Рішення

від 20.04.2015 по справі 922/1634/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 922/1634/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" смт. Ворзель до Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос", с.Комісарівка про стягнення 216 007,06грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 96 470,01грн., збитки від інфляції в розмірі 5 076,03грн., 3% річних в розмірі 3 070,22грн., пеню в розмірі 11 185,52грн., проценти за користування товарним кредитом в розмірі 36 989,80 грн., курсову різницю в розмірі 43 921,48грн., 20% штрафу в розмірі 19 294,00грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № Л 3038 від 11.04.2013р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 1 Закону України № 1632-VII від 12.08.2014р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", який набрав чинності 20.08.2014р., змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції. Розгляд відповідних справ здійснюється господарськими судами, що визначаються Головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд справ підсудних господарському суду Луганської області, розташованому в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється господарським судом Харківської області.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється господарським судом Харківської області.

Позивач у призначене удове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення даної інформації на сторінці офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" (відповідач) було укладено договір поставки № Л 3038 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти та оплатити його вартість на умовах, визначених даним договором.

Асортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість, вартість партії товару визначається сторонами в специфікаціях до даного договору або в видаткових накладних (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідно до специфікацій або видаткових накладних, що оформляються сторонами на кожну партію товару та є невід'ємними частинами даного договору. В разі поставки товару на умовах відстрочення платежу асортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість, вартість партії товару визначається сторонами виключно в специфікації до даного договору.

У п.5.1 договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача згідно рахунку-фактури в порядку і строки, визначені в специфікації. У разі поставки товару згідно видаткових накладних оплата товару здійснюється відповідачем на умовах повної попередньої оплати згідно рахунку-фактури позивача, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних днів після поставки товару.

За умовами п.5.2 договору сторони домовились визначити еквівалент ціни товару в доларах США або євро, відповідний еквівалент сторони встановлюють в відповідній специфікації або видатковій накладній до договору шляхом зазначення курсу відповідної валюти до української гривні згідно п.5.3 договору.

На момент виставлення відповідного рахунку-фактури сума вартості товару визначається позивачем за курсом продажу долара США або євро до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі +1,0% до цього курсу (п.5.3 договору).

Пунктом 5.3.2 договору сторони погодили, що у випадку підвищення курсу долара США (євро), відповідач сплачує проіндексовану суму платежу.

В разі поставки товару до його повної оплати, відповідно до п.5.8 договору, відповідач зобов'язався сплатити відсотки за користування товарним кредитом у наступному порядку:

п.5.8.1 договору - в період до кінцевого строку оплати вартості товару, зазначеної в відповідній специфікації до договору відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються;

п.5.8.2 договору - початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається:

наступний день за днем кінцевої сплати вартості товару зазначеної в відповідній специфікації до договору або

наступний день за днем поставки неоплаченого відповідачем товару (в разі поставки на умовах попередньої оплати).

п.5.8.3 договору - плата за використання товарного кредиту становить 0,1% від вартості поставленого та неоплаченого товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної в п.5.8.2 договору до дня оплати товару в повному обсязі.

На виконання умов договору сторонами було підписано специфікацію від 11.04.2013р. (замовлення 696 від 11.04.2013р.) та специфікацію від 11.04.2013р. (замовлення 709 від 11.04.2013р.), відповідно до яких сторони погодили найменування, кількість товару, його ціну та порядок оплати, а саме:

- відповідно до специфікації до договору (замовлення 696 від 11.04.2013р.):

позивач зобов'язався поставити товар на суму 195 840,00грн.;

відповідач зобов'язався здійснити оплату товару шляхом 30% попередньої оплати в розмірі 58 752,00грн. до 15.04.2013р., відстрочений платіж в розмірі 70% в сумі 137 088,00грн - 01.11.2013р.;

строк поставки товару до 12.04.2013р.;

валюта еквіваленту - долар США;

курс гривні до еквіваленту 8,13грн/США.

- відповідно до специфікації до договору (замовлення 709 від 11.04.2013р.):

позивач зобов'язався поставити товар на суму 25 080,00грн.;

відповідач зобов'язався здійснити оплату товару шляхом 30% попередньої оплати в розмірі 7 524,00грн. до 15.04.2013р., відстрочений платіж в розмірі 70% в сумі 17 556,00грн - 01.11.2013р.;

строк поставки товару до 25.04.2013р.;

валюта еквіваленту - долар США;

курс гривні до еквіваленту 8,13грн/США.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 304 199,99грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 927 від 12.04.213р. на суму 195 840,00грн.;

- № 1474 від 13.05.2013р. на суму 25 080,00грн.;

- № 1672 від 14.05.2013р. на суму 57 359,99грн.;

- № 2239 від 01.06.2013р. на суму 25 920,00грн., оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що товар на суму 195 840,00грн. за видатковою накладною № 927 від 12.04.2013р. був поставлений позивачем на умовах специфікації від 11.04.2013р. (замовлення 696 від 11.04.2013р.), а товар на суму 25 080,00грн. за видатковою накладною № 1474 від 13.05.2013р. на умовах специфікації від 11.04.2013р. (замовлення 709 від 11.04.2013р.).

Поставка товару за видатковими накладними № 1672 від 14.05.2013р. на суму 57 359,99грн. та № 2239 від 01.06.2013р. на суму 25 920,00грн. була здійснена позивачем без підписання відповідних специфікацій.

Відповідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, відповідач зобов'язався здійснити оплату товару поставленого на умовах, визначених у специфікаціях шляхом 30% попередньої оплати в розмірі 7 524,00грн. до 15.04.2013р., остаточний розрахунок з відстроченням платежу в розмірі 70% в сумі 17 556,00грн до 01.11.2013р. та за поставлений позивачем товар згідно видаткових накладних не пізніше 10 календарних днів після поставки товару.

Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 207 729,98грн., а саме:

- 15.04.2013р. в сумі 66 276,00грн.;

- 03.06.2013р. в сумі 17 208,00грн.;

- 28.11.2013р. в сумі 7 776,00грн.;

- 25.12.2013р. в сумі 53 234,99грн.;

- 20.01.2014р. в сумі 53 234,99грн.;

- 02.04.2014р. в сумі 10 000,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у справі.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 96 470,01грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості за спірним договором на суму 96 470,01грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 96 470,01грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, за умовами п.5.8 договору, зобов'язався сплатити відсотки за користування товарним кредитом.

Пунктом.5.8.3 договору сторони погодили, що плата за користування товарним кредитом становить 0,1% від вартості поставленого та неоплаченого товару за кожен календарний день користування, починаючи з дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Продаж товару в кредит передбачена ст. 694 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 цієї статті договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (абз. 1 ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України).

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (абз. 2 ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України).

Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає сплату боржником процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір яких може встановлюватись договором.

Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу відсотки за користування товарним кредитом за кожною поставленою партією товару окремо, що в сумі склало 36 989,80грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та зроблено на підставі узгоджених сторонами умов договору, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 43 921,48грн. курсової різниці, суд встановив наступне.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено судом, за умовами п.5.2 договору сторони домовились визначити еквівалент ціни товару в доларах США або євро, відповідний еквівалент сторони встановлюють в відповідній специфікації або видатковій накладній до договору шляхом зазначення курсу відповідної валюти до української гривні згідно п.5.3 договору.

На момент виставлення відповідного рахунку-фактури сума вартості товару визначається позивачем за курсом продажу долара США або євро до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі (далі УМВБ) +1,0% до цього курсу (п.5.3 договору).

У випадку, якщо курс продажу долара США (євро) за даними УМВБ +1,0% до цього курсу на дату оплати товару є незмінним, або нижчим, ніж на дату виставлення рахунку-фактури відповідач, відповідно до п.5.3.1 договору, здійснює оплату товару в сумі, зазначеній в відповідному рахунку-фактурі.

Як вже було встановлено судом, у специфікаціях сторони визначили валюту еквіваленту ціни товару - долар США та курс гривні до еквіваленту.

За умовами п.5.3.2 договору сторони погодили, що у тому випадку, коли курс продажу долара США (євро) згідно даних УМВБ +1,0% до цього курсу на дату оплати товару вищий, ніж курс долара США (євро) згідно даних УМВБ +1,0% на день виставлення рахунку-фактури, для визначення суми, яка підлягає до сплати, сторони використовують формулу:

С2=С1*К2/К1, де:

С2 - сума платежу в гривнях, що визначається на дату оплати товару;

С1 - вартість товару в гривнях, відповідно до відповідного рахунку-фактури;

К1 - курс продажу долара США (євро) за даними УМВБ на дату виставлення рахунку-фактури +1,0% до цього курсу;

К2 - курс продажу долара США (євро) за даними УМВБ на дату оплати товару +1,0% до цього курсу.

Покупець зобов'язаний сплатити позивачу проіндексовану суму відповідного платежу згідно умов договору.

На момент звернення позивача до суду з позовом сума збільшення ціни (індексації) склала 43 921,48грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми індексації ціни товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.4 договору сторони погодили, за порушення строку оплати, який вказано в відповідних специфікаціях до договору та (або) п. 5.1 та (або) п.5.3 та (або) п.9.3 даного договору, відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Окрім того, за умовами п.7.5 договору відповідач за порушення строку оплати, який вказано в відповідних специфікаціях до договору та (або) п. 5.1 та (або) п.5.3 та (або) п.9.3 даного договору, більш ніж на 30 календарних днів зобов'язався сплатити позивачу штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

За порушення відповідачем строків оплати товару за договором позивач нарахував відповідачу 20%штрафу від простроченої суми, який складає 19 294,00грн. та пеню за кожною видатковою накладною окремо (загальний період нарахування з 29.11.2013р. по 08.05.2014р.), що в сумі склало 11 185,52грн.,

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок штрафу та пені, даний розрахунок відповідає умовам договору, розрахунок пені також відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 Господарського кодексу України, на підставі чого суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві, за кожною видатковою накладною окремо, три відсотки річних, що в сумі склало 3 070,22грн. та збитки від інфляції, що в сумі склало 5 076,03грн., загальний період нарахування яких становить з 29.11.2013р. по 08.05.2014р.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.530, 536, 610, 611, 612, 625, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос", код ЄДРПОУ 30764092 (94455, Луганська область, Краснодонський район, с. Комісарівка) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус", код ЄДРПОУ 36426339 (08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Крупської, 18, р/р 2600730553401 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, поштова адреса: 01042, м. Київ, бул. М. Примаченко, б.27/1, офіс 506/4) - 96 470,01грн. основного боргу, 5 076,03грн. збитків від інфляції, 3 070,22грн. 3% річних, 11 185,52грн. пені, 36 989,80грн. за користування товарним кредитом, 43 921,48грн. курсової різниці, 19 294,00грн. штрафу, 4 320,14грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк