Рішення

від 22.04.2015 по справі 498/35/15-ц

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/498/82/15

Справа №498/35/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року смт. Велика Михайлівка Одеської області

Великомихайлівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Пономаренко В.Д.

при секретарі Гонтаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсаційних виплат у зв'язку з ліквідацією підприємства -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка у січні 2015 року звернулась до суду із зазначеним позовом, який неодноразово уточнювала і доповнювала і остаточно станом на 22 квітня 2015 року просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2009-2011 роки 1416,50 грн.; заборгованість по зарплаті за червень-липень 2012 року в сумі 1118 грн. з розрахунку 559 грн. на місяць, тобто 50% мінімальної заробітної плати; середню заробітну плату з розрахунку 50% мінімальної заробітної плати за час невидачі трудової книжки із записом про звільнення з роботи за період з серпня 2012 року по 22 квітня 2015 року в сумі 20 799,28 грн..

В обґрунтування позову зазначає, що вона за наказом № 3 від 01.09.2004 року з 01 вересня 2004 року була зарахована на посаду контролера-рубщика дочірнього підприємства «Сількоопторг», засновником якого був відповідач; 26 липня 2012 року вона отримала виписку з наказу № 1 по вказаному підприємству про її попередження про подальше звільнення з 26 липня 2012 року за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; 27 серпня 2012 року вказане підприємство було ліквідоване; 26 вересня 2012 року вона отримала розпорядження відповідача № 22 від 26.08.2012 року про її звільнення у зв'язку з ліквідацією дочірнього підприємства, проте до цього часу вона не отримала на руки трудову книжку із записом про звільнення, а також не отримала компенсаційні виплати при звільненні у зв'язку з ліквідацією підприємства.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю та додатково пояснила, що печатка, її трудова книжка, книга наказів та інша документація дочірнього підприємства до цього часу знаходяться у колишнього директора ОСОБА_2.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що позивачка працювала у зазначеному у позові ліквідованому дочірньому підприємстві, проте колишній директор цього підприємства ОСОБА_2 до цього часу утримує у себе і не передала у свій час до ліквідаційної комісії або до архівних установ книгу наказів по підприємству, печатку, свою та трудову книжку позивачки, книгу обліку руху трудових книг, документи про нарахування та виплату позивачці заробітної плати. Вважає, що у зв'язку з цим створена ним ліквідаційна комісія не володіла документами, з яких можливо було зробити висновок про наявність або відсутність у позивачки права на отримання заявлених у її позові грошових виплат. За відсутності книги наказів не було підтвердження дати і підстав прийняття позивачки на роботу до дочірнього підприємства, а також у зв'язку з не наданням трудової книжки позивачки відсутня об'єктивна можливість внести запис про звільнення до трудової книжки позивачки. Також вважає, що за законом і статутом ліквідованого дочірнього підприємства районне споживче товариство, як його засновник, не відповідає за його зобов'язаннями.

Вислухавши сторони та дослідивши надані ними докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступних обставин.

Статутом дочірнього підприємства «Сільський кооперативний торг», затвердженим рішенням правління відповідача 13.07.2004 року та зареєстрованого Великомихайлівською районною державною адміністрацією Одеської області 06.09.2004 року встановлено, що Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці працівникам Підприємства (пункт 7.1.6.), воно є юридичною особою і має право нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем у судових органах (пункт 4.1.), прийом та звільнення директора підприємства здійснює правління Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія» (пункти 5.2.6. і 6.1.), директор підприємства має право приймати на роботу та звільняти з роботи працівників підприємства (пункти 6.4.4. і 6.9.), підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім набутим у процесі господарської діяльності майном (пункт 4.4.), В-Михайлівське районне споживче товариство «Надія» не відповідає за зобов'язаннями Підприємства, а Підприємство не відповідає за зобов'язаннями В-Михайлівського районного споживчого товариства «Надія» (пункт 4.5.), підприємство втрачає права юридичної особи та вважається таким, що припинило своє існування, з дати зняття з обліку в Державному реєстрі (пункт 10.9).

