Ухвала

від 19.03.2015 по справі 9101/161895/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2015 рокусправа № 0870/5631/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі №0870/5631/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Запорізької області (далі по тексту - відповідач) від 08.02.2012 №0000181701; а також визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось про необґрунтованість висновків відповідача щодо непідтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулися реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників цих операцій, товар використано в межах господарської діяльності позивача як платника податків. Крім того, позивач стверджував, що відповідачем порушені вимоги законодавства при проведення позапланової невиїзної перевірки, порушено порядок і строки її проведення.

Постановою суду першої інстанції в задоволені позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що позивачем не доведено факту придбання товару та реальності вчинених правочинів в цілому, оскільки наявність лише видаткових та податкових накладних не свідчить про вчинення відповідних операцій. Суд дійшов висновку, що матеріали справи підтверджують висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття спірних рішень.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. Апелянт вважає постанову суду незаконною, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

За клопотанням відповідача у зв'язку з реорганізацією в органах податкової служби, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013р. «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», на підставі ст.55 КАС України здійснено заміну Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби її правонаступником - Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Запорізької області.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що свідчать відповідні записи в Єдиному державному реєстрі (а.с. 22, том 1).

Матеріали справи підтверджують, що на підставі наказу від 09.12.2011 №298 (а.с. 57, том 1) податковим органом проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Віста-Трейдінг" (код - 36977289) за період травень-червень 2010 року, ТОВ "Оптіма ЄОС" (код - 37167654) за період липень 2010 року". За результатами перевірки складено акт від 15.12.2011 №274\17\1-НОМЕР_1 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 24, том 1).

В Акті перевірки вказується про порушення позивачем п.1 ст. 9, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість та визначено суму податкових зобов'язань за 2010 рік, а саме: за травень місяць 2010 року на суму в розмірі 393666 грн. 80 коп. по контрагенту ТОВ "Віста-Трейдінг", за червень місяць 2010 року на суму в розмірі 525583 грн. 51 коп. по контрагенту ТОВ "Віста-Трейдінг", за липень місяць 2010 року на суму в розмірі 164916 грн. 64 коп. по контрагенту ТОВ "Оптіма ЄОС", загальна сума податкового зобов'язання по ПДВ - 1084166 грн. 95 коп.; ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 08.02.2012 №0000181701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в розмірі 1355208 грн. 69 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 1084166 грн. 95 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 271041 грн. 74 коп. (а.с. 7, том 1).

За результатами адміністративного оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Державною податковою службою України прийнято рішення від 22.05.2012 №14106\І\10-2315 (а.с. 13, том 1), яким податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 08.02.2012 №0000181701 залишено без змін, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За визначенням понять, наданих в ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV), господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти зміни майнового стану платника податків.

За статтею 3 Закон України №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням зазначених норм для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням п.1.6, п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі - Закон України №168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Як встановлено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є податкова накладна, що видається платником податку на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вчинених правочинів між позивачем та ТОВ "Віста-Трейдінг" за період з травня по червень 2010 року, а також з ТОВ "Оптіма ЄОС" за період липня 2010 року позивач надав такі документами, як: рахунок-фктура від контрагента ТОВ "Віста-Трейдінг", видаткові накладні на поставку товару - "Молоко физ" (а.с. 2-42, том 2), та податкові накладні (а.с. 43-133, том 2). По контрагенту ТОВ "Оптіма ЄОС" судом досліджені рахунки-фактури, видаткові накладні (а.с. 134-151, том 2), та податкові накладні (а.с. 152-159, том 2), що також містили інформацію про товар - "Молоко физ".

Щодо специфіки товару у правовідносинах позивача з його контрагентами слід врахувати, що Законом України "Про молоко та молочні продукти" від 24.06.2004 №1870-IV визначено правові та організаційні основи забезпечення безпечності та якості молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України молока, молочної сировини та молочних продуктів, і поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять господарську діяльність у цій сфері.

Підтвердження відповідності безпечності та якості молока і молочної сировини та молочних продуктів здійснюється в порядку, визначеному законодавством України.

Так, відповідно до наказу Державного департаменту ветеринарної медицини від 20.04.2004 №49 "Про затвердження Правил ветеринарно-санітарної експертизи молока і молочних продуктів та вимог щодо їх реалізації" ці правила обов'язкові для виконання установами, організаціями, підприємствами незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості (далі - суб'єкти господарювання), фізичними особами - власниками тварин (далі - власник), які здійснюють діяльність у сфері обігу молока та молочних продуктів, а також спеціалістами ветеринарної медицини.

Молоко та молочні продукти, що надходять від суб'єктів господарювання для реалізації за прямими зв'язками та у вільний продаж на ринки, підлягають ветеринарно-санітарній експертизі.

Молоко та молочні продукти за критеріями безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-технічних (ДСТУ, ТУ тощо) та нормативно-правових актів.

З урахуванням аналізу документів позивача суд першої інстанції вірно визначився щодо безтоварності господарських операцій.

Постановою Верховного Суду України від 07.02.2012 визначена правова позиція, приписи якої є обов'язковими для судів згідно зі ст.244-2 КАС України. В своїй постанові Верховний Суд України зазначив, що наявність у платника податків податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів.

Дійшовши висновку про непідтвердження у судовому процесі реального характеру поставки позивачу товару, як підстави для відмови в позові, суд виходив із встановлених у справі обставин щодо відсутності у контрагентів позивача - ТОВ «Веста-трейдінг» та ТОВ «Оптима ЄОС» трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності.

Судом також враховано, що контрагент позивача - ТОВ «Оптима ЄОС» вправі було видавати податкові накладні у період з 28.07.2010р. по 28.07.2010р., оскільки свідоцтва платника податку на додану вартість отримано ним 28.07.2010р., а вже з 28.07.2010р. свідоцтво платника ПДВ було анульовано, хоча формування податкового кредиту позивачем здійснено саме за рахунок господарських операцій з даною особою до зазначеної дати.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача щодо транспортування молока транспортними засобами інших осіб, оскільки ані до перевірки податковому органу, ані до суду не було надано товарно-транспортних накладних чи подорожніх листів на підтвердження транспортування.

З урахуванням встановленого, керуючись правилами оцінки доказів, визначених статтею 86 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем податкові, видаткові накладні та розрахунки-фактури, не дивлячись на їх формальну відповідність нормам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є безумовним підтвердженням факту поставки товару позивачу.

Матеріали справи підтверджують безтоварність операцій позивача з його контрагентом. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, підстав для скасування судового рішення не вбачається. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи та прийняв рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі №0870/5631/12 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі №0870/5631/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна