме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже, обов'язковою умовою для відшкодування адвокатських витрат є наявність належних доказів, що послуги були надані саме адвокатом та наявність їх оплати.

30.01.2015 між позивачем та «Адвокатським бюро Віталія Невмержицького» був укладений договір про надання юридичних послуг № 02, за умовами якого останній прийняв на себе зобов'язання з надання юридичних послуг з питань, що виникають під час здійснення господарської та професійної діяльності замовника.

Згідно додатку № 1 до вказаного вище договору сторони визначили вартість послуг в розмірі 25 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що представництво інтересів позивача в судових засіданнях здійснено Стражник Т.В. та Невмежицьким В.І., при цьому доказів того що вони є адвокатами та мають свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не подано. Здійснення оплати послуг в розмірі 25 000,00 грн. також не підтверджено.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петротрейд-Буд» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18А, код ЄДРПОУ 34241263) 150 982 (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 80 коп. основного боргу, 11 520 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 16 коп. пені, 4 680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 47 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 35 коп. - 3% річних, 3 363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 27.04.2015.

СуддяВ.В. Сівакова