Постанова

від 14.04.2015 по справі 621/701/15-а

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/701/15-а

Провадження № 2-а/621/44/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.04.2015 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бережної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кошевої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зміїв адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому вказав, що постановою начальника ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_2 від 19.03.2015 року його, як керівника ради Зміївської районної організації ветеранів, було притягнено до адміністративною відповідальності за ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративний штраф у розмірі 2250 грн. ОСОБА_1 вважав, що дана постанова є незаконною, оскільки він, будь-яких протиправних дій він не вчиняв. Всі фінансові документи у фінуправління, держказначейство, головному розпоряднику коштів подані своєчасно та в повному обсязі. Однак, з вини першого заступника голови Зміївської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_3 дані документи були безпідставно затримані на підписі. В результаті чого проплату заробітної плати затримано, у зв'язку з чим позивач не міг сплатити єдиний податковий внесок до 20.02.2015 року. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.03.2015 року серія АА № 130445, винесену начальником ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_2, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 2250 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свій адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити, додатково пояснив, що він є керівником ради Зміївської районної організації ветеранів, дана організаціє є неприбутковою і фінансується з районного бюджету. У 2015 році питання про фінансування організації ветеранів було розглянуто на сесії Зміївської районної ради Харківської області лише 20.01.2015 року. Вирішення даного питання тривалий час не виносилося на розгляд сесії Зміївської районної ради, оскільки взагалі не було відомо чи буде існувати дана організація у 2015 році. Отже, ОСОБА_1 вважав, що в його діях відсутня вина у зв'язку з чим він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти адміністративного позову ОСОБА_1 заперечувала, надавши письмові заперечення, в яких вказано, що ДПІ була проведена камеральна перевірка платника податків Зміївської районної організації ветеранів з питання несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування. За результатами перевірки встановлено, що в порушення п. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платником несвоєчасно сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по терміну сплати 20.02.2015 року, сплачено 26.02.2015 року. У зв'язку з чим ДПІ був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно керівника Зміївської районної організації ветеранів ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 2250 грн. Крім того, в запереченнях зазначено, що єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, в т.ч. незалежно від форми власності підприємства, установи, організації. На підставі викладеного, ОСОБА_4 просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його адміністративного позову.

Вислухавши сторони, дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку:

Судом встановлено, що 19.03.2015 року головним державним ревізором-інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 87, оскільки при проведенні аналізу інтегрованої картки платника податків - юридичної особи - Зміївської районної організації ветеранів (код ЄДРПОУ 25694707), була виявлена несвоєчасна сплата єдиного внеску за січень 2015 року строком сплати до 20.02.2015 року, що є порушенням п. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення /а.с. 5/.

На підставі вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення від 19.03.2013 року № 87 начальник ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_2 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 19.03.2015 року, серія АА № 130445, якою керівника Зміївської районної організації ветеранів ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто у скоєнні ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2250 грн. /а.с. 4/.

Статутом Організації ветеранів України передбачено, що організація ветеранів України (далі - Організація) є добровільною Всеукраїнською громадською організацією ветеранів Великої Вітчизняної війни, інших локальних війн і воєнних конфліктів (учасників бойових дій, інвалідів, учасників війни), ветеранів праці, дітей війни, ветеранів військової служби, пенсіонерів, громадян похилого віку, які виявили бажання бути членами Організації. Вона діє на засадах самоврядування у відповідності з Конституцією України, чинним законодавством та цим Статутом. Дана організація є неприбутковою. Так, кошти організації ветеранів України та місцевих організацій ветеранів формуються із: - субсидій, передбачених ст. 20 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», (які в межах своєї компетенції надають органи державної влади і місцевого самоврядування ветеранським організаціям фінансову підтримку з коштів відповідних бюджетів); статтею 87 Бюджетного Кодексу України (для фінансування всеукраїнських ветеранських організацій) та статтею 90 (для місцевих ветеранських організацій, які разом з органами влади, соціального захисту можуть розробляти свої програми для вирішення окремих соціальних і організаційних проблем); - благодійної допомоги підприємств, організацій, установ, комерційних структур, окремих спонсорів, меценатів та інших добровільних внесків, членських внесків індивідуальних членів організації, які можуть збиратися в організації за рішенням її зборів; - пасивних доходів у вигляді процентів дивідендів; - активів, отриманих внаслідок ліквідації іншої неприбуткової організації такого самого виду. Одержані в такий спосіб кошти використовуються на статутну діяльність первинних, районних, районних у містах, райміських, міських, обласних, Кримської Республіканської, Київської і Севастопольської міських організацій ветеранів, Організації ветеранів України в цілому та на матеріальне заохочення постійних працівників виконавчих апаратів рад ветеранів.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, Зміївська районна організація ветеранів фінансується за рахунок районного бюджету Зміївської районної ради Харківської області. Відповідно до копії рішення LXIV сесії VI скликання від 20.01.2015 року № 887- VI було внесено зміни до Порядку використання коштів районного бюджету для надання фінансової підтримки районним громадським організаціям інвалідів, ветеранів та чорнобильським громадським організаціям /а.с. 8/.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своєчасно звертався до фінансових органів, однак, фінансування організації ветеранів не проводилася /а.с. 6, 7, 9, 10/.

Лише 26.06.2015 року на рахунок організації було перераховано коштів для забезпечення її діяльності, що підтверджується копією Заявки № 2 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки /а.с. 11/.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 як керівника Зміївської районної організації ветеранів притягнено до адміністративної відповідальності та накладено стягнення за несвоєчасне перерахування належного до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, однак кошти не було перераховані вчасно не з вини позивача, а у зв'язку з їх відсутністю на відповідних рахунках.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 5 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Відповідач правильно встановивши фактичні обставини нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дав неправильну правову оцінку цим обставинам дійшовши висновку про несвоєчасність сплати єдиного внеску.

Письмовими доказами підтверджено, що сплата єдиного внеску була здійснена негайно після надходження коштів з районного бюджету.

Здійснити сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до 20.02.2015 року керівник ОСОБА_1 не мав змоги, оскільки кошти від районного бюджету надійшли лише 26.02.2015 року, а сплата внеску за рахунок власних коштів з подальшою компенсацією цих витрат законом не передбачена.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свої відмови від його підписання. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначеними вище, дослідженими в судовому засіданні, доказами підтверджується, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, яка викладена відповідачем у постанові про адміністративне правопорушення від 19.03.2015 року, не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про вчинення позивачем правопорушення, що суперечить вимогам ст. ст. 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Оскаржена позивачем постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, через що позовні вимоги про скасування цієї постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 70, 71, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 19 березня 2015 року серія АА № 130445, винесену начальником ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_2, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. - скасувати.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий: