Ухвала

від 23.04.2015 по справі 908/5231/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"23" квітня 2015 р. Справа № 908/5231/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від боржника - не з'явився,

від апелянта - не з'явився,

від кредиторів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вх. №1904 З/2) на постанову господарського суду Запорізької області від 22.12.2014р. у справі 908/5231/14,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група", м. Донецьк,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Запорізької області від 22.12.2014р. у справі №908/5231/14 (суддя Кричмаржевський В.А.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група.", м.Донецьк, код з ЄДР - 38405809, банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - Галан Інну Володимирівну, ідентифікаційний номер - 2640809844 (Донецька область, м.Краматорськ, вул. Леоніда Бикова, 19 кв.70). Зазначено про оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника - ТОВ "Бізнес-Група.", код з ЄДР - 38405809, банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зобов 'язано ліквідатора у визначеному законом порядку здійснити ліквідаційну процедуру, надати звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс для затвердження до 22 грудня 2015р.

Постанова місцевого господарського суду з посиланням на ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мотивована тим, що ТОВ "Бізнес-Група" дотримано встановлених статтями 104, 105, 111 Цивільного кодексу України вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника. Крім того, суд зазначає, що матеріали справи свідчать про неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами, а отже наявні підстави для застосування до боржника процедури ліквідації.

Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 22.12.2014р. у справі №908/5231/14 про визнання банкрутом ТОВ "Бізнес-Група" та припинити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що постанова місцевого господарського суду прийнята з порушенням вимог статей 104,105,110,111 Цивільного кодексу України та статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому зазначає, що тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та проведення податковим органом позапланової перевірки у відповідності до вимог статті 78 Податкового кодексу України можливе звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі по банкрутство. Однак, заява про порушення провадження у справі про банкрутство не містить доказів здійснення повідомлення податкового органу про припинення юридичної особи та здійснення оцінки майна боржника, а отже відсутні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2015р. апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група" подано клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх.№ 6657 від 22.04.2015р.).

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група" просить припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 22.12.2014р. у справі № 908/5231/14 (вх.№ 6658 від 22.04.2015р.).

Обґрунтовуючи свою позицію у справі, боржник зазначає, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві не зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група" із заявою про визнання кредиторських вимог, у зв'язку з чим не набуло процесуального статусу учасника провадження у справі про банкрутство та не має права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Апелянт, сторони та ліквідатор у справі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на останньому аркуші ухвали суду апеляційної інстанції від 26.03.2015р., а також повідомлення, розміщене на офіційному веб-сайті суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Новини і події", проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників апелянта, сторін та ліквідатора за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про припинення апеляційного провадження у справі № 908/5231/14 з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Оскільки вказані правовідносини регулюються нормами Господарського процесуального кодексу України, то саме вказаний законодавчий акт повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 08.12.2014р. у справі № 908/5231/14 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група".

Враховуючи вказані вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. N 4212-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Колегія суддів зазначає, що в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органів доходів і зборів у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, органи доходів і зборів не віднесені чинним законодавством до інших учасників справи про банкрутство, окрім кредиторів.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кредитором - є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Таким чином, статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

При цьому особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після звернення у встановленому порядку з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 3 статті 95 Закону про банкрутство кредитори мають право заявляти свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідного державного органу до голови ліквідаційної комісії або суду з заявою про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Бізнес-Група", а також доказів щодо прийняття рішення щодо проведення позапланової документальної перевірки.

Крім того, в апеляційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), а обґрунтовує вимоги апеляційної скарги лише неможливістю проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, а також на непогодження ліквідаційного балансу товариства.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група" прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом ліквідації (т.1, а.с. 26).

В Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за 2014р. № 293 (23) розміщено оголошення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група".

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором внесено запис про знаходження ТОВ "Бізнес-Група" в стані припинення за рішенням засновників (т.1, а.с. 53, 54).

Відповідно до п. 11.1 Порядку обліку платників податку та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588 (в редакції, яка діяла на момент прийняття вказаного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група", далі - Порядок) дані про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів Державної реєстраційної служби України та Центрального контролюючого органу .

Згідно з пп. 11.5 п. 11 11.5. Порядку у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за формою N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу;

відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи ;

відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;

судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи , визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група" листом від 28.10.2014р. № 2 повідомило Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, а також Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька ГУ Державної фіскальної служби про прийняття загальними зборами "Бізнес-Група" рішення про припинення діяльності товариства (т.1, а.с. 31, 32).

Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. у справі № 908/5231/14 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група".

Копію вказаної ухвали направлено державному реєстратору Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, а також ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, про що свідчить відтиск штампу на останньому аркуші оригіналу вказаної ухвали суду.

Копію постанови про визнання боржника банкрутом від 22.12.2014р. у справі №908/5231/14 також було направлено державному реєстратору Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, а також ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що підтверджується відтиском штампу про відправку на зворотній стороні останнього аркушу оригіналу зазначеної постанови місцевого господарського суду.

Повідомлення про визнання ТОВ "Бізнес-Група" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури оприлюднене на офіційному сайті Вищого господарського суду України 12.12.2014р.

Враховуючи викладене, відповідний державний орган податків і зборів був повідомлений належним чином про прийняття товариством рішення про припинення його діяльності та порушення провадження у справі про банкрутства стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група", а також наявності у нього правових підстав, визначених вимогами статті 78 Податкового кодексу України, та часу для проведення позапланової перевірки.

Крім того, матеріалами справи спростовується твердження апелянта про недотримання боржником вимог Порядку обліку платників податку та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 щодо повідомлення органу податкової служби про припинення юридичної особи з метою проведення позапланової перевірки, що призвело до порушення законних інтересів держави, є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві у апеляційній скарзі посилається на положення Порядку обліку платників податку та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588, які втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності, зокрема, таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до п. 11.6 вказаного вище Порядку при проведенні заходів, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, встановила, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо прийняття рішення про проведення відповідної позапланової документальної перевірки, а також складення повідомлення ф.25-ОПП про неможливість проведення позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з рішенням про припинення юридичної особи (припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням).

Також, матеріали справи не містять, а апелянтом не надано доказів звернення скаржника до місцевого господарського суду зі скаргами на дії ліквідатора чи до Міністерства юстиції України зі скаргою у зв'язку з неможливістю проведення позапланової податкової перевірки, або до правоохоронних органів щодо фіктивного банкрутства.

Отже, апелянтом не доведено проведення відповідним контролюючим органом активної роботи, спрямованої на здійснення перевірки у встановлені законодавством строки для встановлення наявності чи відсутності у боржника податкового боргу, хоча часу та підстав для звернення до голови ліквідаційної комісії або розпорядника майна боржника з відповідною заявою щодо проведення перевірки було достатньо.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою органу доходів і зборів у здійсненні ним в установленому діючими нормативно-правовими актами порядку позапланової перевірки боржника.

Зазначений орган вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а при наявності відповідних правових підстав, набути статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

У випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, відповідний орган вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що складення проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України є однією з необхідних передумов для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, статтею 111 Цивільного кодексу України не передбачено обов'язку затвердження проміжного ліквідаційного балансу органами державної фіскальної служби України, а також підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) його достовірності.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на порушення головою ліквідаційної комісії боржника вимог статті 60 Господарського кодексу України та вимог статті 20 Закону України "Про господарські товариства" не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки на момент порушення провадження у справі про банкрутства дані статті були виключені з Господарського кодексу України, та відповідно, з Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом в порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів того, що оскаржувана постанова господарського суду порушує його права та інтереси, оскільки відповідний територіальний орган доходів і зборів не був позбавлений права провести позапланову документальну перевірку підприємства-банкрута, в розумні строки звернувшись до ліквідатора боржника, а також у разі виявлення грошових зобов'язань боржника перед ним, звернутися з кредиторськими вимогами у встановленому порядку та строки та набути статусу кредитора у справі.

Отже, встановивши той факт, що Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві не є стороною та учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бізнес-Група", питання про права та обов'язки скаржника місцевим господарським судом не вирішувались, і апелянтом не доведено, що оскаржувана ухвала зачіпає чи порушує його права та охоронювані законом інтереси, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про неможливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XІІ Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України підстав, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір згідно поданої апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 22.12.2014р. у справі №908/5231/14 не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 86, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 р. у справі №908/5231/14.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.