У матеріалах цивільної справи № 498/321/14 Великомихайлівського районного суду Одеської області за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія» про стягнення компенсаційних витрат на аркушах №№ 1-5 і 17 наявна додана позивачкою до позовної заяви світлокопія її трудової книжки із записом про її зарахування на посаду контролера-рубщика дочірнього підприємства «Сількоопторг» з 01.09.2004 року на підставі наказу № 3.

Постановою правління відповідача та РК профспілки від 02.06.2009р. № 27 «Про припинення господарської діяльності ДП «Сількоопторг» діяльність цього підприємства припинено у зв'язку з ліквідацією і створено ліквідаційну комісію на чолі з ОСОБА_3.

Розпорядженням відповідача № 9 від 11 березня 2010 року у зв'язку з ліквідацією цього підприємства з 11 березня 2010 року була звільнена з роботи його директор ОСОБА_2, виконуючою обов'язки директора підприємства була призначена голова ліквідаційної комісії ОСОБА_4, а ОСОБА_2 зобов'язано до 01.04.2010 року передати за актом приймання-передачі всі бухгалтерські документи з моменту утворення підприємства, а також штамп і печатку. Голову ліквідаційної комісії зобов'язано після приймання трудових книжок провести звільнення персоналу підприємства у зв'язку з його ліквідацією.

Допитані у судовому засіданні свідки дали наступні пояснення:

ОСОБА_2, що з 01 жовтня 2005 року працювала директором дочірнього підприємства «Сількоопторг», а позивачка згідно записів у книзі наказів була прийнята на роботу раніше за наказом попереднього директора ОСОБА_5. У неї до цього часу знаходяться печатка та документи цього підприємства - книга наказів, трудові книжки та книга обліку їх руху, особові справи працівників, документи про нарахування та виплату заробітної плати. Вона ці документи не передавала, бо до неї за ними ніхто не звертався, а у розпорядженні відповідача про її звільнення від 11 березня 2010 року не написано кому передавати вказані документи.

ОСОБА_4, що з 11 березня 2010 року за постановою відповідача вона була призначена головою ліквідаційної комісії та виконуючою обов'язки директора дочірнього підприємства і ОСОБА_6, як директор цього підприємства повинна була передати їй печатку, книгу наказів, трудові книжки та інші документи, про що її повідомили письмово. Вона 01 квітня 2010 року виїхала на підприємство за цими документами, проте директора ОСОБА_2 на місці не було, а присутня позивачка підписала акт про відмову у передачі документів та касового апарату. В інші її приїзди ОСОБА_2 також не було і документи вона від неї не отримала. У зв'язку з цим, у неї були відсутні документи щодо роботи, нарахування і виплати заробітної плати позивачці. 26 липня 2012 року вона своїм розпорядженням повідомила позивачку про наступне звільнення і та була з ним ознайомлена.

За інформацією відділення Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі, позивачці з жовтня 2004 року по червень 2012 року включно у вказаному дочірньому підприємстві (код 26569542) до страхового стажу включена кількість календарних днів щомісячно у повному обсязі та заробіток для нарахування пенсії. У липні та серпні 2012 року позивачці до страхового стажу включена кількість календарних днів у повному обсязі та щомісячний заробіток по 1049,60 грн. отриманий у підприємстві «Веселка» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код 24765167).

Наказом голови ліквідаційної комісії в.о. директора «Сількоопторг» ОСОБА_3 № 1 від 26 липня 2012 року позивачка була повідомлена про подальше звільнення з посади касира-контролера з 26 липня 2012 року за п. 1 ст. 40 Кодексу закону «Про працю України» у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Згідно повідомлення державного реєстратора Великомихайлівської районної державної адміністрації від 27.08.2012 року за № 150, дочірнє підприємство «Сільський кооперативний торг» було припинене як юридична особа на підставі рішення засновників про його ліквідацію, про що 27 серпня 2012 року проведена відповідна державна реєстрація.

Розпорядженням відповідача № 22 від 26 вересня 2012 року позивачку було звільнено з роботи за ст. 40 п. 1 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією підприємства з 26 вересня 2012 року.

Листом № 94 від 26 вересня 2012 року позивачці було направлено копію вказаного вище розпорядження та запропоновано прибути 01.10.2012 року з трудовою книжкою, яка знаходиться у колишнього директора дочірнього підприємства ОСОБА_2, для проведення відповідного запису про її звільнення.

Комунальна установа «Трудовий архів Великомихайлівського району» своїм листом від 27 травня 2013 року повідомила позивачку, що трудові книжки на зберігання до трудового архіву дочірнього підприємства «Сількоопторг» не надходили.

Листами відповідача за №№ 42 і 43 від 12.06.2013 року до позивачки та ОСОБА_2 їм було запропоновано для передачі до районного трудового архіву та проведення відповідних записів у трудових книжках про їх трудову діяльність терміново надати наступні документи - книгу наказів про прийняття та звільнення працівників, трудові книжки працівників, книгу обліку руху трудових книжок, печатку та штамп організації.

На підставі зазначених вище доказів суд приходить до висновку, що позивачка перебувала у трудових відносинах з дочірнім підприємством «Сільський кооперативний торг», яке було припинене 27 серпня 2012 року на підставі рішення засновників про його ліквідацію і щодо якого відповідач був засновником.

Встановлено також, що книга наказів, трудові книжки працівників та книга обліку їх руху, а також документи щодо робочого часу, нарахування та виплати заробітної плати та інших виплат працівникам цього підприємства під час ліквідаційної процедури і до цього часу колишнім директором підприємства ОСОБА_2 не були передані призначеному відповідачем голові ліквідаційної комісії ОСОБА_3 або до трудового архіву.

Визначаючи наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з приписів частини 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 60 цього Кодексу визначено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Виходячи з принципу диспозитивності, встановленого статтею 11 цього Кодексу, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оцінюючи надані сторонами докази суд вважає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів щодо заявлених нею позовних вимог в частині стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2009-2011 роки та заборгованості по зарплаті за червень-липень 2012 року.

Так, за відсутності книги наказів, особової картки працівника та розрахунково-платіжних відомостей неможливо стверджувати про надання або не надання позивачці щорічних відпусток у 2009-2011 роках, а за інформацією Пенсійного фонду України в цей період у кожному місяці у неї обліковуються грошові виплати, але неможливо їх ідентифікувати як заробітку плату або оплату відпустки.

За цією ж інформацією у позивачки у червні 2012 року обліковується за 30 днів стажу заробіток у розмірі 547 грн. від дочірнього підприємства, а у липні 2012 року - заробіток у розмірі 1049,60 грн. за 30 днів стажу від підприємства «Веселка» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код 24765167), що виключає можливість її одночасної роботи у цей же місяць у дочірньому підприємстві за відсутності відповідного табелю обліку робочого часу.

Статтею 47 КЗПП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а стаття 235 цього Кодексу визначає, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

На думку суду позивачкою не надано доказів щодо винних дій або бездіяльності відповідача в частині позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати за час невидачі трудової книжки із записом про звільнення з роботи за період з серпня 2012 року по 22 квітня 2015 року в сумі 20 799,28 грн..

При цьому суд виходить з положень пунктів 2.4., 2.5. і 5.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, якими визначено, що усі записи в трудовій книжці та її дублікаті про прийняття на роботу та звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом на підставі виданих наказів (розпоряджень).

За умови не надання позивачкою та відсутності у відповідача її трудової книжки він не міг внести до трудової книжки позивачки запис про її звільнення, а за відсутності у відповідача книги наказів дочірнього підприємства він не мав можливості видати позивачці дублікат трудової книжки за неможливості внести до нього відомості про прийняття позивачки на роботу у дочірнє підприємство та її звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1-3 статті 96 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Стаття 609 цього Кодексу визначає, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи з наведених положень законодавства і встановлених судом обставин суд вважає, що відповідач, як засновник дочірнього підприємства «Сільський кооперативний торг», не несе відповідальності за зобов'язаннями цього підприємства, оскільки це не передбачено законом і статутом дочірнього підприємства.

У зв'язку з ліквідацією цього підприємства всі його зобов'язання є припиненими і не перейшли до відповідача за законом або статутом підприємства.

Керуючись статтями 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсаційних виплат у зв'язку з ліквідацією підприємства - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.Д.Пономаренко