Рішення

від 23.04.2015 по справі 911/929/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа № 911/929/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент»

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія»

про стягнення 1 288 305, 67 грн.

Представники:

від позивача: Титаренко Д.С.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 1 288 305, 67 грн. заборгованості за договором № 169-Т від 05.07.2012, з яких: 417 369, 00 грн. - основного боргу, 765 928, 70 грн. - пені, 10 185, 29 грн. - 3 % річних та 94 822, 68 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати за передане позивачем устаткування та надані послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.04.2015.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 08.04.2015 (вх. № 8026/15 від 08.04.2015) про приєднання документів до матеріалів справи та відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з перебування його представника за межами України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 розгляд справи відкладено на 23.04.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.

14.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 08.04.2015 (вх. № 8424/15 від 14.04.2015) про приєднання документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 23.04.2015 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 9548/15 від 23.04.2015), підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 23.04.2015 не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.04.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.07.2012 між сторонами укладено договір № 169-Т, за умовами якого позивач зобов'язався надати, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити пакет агротехнічних послуг (надалі - ПАП), що являє собою сукупність визначених цим договором устаткування (обладнання) та додаткових клієнтських послуг згідно з описом у Розкладі договору.

Відповідно до п. 2.2 договору характеристика ПАП - сільськогосподарське устаткування (24 місяців), яке є предметом цього договору.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено специфікацію устаткування (обладнання) за цим договором.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 договору договірна ціна ПАП становить суму, що еквівалентна 864 408, 00 грн., у тому числі ПДВ 144 068, 00 грн. Ця ціна може бути змінена шляхом внесення змін до Розкладу договору на підставах, передбачених цим договором, з урахуванням зміни факторів підрахування майбутніх внесків.

Відповідно до п. 4.6 договору авансовий платіж у розмірі 79 387, 00 грн. відповідач сплачує не пізніше 5-ти робочих днів з дати підписання договору.

Згідно з п. 4.7 договору на дату підписання договору також підписується Розклад договору з зазначенням сум усіх виплат відповідача на протязі дії договору. Після складання акту введення в експлуатацію устаткування підписується остаточний Розклад договору з додатковим зазначенням календарних дат виплат.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що у разі порушення терміну і порядку сплати вартості (внесення внесків) устаткування (обладнання) відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі одного відсотка від суми затриманого платежу за кожний день прострочення затримки.

Відповідно до п. 5.1.1 договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу договірну ціну ПАП шляхом внесення грошових внесків згідно з Розкладом договору, що є невід'ємною його частино.

Згідно з п. 5.1.2 договору відповідач зобов'язався вносити всі виплати згідно з даним договором, незважаючи на те чи використовується устаткування (обладнання) чи ні, і з якої причини.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що разом із підписання договору № 169-Т від 05.07.2012 сторонами було підписано Розклад договору № 169-Т, який передбачає авансовий платіж та подальші місячні платежі із зазначенням терміну та суми здійснення платежу.

Додатковою угодою від 10.12.2012 до договору № 169-Т від 05.07.2012 сторони змінили графік внесення суми платежів та встановили ціну договору у розмірі 883 434, 00 грн.

На виконання умов договору № 169-Т від 05.07.2012 позивач передав відповідачу визначене договором устаткування (обладнання) на загальну суму 794 147, 88 грн., а також надав послуги по монтажу та пусконалагодженню на загальну суму 89 286, 12 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000254 від 29.09.2012 на суму 794 147, 88 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000026 від 29.09.2012 на суму 70 260, 12 грн. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 22.02.2013 на суму 19 026, 00 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Копії зазначених документів долучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000164 від 07.07.2012 на сплату пакету агротехнічних послуг на загальну суму 883 434, 00 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за наданий позивачем пакет агротехнічних послуг розрахувався частково, а саме на суму 466 065, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 417 369, 00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 169-Т від 05.07.2012, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 169-Т від 05.07.2012 не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за зазначеними договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 417 369, 00 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 4.9 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі одного відсотка від суми затриманого платежу за кожний день прострочення затримки, яка за розрахунком позивача за період з 10.03.2014 по 10.01.2015 складає 765 928, 70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, судом було здійснено власний розрахунок пені із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за заявлений позивачем період, відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 46 870, 06 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за пакет агротехнічних послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 10.03.2014 по 18.02.2015 складають 10 185, 29 грн., а інфляційні втрати за період з березня 2014 року по січень 2015 року складають 94 822, 68 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 169-Т від 05.07.2012 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 569 247, 03 грн., з яких: 417 369, 00 грн. - основного боргу, 46 870, 06 грн. - пені, 10 185, 29 грн. - 3 % річних та 94 822, 68 грн. - інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» (96572, Автономна Республіка Крим, Сакський район, село Червоне, вулиця Шосейна, будинок 24-А, ідентифікаційний код - 30873423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» (01034, місто Київ, вулиця Ярославів вал, будинок 13/2, літера «Б», ідентифікаційний код - 36327745) 417 369 (чотириста сімнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. - основного боргу, 46 870 (сорок шість тисяч вісімсот сімдесят) грн. 06 коп. - пені, 10 185 (десять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 29 коп. - 3 % річних, 94 822 (дев'яносто чотири тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 68 коп. - інфляційних втрат та 11 384 (одинадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 94 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.04.2015.

Суддя Т.В. Лутак