Ухвала

від 22.04.2015 по справі 761/7544/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/7544/15-ц

Провадження № 6/761/361/2015

У Х В А Л А

Іменем України

22 квітня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Вітріщаку Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві Медведєва О. В. про обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року заявник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2.

Подання обґрунтовував тим, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває виконавче провадження № 43293384 з виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 15 серпня 2013 року про стягнення солідарно з ТОВ «Ізолфа Україна», ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКБ «Львів» боргу в сумі 20 421 182,52 грн. Керівником ТОВ «Ізолфа Україна» є ОСОБА_2. Боржником не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення боргу, а тому державний виконавець звернувся до суду з вказаним поданням.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Стягувач та боржник у судове засідання не викликалися на підставі ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказане подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист по справі про стягнення солідарно з ТОВ «Ізолфа Україна», ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКБ «Львів» боргу в сумі 20 421 182,52 грн.

14 травня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві Медведєвим О. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43293384, боржнику встановлено строк на добровільне виконання, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Проте станом на день звернення державного виконавця до суду заборгованість боржником не погашена та жодних дій зі сторони боржника для її погашення не вчинюється.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

На підставі викладеного державний виконавець звернувся до суду з вказаним поданням, однак, суд не може погодитись з проханням державного виконавця про тимчасове обмеження у праві ОСОБА_2 за межі України з наступних підстав.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 31 зазначеного вище Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Таким чином, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Державний виконавець стверджує, що боржнику направлялась постанова про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надано копії зворотніх повідомлень.

Із вказаних рекомендованих повідомлень про вручення дійсно вбачається, що ОСОБА_2 30 травня 2015 року отримано лист, проте, є незрозумілим, який саме документ отримано боржником.

Так, рекомендовані повідомлення про вручення не містять помітки щодо документа, який було направлено зазначеним листом, опис вкладень також відсутній.

За таких обставин, не можна стверджувати, що боржник отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, є повідомлений про наявність самого виконавчого провадження та обов'язку сплатити борг.

Відповідно до 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець зазначив, що боржник ухиляється від покладеного на нього обов'язку виконання рішення суду, проте жодного доказу на підтвердження цього не надав.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від виконання. У зв'язку з викладеним, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатись з матеріалів виконавчого провадження.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, що визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження, про що вказує державний виконавець в поданні, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків, адже таке невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами.

Варто зазначити, що у поданні державний виконавець посилається на направлення ТОВ «Ізолфа Україна» вимоги державного виконавця від 20 червня 2014 року №5-1416/16, проте, жодних доказів на підтвердження отримання боржником вказаної вимоги, не надає, зокрема, відсутнє повідомлення про вручення та даних ДП «Укрпошта».

.За таких обставин, державним виконавцем не надано до суду доказів на підтвердження обізнаності боржника щодо виконавчого провадження та обов'язку погасити заборгованість.

Варто зазначити, що у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 є засновником ТОВ «Ізолфа-сервіс» (код ЄДРПОУ 35323231), тоді як боржником згідно виконавчого листа від 15 серпня 2013 року є ТОВ «Ізолфа Україна» (код ЄДРПОУ - 32273398).

Таким чином, суду є незрозумілим звернення державного виконавця до суду із поданням про обмеження ОСОБА_2, як керівника ТОВ «Ізолфа Україна».

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За викладених обставин суд вважає, що подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 377-1 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві Медведєва О. В. про обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: